Постанова № 36093025, 12.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. справа№ 910/12672/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Шаповалов А.С.

відповідача - Чалий О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2013 р.

у справі № 910/12672/13 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерес»

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерес» (далі - позивач) звернулося з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 532 від 09.09.2008 р., як такого, що суперечить положенням чинного законодавства, зокрема спірний договір укладено без затвердження проектно-кошторисної документації.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.08.2013 р. у справі № 910/12672/13 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 532 від 09.09.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерес» та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 28.08.2013 р., Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що місцевим судом до спірних правовідносин було невірно застосовано положення рішення Київської міської ради №3/4475 від 17.01.2008 р. , оскільки вказане рішення було оприлюднене в газеті «Хрещатик» 24.09.2008 р., а отже набрало законної сили вже після підписання сторонами оскаржуваного договору.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/12672/13, а розгляд справи призначено на 12.12.2013 р.

27.11.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив, в якому останній просив суд оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

09.09.2008 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерес» (далі - забудовник) було укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 532 (далі - договір).

В преамбулі вказаного договору зазначено, що він укладається відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431 (із змінами внесеними рішеннями Київради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» від 12.02.2004 р. № 14/1223, від 28.12.2004 р. № 1051/2461, від 27.12.2005 р. № 622/3083, від 31.10.2006 р. № 122/179 та від 28.12.2006 р. № 530/587).

Предметом договору є сплата ТОВ «Мерес», як замовником будівництва торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва, пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (п. 1.1 договору).

24.09.2009 р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 09.09.2008 р. № 532 (далі - додаткова угода № 1).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1, п. 1.1 договору викладено в наступній редакції: сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із будівництвом торгово-офісного комплексу (в т.ч. загальна площа офісних приміщень 14 997,92 кв.м., загальна площа книжкового магазину 151,60 кв.м., загальна площа пункту корпоративного харчування 146,64 кв.м.) з підземним паркінгом загальною площею 3 214,58 кв.м. по вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва.

Згідно з п. 1.2 договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 від 19.08.2008 р. становить 24 143,97 тис. грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.

Як передбачено п. 4 додаткової угоди № 1, відповідно до абз. 8 п. 5 додатку 18 рішення Київської міської ради від 06.03.2009 р. №124/1179 (із змінами) та рішення Постійно діючої комісії з питань пайової участі КМДА від 11.08.2009 р. розмір пайового внеску згідно договору від 09.09.2008 р № 532 підлягає коригуванню та, відповідно до розрахунків 1, 2, 3, 4 та 5 від 21.09.2009 р. становить 8 247,66 тис. грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цієї угоди та договору від 09.09.2008 р. № 532.

В п. 2 додаткової угоди № 1 сторони встановили, що забудовником згідно договору від 09.09.2008 р. № 532 станом на 21.09.2009 р. перераховані пайові кошти у сумі 1 960 677,33 грн.

Позивач вважає, що всупереч приписам рішення Київської міської ради № 3/4475 від 17.01.2008 р. оскаржуваний договір було укладено сторонами без затвердження проектної документації на об'єкт будівництва, а тому він підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного, на момент укладення спірного договору) фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування.

Створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (ч.ч. 1-3 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Пунктом 94 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» (далі - рішення Київської міської ради) затверджено з 01.09.2008 р. нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, а також Методику розрахунку розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва. Визнано таким, що втратило чинність з 01.09.2008 р. рішення Київської міської ради від 27.02.2003 р. № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва», на підставі якого сторонами було укладено оскаржуваний договір.

Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р. №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік».

Як встановлено ч. 7 п. 1 додатку № 19 до рішення Київської міської ради, граничний розмір пайової участі визначається відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 24.01.2007 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» та становить: 20 відсотків вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення); 10 відсотків вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.

Таким чином, граничний розмір пайової участі позивача у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку із будівництвом торгово-офісного комплексу по вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва, повинен був становити 20 відсотків вартості такого будівництва.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1, 2, 3 та 4 від 19.08.2008 р. становить 24 143,97 тис. грн., дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.

Положеннями ч. 9 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

У відповідності з п. 4.5 додатку № 19 до рішення Київської міської ради вирішення питань щодо пайової участі та розрахунки розмірів пайового внеску здійснюються Управлінням після одержання звернення заявника і документів: при будівництві (реконструкції) - документи на землекористування, документи щодо визначення економіко-планувальної зони земельної ділянки, документи про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками, лист-погодження Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та позитивний висновок експертизи проекту, проведеної відповідними організаціями, які були залучені Головним управлінням економіки та інвестицій на конкурсній основі.

Таким чином, розмір пайової участі (пайового внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту при будівництві нових об'єктів повинен визначатися на підставі проектної документації, що підтверджує вартість об'єкту будівництва.

Відповідно до п. 4.6 додатку № 19 до рішення Київської міської ради пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та інвестором (забудовником) або власником. Договір на сплату пайової участі оформляється при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначення розміру пайового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерес», а також укладення сторонами договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва було можливе виключно після отримання позивачем документів про затвердження у встановленому порядку проекту будівництва (реконструкції) з техніко-економічними показниками.

Встановлено, що висновок комплексної державної експертизи № 0077 проекту будівництва торгово-офісного комплексу на вул. Нижній Вал, 61 у Подільському районі м. Києва було затверджено директором Київської міської філії ДП «Укрдержекспертиза» лише 24.10.2008 р., в той час як спірний договір підписано сторонами 09.09.2008 р. Тобто висновок державної експертизи було отримано вже після підписання сторонами договору.

Таким чином, сторонами було визначено розмір пайового внеску та укладено спірний договір без затвердження у встановленому порядку проекту будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками, а також з порушенням норм Закону України «Про планування і забудову територій» та рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р №3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік».

В силу вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з приписами ч. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 р. вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.9 вказаної постанови визначено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 09.09.2008 р. № 532 було укладено сторонами без затвердження проектно-кошторисної документації, тобто всупереч вимогам Закону України «Про планування і забудову територій» та рішення Київської міської ради від 17.01.2008 р № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерес» про визнання недійсним договору № 532 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва від 09.09.2008 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача про те, що оскільки спірний договір укладено ще у вересні 2008 р., тому строк позовної давності закінчився у вересні 2011 р., колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як передбачено ч. 1 п. 25 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», на відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Відповідно до ч. 7 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 р. законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК), господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву, поданий Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради, містить лише виклад норм Цивільного кодексу України, які регулюють порядок застосування позовної давності.

Враховуючи те, що вказаний відзив на позовну заяву не містить заяви відповідача про застосування позовної давності в розумінні положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, а також те, що застосування судом строків позовної давності можливе лише в межах заявленої стороною в справі відповідної заяви, тому відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2013 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2013 р. у справі № 910/12672/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/12672/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран