Рішення № 36101890, 13.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/1374/13-ц Провадження № 22-ц/772/3920/2013Головуючий в суді першої інстанції:Клімик К. О.Категорія: 27 Доповідач: Чуприна В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Чуприни В.О.

Суддів : Оніщука В.В., Медвецького С.К.

При секретарі : Богацькій О.М.

За участю : представника позивача ПАТ «Дельта Банк» по довіреності - Сікорської Л.В., представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 жовтня 2013 року, встановила :

У квітні 2013 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, зазначивши, що між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем 13.12.2007 р. був укладений кредитний договір № 1390/ФК-07, згідно якого банк надав позичальнику на придбання автомобіля кредитні кошти у розмірі 83 719,00 грн. зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення до 12.12.2014 р. Відповідно договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 р. ТОВ «Укрпромбанк» передало право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк». Так як відповідач не виконує належним чином умови договору, станом на

01.03.2013 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 105867,79 грн., з яких : 71167,31 грн. тіла кредиту; 31937,72 грн. відсотків; 2762,76 грн. комісії, тому позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та судовий збір.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.10.2013 р. у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погодившись, ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, посилаючись на неповноту оцінки доказів у справі, необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права.

Представником відповідача подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, яку просить відхилити, а законне і обґрунтоване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу за наведених у ній обставинах підтримала, представник відповідача не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник-відповідач не одержував рекомендованого листа банку від 05.07.2010 р. про здійснення з 01.07.2010 р. заміни кредитора, тому не мав можливості виконувати свої зобов'язання по кредитному договору, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до вимог ст. 617 ЦК України.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом установлено, що 13.12.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого, ОСОБА_3 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 83 719,00 грн. зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном погашення до 12.12.2014 р. Згідно договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 р. ТОВ «Український промисловий банк» передало право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Дельта Банк».

Як убачається із банківського розрахунку, за договором № 1390/ФК-07 від 13.12.2007 р. заборгованість була прийнята на баланс 01.07.2010 р. та складає: за кредитом - 71167,31 грн.; за відсотками - 6896,53 грн.; по комісії - 502,32 грн. (а.с. 94).

Відповідно до умов п. 4.8.1 та п. 4.8.2 договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» визначили та узгодили порядок повідомлення боржників про передачу (відступлення) права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами і домовились про те, що вони мають направити спільне повідомлення за формою, узгодженою між цими банками впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього договору. При цьому, повідомлення направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї статті, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте на зазначені вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув та помилково виходив з того, що ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» не виконали вимоги, укладеного між ними договору від 30.06.2010 р., щодо повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

Однак, неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні не звільняє його від обов'язку виконати взяте зобов'язання, а лише може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 516 ЦК України щодо виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові як належного виконання, та ч. 4 ст. 612 ЦК України, відповідно до якої прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Проте, відповідач не надав суду письмових підтверджень того, що після внесення чергового платежу у квітні 2010 р., він продовжував здійснювати зобов'язання на користь первісного кредитора.

Крім того, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно неповідомлення боржника про заміну кредитора при наявності в матеріалах справи досудової вимоги ПАТ «Дельта Банк» від 25.03.2013 р. за №31.4-08/2722/13 про сплату відповідачем простроченої (поточної) заборгованості, одержаної, як це він сам визнає, 29.03.2013 р. (а.с. 15-17).

Тобто, у даному конкретному випадку правові наслідки прострочення кредитора, оговорені в ч. 4 ст. 612 ЦК України, не можуть бути застосовані, оскільки саме боржник не приступив до виконання зобов'язання у строк, установлений договором.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору від 13.12.2007 р. за № 1390/ФК-07 банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пп. а - ж, в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором.

Оскільки після одержання письмової вимоги банку відповідач не приступив до виконання зобов'язання щодо сплати простроченої (поточної) заборгованості, банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту, процентів та комісії.

При цьому заперечення представника відповідача стосовно розміру заборгованості, залишаються поза увагою, так як наданий банком розрахунок, що містить підпис відповідальної особи та печатку установи, не спростований належними та допустимими доказами.

Не можна вважати обґрунтованими посилання відповідача стосовно тої перешкоди у виконанні обов'язку, що до письмовій вимоги про сплату простроченої (поточної) заборгованості від 25.03.2013 р. за №31.4-08/2722/13, ПАТ «Дельта Банк» не було приєднано доказів про перехід права вимоги від ТОВ «Укрпромбанк», зокрема договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010 р., оскільки у вищезгаданій письмовій вимозі ОСОБА_3 була роз'яснена можливість одержання додаткової інформації, чим він не скористався.

Таким чином, колегія суддів дійшла переконання, що внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк».

Розподіл судових витрат, понесених позивачем у сплаті судового збору, здійснюється апеляційним судом за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, вирішила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором від 13.12.2007 р. за № 1390/ФК-07 станом на 01.03.2013 р. у сумі 105867,79 грн. (сто п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривен і сімдесят дев'ять копійок), з яких : 71167,31 грн. - тіло кредиту; 31937,72 грн. - відсотки; 2762,76 грн. - комісії.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 6499100199) 1058,68 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі позовної заяви та 529,31 грн. з апеляційної скарги, а всього 1587,99 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривен і дев'яносто дев'ять копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.О. Чуприна

(підпис) В.В. Оніщук

Судді:

(підпис) С.К. Медвецький