Постанова № 36094610, 16.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2013 р. справа № 820/11220/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Шпак В.В.,

представника відповідача 1- Красникова О.В.,

представника відповідача 2 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватної науково-виробничої фірми «Акцент»

до Харківської обласної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби у Харківській області

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Приватна науково-виробнича фірма «Акцент» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача 1- Харківської обласної митниці Міндоходів, відповідача 2 - Головного управління державної казначейської служби у Харківській області та просив, з урахуванням уточненого адміністративного позову, скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів: № 807000003/2013/001877/2 від 23.09.2013р., № 807000003/2013/001878/2 від 23.09.2013р.; скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації № 807100000/2013/01224 від 23.09.2013р, видану Харківською обласною митницею; скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації № 807100000/2013/01225 від 23.09.2013р., видану Харківською обласною митницею; стягнути з державного бюджету на користь Приватної науково-виробничої фірми «Акцент» суму в розмірі 30180,8 грн., у тому числі надмірно сплачене ввізне мито по МД № 046877 - 6 700,8, по МД № 046873 - 2285, 45 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість по МД №046877 - 15284,7 грн., по МД № 046873 - 5909,85 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що між позивачем та компанією SISECAM DIS TICARET A.S. Турція укладено контракт № 3 від 19.07.2007р., згідно якого позивач купував товари зі скла. В зв'язку з укладеним контрактом позивач надав відповідачу митні декларації, в яких вказав митну вартість, що дорівнює ціні товару за контрактом.

Проте відповідач не прийняв до митного оформлення зазначений товар за ціною договору , про що ним прийнято рішення, які оскаржуються позивачем в даній справі. Митну вартість відповідно до даного рішення відповідачем скориговано та, відповідно, збільшено.

Позивач не погодився з такими рішеннями відповідача, вважаючи їх незаконним, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з доводів позовної заяви.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, вважаючи оскаржувані рішення цілком законними та обґрунтованими, а визначення митної вартості митним органом правомірним.

Представник відповідача 2, повідомленого судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув без повідомлення причин. Клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за відсутності свого представника не надав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що 19.07.2007 р. між позивачем та фірмою SISECAM DIS TICARET A.S. Турція, укладено контракт № 3 (а.с. 73-78) відповідно до умов якого продавець фірма SISECAM DIS TICARET A.S. Турція продає, а позивач (покупець) купує на умовах FOB Istanbul товари зі скла партіями, визначеними у накладних.

Згідно п. 2.1 зазначеного контракту загальна сума товару, що поставляється за контрактом, складає 500 000,0 доларів США. Згідно додаткової угоди до контракту № 3 від 19.07.2007р. (а.с.80) загальна сум контракту складає 5 000 000,00 доларів США, контракт набирає чинності з моменту підписання по факсу сторонами та діє до 31.12.2013р.

В зв'язку з укладеним контрактом позивачем було подано до відповідача митні декларації № 046877, № 046873 від 16.09.2013р. та задекларовано митну вартість товару за деклараціями митної вартості № 807100000/2013/45283 від 16.09.2013р. та № 807100000/2013/045277 від 16.09.2013р. Складовими митної вартості товару за даними ДМВ є вартість товару, транспорті витрати, а митну вартість товару визначено за ціною договору (контракту).

Разом з деклараціями митної вартості позивачем на підтвердження митної вартості товару відповідачу надано контракт № 3 від 19.07.2007р. з додатковими угодами від 12.01.2012р. та 01.01.2012р., комерційні інвойси № 85097888, № 85097889, № 85097890, № 85097891 від 29.08.2013р., платіжне доручення № 12724 від 29.08.2013р., міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 0387, № 4463, експортні декларації відправника, прайс лист виробника.

Митним органом позивачу відмовлено у митному оформленні товару за ціною, визначеною у контракті № 3 від 19.07.2007р., та прийнято рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001878/2, № 807000003/2013/001878/2 від 23.09.2013р., згідно яких митна вартість товару визначена із застосуванням методу № 2 (резервний). В зв'язку з наведеним відповідачем виставлено картки відмови в прийнятті митної декларації, які оскаржуються в даній справі.

Судом встановлено, що ухвалюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості та, відповідно, картки відмови в прийнятті митних декларацій, відповідач виходив з невідповідності обраного декларантом (позивачем) методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України.

Зокрема, відповідачем було встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару по митній декларації менша ніж рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями по Україні у найближчий до митного оформлення час, а документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

В зв'язку з наведеним, в порядку проведення митних консультацій, відповідач письмово запропонував позивачу надати (за наявності) додаткові документи : виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прас-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення з обов'язковим перекладом та відмітками митних органів країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару та сировини.

