Вирок № 36108252, 17.12.2013, Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 110/5374/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.

Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Шевченко О.В.

при секретарі Пошивай Н.В.

за участю прокурора Корольова Д.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим кримінальні провадження №12013130340000910 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого утриманців малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, на обліку у нарколога та психіатра не перебуваючого, інвалідність відсутня, раніш судимого:

- 01.02.1995 року Роздольненським районним судом АР Крим по ст. 81 ч.3 КК України до 3 р. позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 46-1 КК України на 2 р.

- 08.04.1998 р. Роздольненським районним судом АР Крим по ст. 141 ч.2 КК України до 1 р.6 м. позбавлення волі. Звільнився 19.08.1999 р.

- 30.03.2001 року Роздольненським районним судом по ст. 196-1 ч.1 КК України до 1 р. виправних робіт 10% у дохід держави,

- 25.10.2001 р. Роздольненським районним судом АР Крим по ст. 185 ч.3 КК України до 3 р. позбавлення волі.

- 02.04.2004 р. Сакським районним судом АР Крим по ст. 185 ч.2, ст. 70 ч.4 КК України до 3р.1 м. позбавлення волі. Звільнився 20.08.2004 р.

- 12.08.2008 р. Роздольненським районним судом АР Крим по ст. 162 ч.1, 289 ч.2, 70 КК України до 5 р. позбавлення волі. Звільнився 10.06.2013 р.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, маючи не зняту та не погашену судимість, 04.11.2013 року приблизно о 19.00 год., будучи у стані алкогольного спяніння та знаходячись біля будівлі магазину тканин «Лілія», який розташований за адресою АР Крим Роздольненський район смт.Роздольне Євпаторійське шосе, 8 «б», виявив залишений ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_1, який належить її чоловіку ОСОБА_2, після чого ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою тимчасового його використання та особистої потреби, розуміючи, що не має права на керування транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ-1102» держ.номер 231-545 КО, скориставшись тим, що автомобіль був не зачинений та у замку запалювання знаходились ключі, шляхом вільного доступу ОСОБА_1 прослідував у бік с.Ручї Роздольненського району АР Крим, де просуваючись на вказаному автомобіля по автомобільному шляху «Чорноморське-Воїнка» на 89 км., був затриманий працівниками ДАІ.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, при обставинах, вказаних в описовій частині вироку визнав повністю, розповів про вчинення кримінальних правопорушень і його свідчення повністю збігаються з описовою частиною вироку, покаявся в скоєному, просив його суворо не карати.

Суд, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в межах пред'явленого обвинувачення і обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинувачених, потерпілої, дослідженням письмових доказів та характеризуючих обвинувачених даних.

Потерпілий ОСОБА_2 допитаний в режимі відео конференції, суду пояснив, що йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, 04.11.2013 року подзвонила його дружина ОСОБА_4 і повідомила, що зник автомобіль. Вони разом пішли до міліції писати заяву, там їм повідомили, що автомобіль знайшли. Вони написали заяву, автомобіль їм передали. Просить суворо не карати обвинуваченого.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніш неодноразово судимий, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, вину визнав.

Так згідно ст. 12 КК України скоєний злочин за ч 2 ст. 289 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставиною, яка помякшує покарання суд визнає згідно зі ст. 66 КК України щире каяття.

Обставин які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів, скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного спьяніння.

З урахуванням всіх обставин по справі і даних про особу обвинуваченого, думки потерпілого який просив суворо не карати обвинуваченого, суд вважає можливим призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки цілі покарання, передбачені ст. 50 КК України, можуть бути досягнуті при призначенні саме такого покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що це покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Суд не знахолдить підстав для призначення покарання у вигляді випрвних або громадських робіт, оскільки ці покарання не будуть відповідати особі обвинуваченого, крім того санкція ст. 289 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років. Підстав для переходу для більш м'якого покарання не передбаченого санкцією ст. 289 ч.2 КК України не встановлено.

Проте суд вважає, що відсутні підстави для застосування додаткового покарання за ч.2 ст.289 КК України у вигляді конфіскації всього особистого належного йому майна, оскільки не встановлено, що ОСОБА_1 мав умисел на сконання злочину з корисливим мотивом.

У зв'язку з тим, що обвинуваченому під час досудового розслідування запобіжний захід обирався слідчим суддею у вигляді тримання під вартою до 03.01.2014 року, враховуючи, що суд дійшов висновку про призначення покарання пов'язаного із позбавленням волі, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 до набранням вироку законної сили тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно рахувати з 06.11.2013 року, з моменту обрання запобіжного заходу тримання під вартою.

Процесуальні витрати за проведення судової дактілоскопичної експертизи слід стягнути з обвинуваченого на користь держави у загальній сумі 195,60 грн..

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт на майно обвинуваченого органами досудового розслідування не накладався.

Керуючись ст.ст. 349, 374 - 376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у вигляді пяти років позбавлення волі без конфіскації всього майна, яке належить йому на праві особистої власності.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 рахувати з моменту обрання запобіжного заходу тримання під варту з 06.11.2013 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання час його фактичного затримання та знаходження під вартою з 04 листопада 2013 року по 06 листопада 2013 року.

Речовий доказ - автомашину НОМЕР_2, який переданий на відповідне зберігання власнику ОСОБА_2 залишити його розпорядженні.

Речові докази - дактилокарту зі слідами пальців рук ОСОБА_1, два відрізка ЛП-48 с СПР зберігати при кримінальному провадженні №12013130340000910

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь держави (державний бюджет): код ЄДРПОУ 38040558, р/р 31114115700002, МФО 824026, банк одержувач УДКСУ в м.Сімферополі АР Крим (м.Сімферополь) 24060300 процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 195,60 грн..

На вирок може бути подана апеляційна скарга, у порядку передбаченому ст. ст. 394-395 КПК України, до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим, протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя:

ОСОБА_5