Постанова № 36105929, 16.12.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ провадження 33/781/492/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутельська Г.В.

Категорія - 172-7 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 року. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Ремез П.М., за участю секретаря Безуматової О.М., прокурора Драгоненка Р.Ю., скаржника ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за скаргою ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2013 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором Державного підприємства «Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів», проживаючого у АДРЕСА_1,

за ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Постановою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2013 року на ОСОБА_3 накладене адміністративне стягнення за ст.172-7 КпАП України у виді штрафу у розмірі 850 грн.

ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів», на яку він призначений відповідно до контракту від 17.12.2009 року укладеного між ним та начальником головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області Москаленком О.І., та будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не використав надані йому службові повноваження для невідкладного повідомлення безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, що передбачене п. 1,2 ч.1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову районного суду скасувати і закрити провадження по справі, при цьому вказує на те, що місцевим судом його притягнуто до відповідальності за неповідомлення безпосереднього керівника начальника головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області Першогубу Ф.Ф. про наявність у нього конфлікту інтересів. Однак, згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів влади» від 09.12.2010 року № 1085 було реорганізовано Державний комітет ветеринарної медицини України та утворено Державну ветеринарну та фітосанітарну служби України, відповідно до наказу якої № 44 від 03.10.2011 року до її сфери управління також прийнято і підприємство, яке він очолює. А тому начальник Головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області вже не є його безпосереднім керівником і він не зобов'язаний його ні про що інформувати, оскільки його безпосереднім керівником є голова Держветфітослужби України, а про необхідність взаємодіяти з пов'язаними з ним суб'єктами підприємницької діяльності він повідомляв керівництво Держветфітослужби України і ніяких заперечень не отримав. Вказує і на те, що він повідомляв про конфлікт інтересів і начальника головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області на що заперечень також не отримав, однак в листі вказана особа чомусь повідомила, що їй нічого не відомо про це. Вказує і на те, що в постанові суду не вказано часу вчинення корупційного правопорушення та що судом проігноровано вимоги статей 245, 280 та 283 КУпАП, які мають значення для правильного вирішення справи, а також, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП при складанні протоколу йому не роз'яснено права.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які просили задовольнити скаргу, а постанову суду скасувати і закрити провадження по справі, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 172-7 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів», на яку він призначений відповідно до контракту від 17.12.2009 року укладеного між ним та начальником головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області Москаленком О.І., та будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не використав надані йому службові повноваження для невідкладного повідомлення безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, що передбачене п. 1,2 ч.1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 172-7 КУпАП.

ОСОБА_3 апеляційному суду пояснив, що конфлікту інтересів не мав, та що начальник головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області з 2011 року не є його безпосереднім керівником, а тому він і не зобов'язаний був повідомляти йому про існування конфлікту інтересів, оскільки його безпосереднім керівником може бути тільки голова Держветфітослужби України, якого він письмово повідомляв листом ще в січні 2013 року про необхідність взаємодіяти з пов'язаними з ним суб'єктами підприємницької діяльності, на що ніяких заперечень не отримав. Посилається і на порушення його прав при складанні протоколу.

Проте, погодитись з такими доводами скаржника неможливо, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника головного управління ветеринарної медицини в Кіровоградській області Москаленка О.І. № 46 від 17.12.2009 року ОСОБА_3 призначено на посаду директора Державного підприємства «Кіровоградська госпрозрахункова виробнича лабораторія ветеринарних препаратів» у порядку переведення на контрактній основі, у зв'язку з перетворенням комунального підприємства у державне, про що з ним у цей же день укладено відповідний контракт з терміном дії до 17.12.2015 року (а.с.9-15). До теперішнього часу вказаний контракт є чинним, оскільки зміни до нього не вносились і термін його дії ще не скінчився.

