Постанова № 36093069, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 922/3398/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Деменьтьєв М.М.,

позивача - Рибалко О.О.

першої третьої особи - Рибалко О.О.

другої третьої особи - не з'явився,

першого відповідача - Павлов В.І,

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 3308 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 у справі

за позовом прокурора Краснокутського району Харківської області, смт Краснокутськ, в інтересах держави

в особі Головного управління Держземагенства у Харківської області, м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Відділу Держземагенства у Краснокутському районі Харківської області,

2) Реєстраційної служби Краснокутського районного управління юстиції,

до

1) ТОВ "Заріус-2007", м. Харків,

2) Краснокутської районної державної адміністрації, смт Краснокутськ,

про скасування розпорядження та визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області до ТОВ "Заріус-2007" та Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 445 від 17 грудня 2008 року "Про надання в оренду ТОВ "Заріус-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради"; визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Краснокутською районною державною адміністрацією та ТОВ "Заріус-2007" на виконання спірного розпорядження та зобов'язати ТОВ "Заріус-2007" повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 722,8378 га, кадастрові номери 6323585500:05:001:0447-6323585500:05:001:04455, 6323585500:05:001:0465-6323585500:05:001:0467, розташовані на території Пархомівської сільської ради за межами населених пунктів, державі в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2013 року (суддя Шатерніков М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні прокурор свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник першого відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник позивача та першої третьої особи в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.

Представники другої третьої особи та другого відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представників, що прибули в судове засідання, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації № 382 від 12 жовтня 2007 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради", було надано дозвіл ТОВ "Заріус-2007" (перший відповідач) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради.

Як зазначає прокурор, розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 382 від 12 жовтня 2007 видане із порушенням земельного законодавства, оскільки вказаним розпорядженням надано дозвіл на розробку саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із земель запасу, загальною площею 722,8378 га ріллі, які знаходяться за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради, для передачі їх в оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в той час, як межі земельних ділянок на момент видання розпорядження фактично встановлені не були, тобто мав місце випадок формування нових земельних ділянок.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації № 445 від 17 грудня 2008 "Про надання в оренду ТОВ "Заріус-2007" земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" затверджено ТОВ "Заріус-2007" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради та надано ТОВ "Заріус-2007" в оренду земельні ділянки загальною площею 722,8378 га, в т.ч. 652,0079 га ріллі, 70,8299 га пасовищ, із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17.12.2008 р., на виконання розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації № 445 від 17 грудня 2008, між Краснокутською районною державною адміністрацією (другий відповідач) та ТОВ "Заріус-2007" (перший відповідач) було укладено 12 договорів оренди землі із запасу земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, які зареєстровані в Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 11.02.2009 р. за № 040969900055-040969900066, згідно з умовами яких ТОВ "Заріус-2007" сплачується орендна плата до бюджету за використання земельних ділянок, заборгованість у відповідача по сплаті орендної плати відсутня.

За інформацією, наданою відділом Держземагентства у Краснокутському районі Харківської області на лист прокурора Краснокутського району, у відділі відсутні дані щодо встановлення в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, які надані в користування ТОВ "Заріус-2007"; документи щодо встановлення меж земельних ділянок загальною площею 757,2 га на території Пархомівської сільської ради до надання дозволу Краснокутською районною державною адміністрацією ТОВ "Заріус-2007" на розробку технічної документації від 12.10.2007 р. в архіві Відділу відсутні.

Як зазначає прокурор в обґрунтування своєї позиції по справі, прокуратурою Краснокутського району проведено перевірку, якою встановлено, що розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області № 382 від 12 жовтня 2007 року та № 445 від 17 грудня 2008 року видані з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, оскільки передача даних земельних ділянок була здійсненна з порушенням норм земельного законодавства, а саме, не дотримано порядок виготовлення документації із землеустрою та процедури проведення земельних торгів (аукціону), а спірні договір оренди землі, зареєстровані в Державному реєстрі земель 11.02.2009 р., укладені в порушення вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим спірні розпорядження та договори підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки, передані в оренду першому відповідачу підлягають поверненню державі в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області. Крім того, як зазначає прокурор, надання першому відповідачу спірних земельних ділянок із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відбувалось з порушенням частини 3 ст. 22 Земельного кодексу України, оскільки землі надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте сільське господарство та надання пов'язаних із ним послуг не є основним видом діяльності першого відповідача. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчить про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" зазначено, що до компетенції місцевих державних адміністрацій віднесено питання розпорядження землями державної власності (в редакції станом на день видання розпорядження).

Прокурор у позовній заяві, як на одну з підстав позовних вимог посилається на ту обставину, що межі спірної земельної ділянки на момент видачі розпорядження фактично встановлені не були, тобто мав місце випадок формування нових земельних ділянок. Проте такі твердження прокурора не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які бути передані в оренду ТОВ "Заріус-2007" перебували у постійному користуванні дослідного господарства "Пархомівське" інституту цукрових буряків УААН, про що було видано державний акт на право постійного користування землею серія ХР-18-00-000470. Враховуючи, що згаданому суб'єкту господарювання було видано державний акт на право постійного користування землею, межі спірних земельних ділянок були конкретно визначені. Таким чином, твердження прокурора в позовній заяві, що межі земельних ділянок не визначені, не відповідають дійсності, а посилання на лист відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області безпідставні, так як цей орган не веде обліку земельних ділянок межі яких встановлені, а веде облік земельних ділянок які передані у власність, в постійне користування або в оренду.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування (в редакції станом на день видання розпорядження).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні забезпечується дія принципу верховенства права. Не допускається зворотна дія законів крім випадків пом'якшення відповідальності особи (ст. 58 Конституції України).

