Рішення № 36107527, 12.12.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

справа № 107/3479/13-ц

провадження № 2/107/1370/13

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2013 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді Цветкова О. Я.

при секретарі Дорофєєвій Д. О.,

за участю: представника ПАТ «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у квітні 2013 р. звернувся до Керченського міського суду АР Крим з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень від 03.12.2013 р. в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., яка на 26.02.2013 р. становить 74462,57 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить еквівалент 595179,32 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, а також стягнути з ОСОБА_5 суму заборгованості, яка на 26.02.2013 р. становить 74462,57 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить еквівалент 595179,32 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 50000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.09.2014 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 14,4 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком № 1 до вказаного договору. В забезпечення виконання вказаних зобовязань між позивачем як іпотекодержателем та ОСОБА_3 як іпотекодавцем 01.10.2007 р. був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом, за яким іпотекодавець зобовязалась відповідати за невиконання зобовязань перед кредитором за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р. Крім того, в забезпечення виконання ОСОБА_3 усіх її зобовязань перед кредитором за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р. був укладений також договір поруки, за яким ОСОБА_5 зобовязалась відповідати як поручитель перед Банком. 28.07.2010 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 4 до договору кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., якою умови договору були викладені в іншій редакції. Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою від 05.06.2013 р. був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання договору поруки недійсним (а.с.53-55).

Також, ухвалою від 05.06.2013 р. було призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

05.09.2013 р. до суду надійшов висновок експертизи № 655 від 02.09.2013 р. (а.с.82-92), у звязку з чим провадження було відновлено та справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 12.12.2013 р. було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про призначення судової економічної експертизи для зясування питання щодо відповідності умовам договору розрахунку заборгованості.

Представник ПАТ «Комерційний банк «Надра» ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позові з урахуванням уточнень (а.с.137-138), проти задоволення зустрічного позову заперечував з огляду на те, що не встановлено особу, яка підписувала від імені ОСОБА_5 договір поруки, а також не притягнуто вказану особу до відповідальності.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, тільки в частині наявності заборгованості за тілом кредиту, просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів, тому як не надано доказів на підтвердження підстав збільшення процентної ставки з 14,4% до 19,4%, а також вказав, що в порушення вимог ст. 19 Закону України «Про іпотеку» про підвищення відсоткової ставки не було зазначено у договорі іпотеки, та в нього в цій частині не вносились зміни. Крім того, заявив, що у розрахунку не відокремлено суму пені у розмірі 5810,78 доларів США та розрахунок зроблений станом на 26.02.2013 р., втім позивач звернувся до суду тільки у квітні, тобто з пропуском строку спеціальної позовної давності для даного виду вимог, заявив також про незгоду з нарахуванням штрафних санкцій. В частині зустрічного позову заявив, що він обґрунтований, підтверджений висновком експертизи, а тому підлягає задоволенню.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти задоволення позову в частині стягнення з поручителя суми заборгованості заперечував з підстав, наведених у зустрічному позові.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит на споживчі потреби у сумі 50000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.09.2014 року зі сплатою щомісячно кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 14,4 % на рік згідно з Графіком погашення кредиту, що є Додатком № 1 до вказаного договору (а.с.10-13,140,141).

В забезпечення виконання вказаних зобовязань між позивачем як іпотекодержателем та ОСОБА_3 як іпотекодавцем 01.10.2007 р. був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом, за яким іпотекодавець зобовязалась відповідати за невиконання зобовязань перед кредитором за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р. (а.с.22-27). Крім того, в забезпечення виконання ОСОБА_3 усіх її зобовязань перед кредитором за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р. був укладений також договір поруки, за яким ОСОБА_5 зобовязалась відповідати як поручитель перед Банком (а.с.28-29).

28.07.2010 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 4 до договору кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., якою умови договору були викладені в іншій редакції (а.с.14-21).

Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачувала періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з уточненим розгорнутим розрахунком заборгованість ОСОБА_3 станом на 26.02.2013 р. становить 74462,57 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить еквівалент 595179,32 грн. (а.с.116-118,121-122,142-143,149-150).

У звязку з наявністю заборгованості ПАТ «КБ «Надра» на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надсилались претензії-вимоги від 28.03.2013 р. про порушення зобовязань та необхідність погашення заборгованості (а.с.36,37), які залишились без реагування та виконання.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).

Згідно до ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд відкидає заперечення представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо ненадання доказів на підтвердження підстав збільшення процентної ставки з 14,4% до 19,4% з огляду на наступне.

З розгорнутого розрахунку (а.с.149) вбачається, що ОСОБА_3 в період з жовтня 2007 р. по лютий 2012 р. сплачувала необхідні платежі за договором з порушенням підписаних нею графіків погашення заборгованості, які є додатками до договору (а.с.140,141). А з 28 лютого 2012 року, після останнього платежу у розмірі 100 доларів США, відповідач взагалі не здійснила жодного платежу.