Враховуючи зазначене, районний суд обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, оскільки він, на підставі п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», займаючи посаду директора вищевказаного державного підприємства, відноситься до посадової особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

А тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (враховуючи зміни внесені до вказаної статті Законом № 224-VІІ від 14.05.2013 року), зобов'язаний: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; та 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосередньо керівника про наявність конфлікту інтересів. При цьому, слід звернути увагу на те, що вимога вказаної норми Закону про необхідність у письмовій формі повідомляти безпосередньо керівника про наявність конфлікту інтересів існує лише з 14.05.2013 року і така зміна внесена вищевказаним законом.

До того ж, відповідно до ч.3 вказаної статті цього Закону (якою доповнено цю статтю також Законом № 224-VІІ від 14.05.2013 року), особи, зазначені у пункті 1, п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 4 цього Закону зобов'язані протягом десяти днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку встановленому законом. Однак, в такому випадку вказаним особам забороняється передавати в управління належні їм підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім'ї.

Будь-які докази того, що скаржник відповідно до вимог вказаного Закону належним чином, а саме невідкладно та у письмовій формі повідомляв безпосередньо свого керівника про наявність конфлікту інтересів, у матеріалах справи відсутні і не були долучені до справі скаржником на момент складання протоколу та у суді першої інстанції.

А надана представником скаржника в у суді апеляційної інстанції ксерокопія листа скаржника від 16.01.2013 року, без вихідного номеру, адресованого Голові Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Горжеєву В.М., яким повідомлено останнього про виникнення конфлікту інтересів, вважаю не є належним доказом по справі, оскільки даний лист підписаний лише самим скаржником, який є особою зацікавленою в розгляді справи, будь-яких інших доказів про його фактичне відправлення адресатові суду не надано, а також відсутні підтвердження про його отримання адресатом. Суд також критично оцінює і вказану у листі дату його відправлення, оскільки згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» вимога про необхідність у письмовій формі повідомляти безпосередньо керівника про наявність конфлікту інтересів з'явилася в даному Законі лише з 14.05.2013 року.

Тому, районний суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у неповідомленні ним безпосередньо керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів, а саме про те, що він є засновником та керівником приватного підприємства ТОВ «Кіровоградська виробнича лабораторія ветеринарних препаратів», яке зареєстроване з 22.06.2007 року (а.с.30-35).

Доводи скаржника та його представника про невідповідність складеного протоколу вимогам ст. 256 КУпАП та порушенні при цьому працівником УСБУ вимог ст. 268 КУпАП, оскільки його не ознайомлено з протоколом та не роз'яснено його права є безпідставними, оскільки як видно з долученого до справи адміністративного протоколу № 8, який складено 19.09.2013 року щодо ОСОБА_3 в ньому зазначено про роз'яснення скаржнику прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджено відповідним підписом скаржника, до того ж у графі протоколу про заяви та клопотання, зазначено власноручно скаржником, що їх не надано і також підтверджено його власноручним підписом (а.с.2-6). Що повністю підтвердив у своїх поясненнях наданих в суді апеляційної інстанції і працівник УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_5, який власне і складав вказаний протокол.

Також, його доводи з приводу того, що в постанові суду не вказано часу вчинення корупційного правопорушення не відповідають дійсності, оскільки як видно з оскарженої постанови суду від 29.10.2013 року у ній зазначено цей час, як перша половина січня 2013 року, однак виявлено вказане правопорушення лише 19.09.2013 року, про що безпосередньо зазначено у самому адміністративному протоколі (а.с.5,137).

Відсутність у врученій скаржнику копії адміністративного протоколу кінцевої дати вчинення правопорушення, оскільки вказано лише вересень 2013 року, але не вказано день, суд не вважає суттєвим порушенням, а вважає лише технічною помилкою, яка власне не може бути підставою для скасування вищевказаної постанови суду від 29.10.2013 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при складенні матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, щодо ОСОБА_3 працівниками УСБУ дотримано вимог ст.ст. 256 та 268 КУпАП, а також підтверджено достатніми доказами його вину у вчиненні вказаного правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

Викладені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, про що також правильно зроблено висновок і судом першої інстанції.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином виконано вимоги ст. 245 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляції скаржника та скасування постанови суду.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 жовтня 2013 року відносно нього залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Ремез П.М.