Оскільки, як вважав відповідач, запитані документи не були надані позивачем, заявлену ним митну вартість не було визнано з посиланням на вимоги ст., ст. 54,55,58 Митного кодексу України. При коригуванні митної вартості за основу взято інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ та ПІК «Інспектор 2006»: митні декларації 508050000/2013/7107,508050000/2013/10683,508050000/2013/10212,100270000/2013/250761,500060001/2013/27760 за митною декларацією від 10.06.2013р. № 600020000/13/2033 та від 12.07.2013 р. № 807000003/2013/001351/2 та коригування митної вартості здійснено за резервним методом.

Проте суд з висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частині

п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові

значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної

вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює,

додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом

купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються

оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують

вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на

транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості

про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що

містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України судом встановлено, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене також відповідає правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також така позиція узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені у ч.3 ст. 53 МК України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції щодо спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що і підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконані усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю з правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснені контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 №362.

Згідно з приписами пункту 6 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесена відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах, наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначень характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45,46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку- фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митної вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозять на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у части першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України та пунктів Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган і здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунки поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості; ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підроблення або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значені складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальносте необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 6) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу.

В даній справі судом встановлено, що при здійсненні митного оформлення позивачем (декларантом) було надано передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлені товару за ціною договору, зокрема, контракт № 3 від 19.07.2007р. з додатковими угодами від 12.01.2012р. та 01.01.2012р., комерційні інвойси платіжне доручення про сплату товару, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, експортні декларації відправника, прас лист виробника.

Подання зазначених документів також підтверджується відповідним посиланням на них у митних деклараціях, оскаржуваних в даній справі картках відмови у митному оформленні товару та рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Таким чином позивач для підтвердження митної вартості товару та визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) надав всі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

В свою чергу, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачає надання декларантом додаткових документів лише за наявності певних умов, зокрема у разі якщо документи, зазначені в частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, надані декларантом документи не містять розбіжностей або ознак підробки, а також містять всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, необхідні для визначення митної вартості товарів документи було подано митному органу, а вимога про надання додаткових документів суперечить ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

В свою чергу відповідач, відмовляючи у визнанні митної вартості за основним методом - ціною договору, не надав підтверджень того, що декларант в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, всупереч приписам ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Також суд зауважує, що Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 р. №598 затверджено Форму рішення про коригування митної вартості товарів, а також Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, відповідно до Правил заповнення рішення, у графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з оскаржуваних рішень, про коригування митної вартості товару, їх зміст не відповідає приписам Наказу Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 р. №598 про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки в них відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, при прийнятті оскаржуваних в даній справі рішень про коригування митної вартості товарів та визначенні митної вартості товарів за резервним методом митним органом було порушено ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, яка закріплює, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, коригування митної вартості товару мало бути здійснено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 59 МК України).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з державного бюджету на користь позивача суми в розмірі 30180,8 грн., у тому числі надмірно сплачене ввізне мито по митній декларації № 046877 - 6 700,8, по митній декларації № 046873 - 2285, 45 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість по митній декларації №046877 - 15284,7 грн., по митній декларації № 046873 - 5909,85 грн., суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Враховуючи, що позивачем було фактично сплачено митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, з урахуванням митної вартості, обчисленої згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, сума такої сплати підлягає поверненню позивачу, оскільки рішення митного органу про визначення митної вартості скасовується судом.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватної науково-виробничої фірми «Акцент» до Харківської обласної митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби у Харківській області про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001877/2 від 23.09.2013р.;

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001878/2 від 23.09.2013р.;

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації № 807100000/2013/01224 від 23.09.2013р, видану Харківською обласною митницею;

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації № 807100000/2013/01225 від 23.09.2013р., видану Харківською обласною митницею;

Стягнути з державного бюджету на користь Приватної науково-виробничої фірми «Акцент» (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2-б, кімн. 14, код ЄДРПОУ 30983056, р/р 26007138148001 у банку ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ІПН 309830504633, № свід. 200072855) суму в розмірі 30180,8 грн., у тому числі надмірно сплачене ввізне мито по МД № 046877 - 6 700,8, по МД № 046873 - 2285, 45 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість по МД №046877 - 15284,7 грн., по МД № 046873 - 5909,85 грн.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Приватної науково-виробничої фірми «Акцент» (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2-б, кімн. 14, код ЄДРПОУ 30983056, р/р 26007138148001 у банку ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ІПН 309830504633, № свід. 200072855) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 172,06 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18 грудня 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова