Рішення № 36092981, 11.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 925/1314/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Заболотній Л.А., за участю представників сторін:

від позивача - Панченко О.О., Вегеренко Т.І. (за довіреністю);

від відповідача - Колос О.М. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Насіння»

до приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір»

про стягнення 173 459 грн. 54 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 173 459 грн. 54 коп. боргу згідно договору зберігання № 124 від 10.05.2012 року, з яких: 155 750,00 грн. завданої матеріальної шкоди, 507 грн. 25 коп. інфляційних, 4 285 грн. 87 коп. 3 % річних та 12 916 грн. 42 коп. штрафу.

У відзиві на позовну заяву від 30.09.2013 року представник відповідача позовні вимоги не визнала виходячи з наступного:

- відповідач ніяких дій по договору зберігання № 124 від 10.05.2012 року не вчиняв, зобов"язань не виконував. Така поведінка викликана тим, що позивач в порушення п.п.1.1. договору не передав за накладними сою відповідачу на зберігання. Оскільки передача товару на склади відповідача можлива лише шляхом його доставки автомобільним транспортом, підтвердженням такої передачі мають бути товарно-транспортні накладні, яких позивач до позовної заяви не додав;

- між сторонами були договірні взаємовідносини з оплатного зберігання, поставки, в т.ч. по договору № ДГ-397 від 15.05.2012 р. Також позивач передав відповідачу сою на реалізацію на комісійних засадах. Однак всі ці взаємовідносини не стосуються взаємовідносин за договором № 124 та предмету спору;

- відповідач дійсно отримав товар - 20 750 кг. сої за видатковою накладною № РН-1072 від 15.05.2012 року по договору № ДГ-0000397 від 15.05.2012 року. Відповідно до попередніх домовленостей, відповідач міг використовувати товар переданий на збереження позивачем, в такому разі сплативши його вартість. Використаний на власні потреби товар відповідач оплатив, що вірно зазначив позивач, перерахувавши на рахунок 31 000 грн. за використані 3 444 кг.;

- залишок насіння в кількості 17 306 кг. у відповідача є в наявності, однак позивач не звертався до відповідача з пропозиціями щодо відшкодування витрат, сплати послуг зберігання/відвантаження, узгодження дати відвантаження, не направляв уповноважених представників та відповідний автомобільний транспорт з метою повернення сої зі зберігання.

11.11.2013 року представником відповідача було подано суду додаткові письмові пояснення до заперечення на позов, у яких він вказав, що позивачем не доведено наявність зобов"язань відповідача повернути майно (відшкодувати його вартість) саме за договором № 124, а не за іншим договором, укладеним шляхом вчинення дій по передачі-прийому на зберігання майна і оформленим видатковими накладними та дорученням. Термін дії договору № 124 закінчився 01.10.2012 року. Позивач не довів, що відповідач порушив обов"язок зберігача повернути майно на вимогу поклажодавця в межах строку дії договору, вину у формі умислу або грубої необережності відповідача, обставину заподіяння шкоди.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 14.10.2013 року строк вирішення спору по даній справі продовжувався на п"ятнадцять днів.

04.11.2013 року у судовому засіданні оголошувалася перерва.

Представники позивача у судовому засіданні 11.11.2013 року позов підтримали повністю, дотримувалися позиції, викладеної в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов та додаткових письмових пояснення на позов.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав:

10 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Полтава-Насіння» (Поклажодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Веселий Хутір» (Зберігач) було укладено договір зберігання № 124 (далі - Договір зберігання), згідно пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за накладними на збереження, які є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку цього Договору сою Васильківську (еліта) у кількості 20,750 тн. загальною вартістю 186 750,00 грн.

Згідно п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору зберігання передбачено, що Зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

П.п. 2.1.4. п. 2.1. Договору зберігання визначено, що Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

У відповідності до п. 2.2. Договору зберігання зазначено, що Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з Поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Згідно п. п. 3.1.1. п. 3.1. Договору зберігання визначено, що Поклажодавець зобов'язаний передати Зберігачеві майно на зберігання протягом 5 календарних днів від дати укладання цього договору.

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

На виконання умов Договору зберігання позивач поставив відповідачу насіння сої «Васильківська» еліта, в кількості 20,750 тон, загальною вартістю 186 750,00 грн.

Факт поставки насіння сої підтверджується видатковою накладною № РН - 0001072 від 15 травня 2012 року та довіреністю № 40 від 14 травня 2012 року, виданою на ім'я Волгіна Валентина Євгенійовича.