Відповідно до абз. 3 п. 1 Розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на день винесення Розпорядження голови Краснокутської РДА № 445 від 17.12.2008р. зазначено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Дана норма Закону підлягала застосуванню протягом двох років з дня набуття чинності законом №509-VI від 16.09.2008р., з дня опублікування (опублікований в газеті "Голос України" 14.10.2008р.).

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України придбання права оренди земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. Вказана норма закону вперше була введена в дію Законом України від 28.12.2007р. "Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який в подальшому визнаний Конституційним Судом України неконституційним у відповідній частині (рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008).

Відповідно до прийнятого 03.06.2008р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до Земельного кодексу України, в тому числі і в ст.124 ЗК України, а саме знову передбачено придбання права на оренду земельних ділянок виключно на аукціонах.

При цьому, ст. 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. № 309-VI передбачена можливість визначення особливостей оформлення права оренди земельної ділянки без проведення аукціону громадянам чи юридичним особам, які звернулись із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, станом на 1 січня 2008 року відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про погодження місця розташування такого об'єкту або про надання дозволу на розробку проекту її відведення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 p., передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки був наданий згідно розпорядження голови Краснокутської РДА № 382 від 12 жовтня 2007р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі в оренду із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради".

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Краснокутською РДА та ТОВ "Заріус-2007" щодо попереднього узгодження і оформлення документів про передачу в оренду земельних ділянок, виникли ще в 2007 р. та тривали до набуття чинності Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" і Закону України від 03.06.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в зв'язку з чим до правовідносин сторін положення ст. 124 Земельного кодексу України щодо необхідності проведення аукціонів застосуванню не підлягають.

Розроблена землевпорядна документація проходила належну державну експертизу на предмет її відповідності вимогам законодавства і є чинними та дійсними, не скасовані станом на день розгляду справи.

Таку ж позицію суд знайшов у практиці Вищого господарського суду України при розгляді аналогічних справ, а саме: постанов Вищого господарського суду України від 26 червня 2012р. у справі №8/5009/7089/11; від 19 червня 2012р. у справі №37/197-08; від 15 квітня 2010р. у справі №8/114-09.

Ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності із ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

П. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. № 677, встановлено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Отже, згідно із ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час винесення розпорядження № 382 від 12.10.2007р.), єдиний випадок надання земельної ділянки в оренду із розробленням проекту відведення земельної ділянки - це зміна цільового призначення земельної ділянки, що не мало місця у спірних правовідносинах. Доказів зміни цільового призначення земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, як на час прийняття головою Краснокутської районної державною адміністрації розпорядження № 382 від 12.10.2007р. так і на час прийняття головою Краснокутської районної державної адміністрації розпорядження № 445 від 17.12.2008р., діяли законодавчі вимоги, що передбачають відсутність необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання їх у користування без зміни цільового призначення та в разі, якщо межі земельних ділянок вже були встановлені в натурі (на місцевості).

Ст. 55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно із ст.56 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Отже, як вірно зазначає місцевий господарський суд, з системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що надання у користування земельних ділянок без зміни їх цільового призначення, має здійснюватися без розроблення проекту відведення земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень законодавчо встановленої процедури надання Краснокутською районною державною адміністрацією в користування ТОВ "Заріус-2007" на умовах оренди земельних ділянок із запасу на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 6 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом. Приписами ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст.15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід'ємною частиною договору оренди є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення, згідно з Законом.

При розгляді справи по суті не встановлено порушення істотних умов договору оренди землі, необхідних для даного виду договорів та порушення інших вимог закону при укладенні спірних договорів, натомість суд зазначає про наявність в матеріалах справи усіх обов'язкових документів, які являються невід'ємними частинами цих договорів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не спростовано позивачем та прокурором, що перший відповідач протягом строку дії спірних договорів належним чином виконує всі умови договорів, в тому числі здійснив державну реєстрацію спірних договорів, використовує земельні ділянки за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Заріус-2007" протягом всього часу користування земельною ділянкою (з 2008 року) належним чином реалізовував свої права за договором оренди щодо користування земельною ділянкою, відповідно до умов договору оренди, будь-яких заперечень щодо порушень його зобов'язань за договором з боку власника земельної ділянки не висловлювалось.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, котрій суперечать спірні договори і доведення факту невідповідності змісту договорів цій нормі.

Прокурор не зазначив підстав, які могли б бути підставою недійсності спірного правочину (ст.203 Цивільного кодексу України), тому в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Натомість прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що з приводу земельних ділянок зазначених у договорах оренди з боку відповідачів було необхідно розробляти замість технічної документації, проект відведення земельних ділянок, оскільки першим (Прокурором) не доведено і матеріалами справи не підтверджено зміни цільового призначення та не встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як це передбачено ст. 123 ЗК України.

Прокурором не доведено, а судом не встановлено з боку другого відповідача порушення щодо видачі та підстав скасування розпоряджень Краснокутської районної державної адміністрації № 382 від 12.10.2007 року та № 445 від 17.12.2008 р.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2013 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили х дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.12.2013 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.