Пунктом 3.1.2.2. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобовязання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений у п. 3.1.1. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки у розмірі 19,4% річних (а.с.10).

Враховуючи, що після першого платежу в жовтні 2007 року ОСОБА_3 наступний платіж здійснила тільки 23.01.2008 р., з 21.11.2007 р. відсоткова ставка була збільшена до 19,4% (а.с.149,зворотній бік).

Перевіркою розрахунку судом встановлено збіг періодів нарахування підвищеної відсоткової ставки у звязку з порушенням строків та розміру погашення заборгованості у порівнянні з графіком, тому розрахунок відсотків відповідає вимогам договору.

Щодо незгоди з нарахуванням штрафних санкцій суд зазначає, що штрафні санкції також розраховані відповідно до умов договору, крім того будь-яких заперечень з цього приводу, окрім загальних, від представника відповідача не надійшло.

Що стосується посилання представника відповідача що у розрахунку заборгованості не відокремлено суму пені у розмірі 5810,78 доларів США, суд також вважає розрахунок прийнятним та зрозумілим, тому як при проведенні арифметичних дій зі складання сум за період з 26.02.2012 р. по 26.02.2013 р. підтверджується зазначена у розрахунку сума пені у розмірі 5810,78 доларів США, яку позивач просить стягнути з відповідача (а.с.149-зворотній бік-150).

Щодо посилання представника відповідача на той факт, що розрахунок зроблений станом на 26.02.2013 р., втім позивач звернувся до суду тільки у квітні, тобто з пропуском строку спеціальної позовної давності для даного виду вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з п. 2.11. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 28.07.2010 р., позичальник вносить необхідний платіж по кредиту та відсоткам щомісячно до 23 числа поточного місяця; у випадку несплати до 23 числа, з 24 числа поточного місяця застосовуються штрафні санкції.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України суд вважає правильним розрахунок пені саме з 26.02.2012 р. по 25.02.2013 р., а позовні вимоги такими, що не знаходяться за межами строку позовної давності.

Отже, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як такий що зроблений відповідно до умов договору та відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині розміру заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме стягненню підлягає заборгованість, яка станом на 26.02.2013 р. становить 74462,57 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить еквівалент 595179,32 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що передане відповідачем в іпотеку за договором іпотеки від 01.10.2007 р., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 12 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, що також знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, основне зобовязання ОСОБА_3 належним чином не виконується, отже вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що посилання представника відповідача на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на відсутність у договорі іпотеки посилання на збільшення відсоткової ставки, не заслуговує на увагу, оскільки згідно з п. 2 договору іпотеки від 01.10.2007 р. іпотекою забезпечується виконання у тому числі зобовязань щодо штрафних санкцій відповідно до умов договору. Тобто зазначена умова прямо охоплює забезпечення іпотекою підвищення відсоткової ставки у разі порушення зобовязання відповідно до умов п. 3.1.2.2. договору, а звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку не порушує вимоги Закону України «Про іпотеку».

Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_5, суд розглядає їх у сукупності з вимогами зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу.

Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання цих вимог тягне за собою визнання правочину недійсним.

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з зустрічного позову та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 не мала волевиявлення поручатись за виконання зобовязань ОСОБА_3 перед банком за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., та не підписувала договору поруки.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 655 від 02.09.2013 р. встановлено, що підпис, виконаний від імені ОСОБА_5 в договорі поруки від 01.10.2007 р., виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, з наслідуванням її справжнього підпису (а.с.82-92).

Відповідно до ч.2 ст.208 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи, що ОСОБА_5 не мала волевиявлення поручатись за виконання обовязків ОСОБА_3 перед банком і не підписувала договір поруки, який був підписаний іншою особою, яка не мала на це повноважень і ОСОБА_5 у подальшому не схвалила такого правочину, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору поруки від 01.10.2007 р., що має наслідком відмову у задоволенні вимог первісного позову до ОСОБА_5

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати, а саме документально підтверджені судові витрати. З огляду на це за первісним позовом судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» у вигляді судового збору у розмірі 3441,00 грн., а за зустрічним позовом з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,70 грн. та судові витрати на оплату судової експертизи у розмірі 2203,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРIШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) за договором кредитної лінії № 805/2007/840-М/5/12 від 01.10.2007 р., яка станом на 26.02.2013 р. становить 74462 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят два) доларів США 57 центів, що згідно з курсом НБУ становить еквівалент 595179 (пятсот девяносто пять тисяч сто сімдесят девять) грн. 32 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 АР Крим, що належить ОСОБА_3, шляхом реалізації на прилюдних торгах з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що встановлюється на рівні, не нижче звичайних цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна при проведенні виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) судовий збір у розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в частині вимог до ОСОБА_5 відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа ОСОБА_3, про визнання договору поруки недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки від 01.10.2007 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) на користь ОСОБА_5 судові витрати на оплату судової експертизи у розмірі 2203,20 грн. та судовий збір у розмірі 114,70 грн., а всього 2317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Суддя підпис ОСОБА_7