Ухвала суду № 361061, 07.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2006№К-7355/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

Костенка М.І., Сергейчука О.А., УсенкоН.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну скаргуЖитомирської обєднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Житомирської області від30.11.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від26.04.2005 по справі№10/216«НА»

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс»

до Житомирської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі92708грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від30.11.2004 по справі№10/216«НА», залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від26.04.2005, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (ОДПІ) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, вказавши, що судами порушено норми матеріального права, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від27.01.2004 було визнано недійсними документи ТОВ«Плутон» та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто Скаржник вважає, що будь-яка діяльність такого підприємства суперечить інтересам держави та суспільства, а тому на цій підставі Скаржник просить скасувати судові рішення та відмовити в позові.

Позивач (ТОВСУНП«Житомир-Полісакс») заперечення на касаційну скаргу не надав.

Розгляд справи визнано за можливе слухати в попередньому провадженні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що оспорене податкове повідомлення-рішення від05.07.2004 №3450/23-/01/42547 прийняте на підставі Акту про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ«СУНП«ЖитомирПолісакс» від30.06.2004 №284/23-01/20428705/0110 яким встановлено порушення вимог пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість», і яке оскаржувалось в адміністративному порядку.

Досліджуючи правову природу виникнення податкового кредиту Позивача, суди встановили, між Позивачем (Покупець) та ТОВ«Плутон» (Продавець) укладено договори купівлі-продажу від23.08.2002 №7-4/2002 на поставку поліпропілену марки А4-71К, поліпропілену марки10030. Розрахунки за одержану продукцію проведено безготівковими операціями на розрахунковий рахунок ТОВ«Плутон» повністю, в тому числі сплачено до бюджету ПДВ. Відповідно до податкового кредиту у податкових деклараціях Позивача включена сумаПДВ у розмірі185416,63грн. на підставі податкових накладених ТОВ«Плутон». Тобто факт отримання товару та проведення розрахунків за отриманий товар ОДПІ не оспорюється.

При цьому встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ«Плутон» рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від27.01.2004 по цивільній справі №2-2528/2004 визнано недійсним з06.05.1999.

Однак на дату укладання договору купівлі-продажу і дату видачі податкових накладних ТОВ«Плутон» перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Враховуючи фактичні обставини справи, суди обґрунтували своє рішення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», де визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. А правова норма ч.2 п.7.4.5 ст.7 вказаного Закону передбачає застосування фінансових санкцій до платника податку, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтвердженого податковими накладними.

Відповідно, оскільки податковий кредит не є податковим зобов'язанням, тому сиди прийшли до вірного висновку, що застосування до Позивача фінансових санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» є неправомірним.

Також на противагу заперечень Скаржника необхідно зазначити, що за правилами Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від19.02.1998 №80, держава через свої органи легалізувала діяльність ТОВ«Плутон» як юридичної особи. І тому обмежуватись лише фактом визнання з моменту реєстрації недійсними установчих документів і його свідоцтва платника ПДВ для висновку, що ТОВ«Плутон» не мало права виписувати податкову накладну і відповідно Позивач не мав права відносити на податковий кредит суму ПДВ за вказаним вище договором є неправомірним і таким, що не відповідає положенням законодавства, що регулює правовідносини в сфері оподаткування ПДВ.

І тому, керуючись ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва, як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальність тільки за наявності вини.

Отже, при прийнятті судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. А рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на вищенаведене, встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від30.11.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від26.04.2005 по справі№10/216«НА» залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Карась

Судді: М.І.Костенко

О.А.Сергейчук

Є.А.Усенко

Т.М.Шипуліна