Відповідно до п. 4.1. Договору зберігання передбачено, що у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно п. 4.2. Договору зберігання визначено, що порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

У відповідності до п. 4.3. Договору зберігання зазначено, що Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов'язані з цим збитки.

П. 4.4. Договору зберігання передбачено, що в разі використання насіння, прийнятого на збереження, на власні потреби, перерахувати гроші на поточний рахунок Поклажодавця.

Згідно п. 6.1. Договору зберігання передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Відповідно п. 6.2. Договору зберігання визначено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується 01 жовтня 2012 року.

З огляду на вищезазначені умови Договору зберігання відповідач повинен був зберігати насіння сої «Васильківська» еліта та в подальшому повернути його позивачеві із збереження не пізніше 01 жовтня 2012 року.

У відповідності до п. 6.3 Договору зберігання закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Проте, 28 вересня 2012 року в присутності заступника генерального директора TOB «Полтава - Насіння» Вегеренко Т.І., провідного спеціаліста Купки Ю.О., директора ПСП «Веселий Хутір» Батир М.М. був складений Акт, про те, що ПСП «Веселий Хутір» не може забезпечити передачу TOB «Полтава - Насіння» сою Васильківська еліта в кількості 20 750 кг, яка затарена у поліпропіленові мішки масою по 50 кг, передана на зберігання до 01.10.2012 р. згідно договору зберігання № 124 від 10.05.2012 року, в зв'язку з тим, що насіння сої було використано ПСП «Веселий Хутір» для посіву на власні потреби.

В матеріалах справи також наявна копія постанови від 24.05.2013 року про закриття кримінального провадження заступника начальника СВ Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області капітана міліції Цегельника Г.Г., з якої вбачається, що в ході проведення досудового розслідування було допитано в якості свідка колишнього директора ПСП „Веселий Хутір" Батир М.М., який дав покази, що в 2012 році в ПСП „Веселий Хутр" були скрутні часи і насіння сої, яке належить ТОВ „Полтава-Насіння" вони використали для власних потреб, а саме - для посіву.

Новий керівник ПСП „Веселий Хутір" Тарасенко О.В. також надав у Чорнобаївському РВ УМВС України у Черкаській області пояснення, в яких вказано, що кредиторам, які не склали договори купівлі-продажу були направлені графіки погашення заборгованості з відтермінуванням до кінця посівної компанії у 2013 році, що такі графіки були направлені і ТОВ „Полтава-Насіння", що з 10.04.2013 року почалася посівна компанія і відповідач планує повернути кошти позивачу після її закінчення. Вказане підтверджує той факт, що відповідач використав насіння позивача.

30.10.2012 року та 07.12.2012 року позивач звертався до ПСП «Веселий Хутір» з претензіями за вих. № 402 від 30.10.2012 року та за вих. № 473 від 06.12.2012 року.

Відповідач 18.12.2012 року та 16.01.2013 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі відповідно 11 000,00 грн. та 20 000,00 грн., на загальну суму 31 000,00 грн. за 3 444 кг сої, що підтверджується банківськими виписками по рахунку, а TOB «Полтава - Насіння» оформило перехід права власності на товар, що підтверджується видатковою накладною № РН - 0001178 від 18.12.2012 року на суму 11 000,00 грн. та видатковою накладною № РН - 0000003 від 16.01.2013 року на суму 20 000,00 грн.

Вподальшому, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 62 від 06.02.2013 року та лист за вих. № 67 від 06.02.2013 року, в яких позивач просив відповідача повернути насіння сої «Васильківська» еліта в кількості 17 306 кг, а в разі неможливості повернення насіння, оплатити його вартість в сумі 155 750,00 грн. до 15 лютого 2013 року.

18 лютого 2013 року відповідач направив відповідачу по факсу графік погашення заборгованості на суму 155 750,00 грн., згідно якого ПСП «Веселий Хутір» зобов'язався погасити: 19 лютого 2013 року - 51 916,67 грн., 15 березня 2013 року - 51 916,67 грн., 29 березня 2013 року - 51 916,66 грн.

Окрім того, ПСП «Веселий Хутір» направило на адресу позивача два листа за вих. № 90 від 05.03.2013 року та за вих. № 91 від 05.03.2013 року, відповідно до яких відповідач з метою належного розгляду листа № 67 від 06.02.2013 року просив надати реквізити договорів зберігання, первинних документів на їх виконання та їх копії, а для належного розгляду претензії № 62 від 06.02.2013 року - всі документи, необхідні для її розгляду.

У відповідь на вищевказані листи відповідача позивач листом від 06.03.2013 року № 122 направив відповідачу копію договору зберігання № 124 від 10.05.2012 року, копію витратної накладної на збереження № 1072 від 15.05.2012 року та копію довіреності № 40 від 14.05.2012 року на Волгіна В.Є.

Проте, насіння сої «Васильківська» еліта, в кількості 17 306 кг на суму 155 750,00 грн., яке TOB «Полтава -Насіння» згідно договору зберігання № 124 від 10.05.2012 року було передано ПСП «Веселий Хутір» на зберігання, було використано даним підприємством для посіву на власні потреби, а грошові кошти, як компенсацію вартості насіння, до цього часу позивачеві не відшкодовані.

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача вказувала на наявність між сторонами інших договірних взаємовідносини з оплатного зберігання, поставки, в т.ч. по договору № ДГ-397 від 15.05.2012 року, однак такого договору суду не надала, а представник позивача факт його існування заперечила.

Також представник відповідача наполягала на тому, що насіння сої „Васильківська" еліта є у відповідача в наявності. На підтвердження цього вона надала суду довідку ПАТ „Лебединський насіннєвий завод" вих. № 26/09 від 26.09.2013 року, з якої вбачається, що насіння сої „Васильківська" еліта в кількості 17 306 кг. знаходиться на зберіганні, поклажодавець - ПСП „Веселий Хутір", але з даної довідки не вбачається хто є власником даного насіння та коли воно було передано на зберігання.

Представник ПСП „Веселий Хутір" не надала жодного належного та допустимого доказу передання насіння сої еліта в кількості 17 306 кг. на зберігання до ПАТ „Лебединський насіннєвий завод", а саме: договору зберігання, товарно-транспортну накладну, подвійне складське свідоцтво, або просте свідоцтво або складську квитанцію, які повинні оформлятися згідно Закону України „Про зерно та зерновий ринок України".

Окрім того, згідно п. 2.2. та 2.3. Договору ПСП „Веселий Хутір" не має права передавати майно у користування третім особам та не має права користуватися даним майном, крім випадків, узгоджених письмово з позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, суд вважає доведеною суму завданої матеріальної шкоди відповідачем позивачу за договором зберігання № 124 від 10.05.2012 року у розмірі 155 750,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищевказаним Договором, видатковими накладними, довіреністю, актом від 28.09.2012 року, банківськими виписками, претензіями та листами і відповідачем не оспорюються.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача на підставі статті 526 ЦК України підлягає стягненню завдана позивачу матеріальна шкода у розмірі 155 750,00 грн.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 4.4. Договору зберігання у випадку неповернення майна Поклажодавцеві за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві вартість майна та штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день не повернення.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував відповідачу 12 916 грн. 42 коп. штрафу.

25.09.2013 року представником позивача було подано письмові пояснення щодо нарахування позивачем штрафних санкцій за формулою для обрахунку пені, у яких вказано, що з п.п. 4.4. спірного договору вбачається, що у випадку неповернення майна відповідач повинен сплатити позивачу вартість майна та штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день не повернення. Однак, хоча відповідальність була визначена у вигляді штрафу, фактично за своєю правовою природою зазначений вид відповідальності є пенею.

Отже, розрахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі 12 916 грн. 42 коп. є правильним.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявленої суми інфляційних у розмірі 507 грн. 25 коп. та 4 285 грн. 87 коп. трьох процентів річних позивачем визначено вірно.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 155 750,00 грн. завданої матеріальної шкоди, 507 грн. 25 коп. інфляційних, 4 285 грн. 87 коп. 3 % річних та 12 916 грн. 42 коп. пені.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 469 грн. 19 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Веселий Хутір» (19923, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Веселий Хутір, вул. Радгоспна, буд. 13, код ЄДРПОУ 32402645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава-Насіння» (36011, м. Полтава, вул. Міщенка, 2, код ЄДРПОУ 31801407) - 155 750,00 грн. завданої матеріальної шкоди, 507 грн. 25 коп. інфляційних, 4 285 грн. 87 коп. 3 % річних, 12 916 грн. 42 коп. пені та 3 469 грн. 19 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне судове рішення складено 17.12.2013

Суддя В.В. Потапенко