Ухвала суду № 36092876, 12.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/711/13 12.12.13

За скаргою Орендного підприємства «Науково-дослідного інституту будівельного

виробництва»

На дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої

служби Головного управління юстиції у місті Києві

у справі за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в

особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по

місту Києві

До Орендного підприємства «Науково-дослідного інституту будівельного

виробництва»

Про стягнення 3 230 668,31 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Лапшина О.В. - посвідчення № 018363 від 16.07.2013

Від позивача Кошман А.С. - по дов. № 21 від 06.06.2013

Від відповідача Осадчук Р.М. - по дов. № 128/01-13 від 27.05.2013

Від ВДВС Махова Д.А. - по дов. № 19/2.3/12-13 від 04.01.2013

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/711/13 від 28.02.2013 повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з Орендного підприємства «Науково-дослідного інституту будівельного виробництва» на користь Державного бюджету України суму основного боргу по орендній платі в розмірі 3 036 546,45 грн., 187 765,80 грн. пені, 6 356,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції, перерахувавши вказані суми за наступними реквізитами : одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, р/р 31113092700011, МФО 820019, КЕКД 22080100, плата за оренду цілісних майнових комплексів.

09.04.2013, в зв'язку з набранням рішенням законної сили, Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Не погоджуючись з прийнятим рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 910/711/13 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 910/711/13 від 29.03.2013 апеляційну скаргу відповідача повернуто.

17.06.2013 відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 910/711/13 рівними частками на 12 місяців починаючи з 01.07.2013 по 01.07.2014 по 274 606,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/711/13 від 04.07.2013 розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 у справі № 910/711/13 з наступним графіком сплати Орендним підприємством «Науково-дослідного інституту будівельного виробництва» 3 230 668 (три мільйони двісті тридцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 31 коп.:

- до 01.07.2013 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.08.2013 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.09.2013 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.10.2013 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.11.2013 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.12.2013 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.01.2014 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.02.2014 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.03.2014 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.04.2014 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.05.2014 - 269 222 грн. 35 коп.

- до 01.06.2014 - 269 222 грн. 46 коп.

04.11.2013 відповідач звернувся до господарського суду зі скаргою № 214/01-13 від 01.11.2013 на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, в якій просить скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.06.2013, яка винесена у виконавчому провадженні ВП № 37908317 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/711/13 від 09.04.2013. Також відповідачем подано до заяви клопотання про відновлення строку на оскарження неправомірних дій органу виконавчої служби.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що винесена постанова винесена з порушенням ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт накладено на рахунки № 26002000019717 та № 26046000000845, з яких проводиться виплата заробітної плати та виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Згідно зі ст.ст. 95, 115 Кодекс законів про працю України заробітна плата є державною соціальною гарантією, яка має виплачуватись регулярно не менше двох разів на місяць. Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що оплати праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У відповідача в зв'язку з накладенням арешту на вказані вище рахунки виникла заборгованість по заробітній платі та лікарняних листах. Окрім цього, згідно зі ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 910/711/13 від 07.11.2013 скаргу призначено до розгляду на 03.12.2013.

Відповідачем 03.12.2013 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення щодо обставин за яких пропущено строк для звернення зі скаргою.

Відповідач в судовому засіданні 03.12.2013 вимоги скарги підтримав повністю.

Прокуратура в судовому засіданні 03.12.2013 проти задоволення скарги відповідача заперечувала повністю.

Позивач у поданих 02.12.2013 поясненнях просить суд прийняти до уваги те, що станом на 02.12.2013 заборгованість відповідачем перед бюджетом не погашена, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 та ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 про розстрочку виконання рішення у справі № 910/711/13 не виконані.

Позивач в судовому засіданні 03.12.2013 проти задоволення скарги відповідача заперечував повністю.

В судовому засіданні 03.12.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.12.2013.

Представник органу ДВС в судовому засіданні 12.12.2013 проти задоволення скарги відповідача заперечував повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та органу ДВС, Господарський суд міста Києва встановив:

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно ст. 17 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що Прокуратура Солом'янського району міста Києва звернулася з відповідною заявою № (10-59)4191-вих-13 від 14.05.2013 до Відділу державної виконавчої служби Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - 14.05.2013.

Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

В заяві № (10-59)4191-вих-13 від 14.05.2013 прокуратурою заявлено клопотання про накладення арешту на рахунки боржника.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

17.05.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 37908317 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/711/13 від 09.04.2013.

Також 17.05.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 37908317 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

27.05.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 37908317 про відкладення провадження виконавчих дій.

14.06.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 37908317 про арешт коштів боржника. Відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника, перелік яких наведений у даній постанові, в тому числі на рахунки № 26002000019717 та № 26046000000845, що відкриті у ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно з п. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Дану постанову було надіслано до банківських установ для виконання та для відома сторонам виконавчого провадження.

Як вказує сам скаржник у своїй скарзі постанова ВП № 37908317 про арешт коштів боржника від 14.06.2013 отримана скаржником 17.06.2013.

Листом № 10.5-186/37-7822 від 08.07.2013 ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило державного виконавця про те, що 17.06.2013 накладено арешт на рахунки № 26002000019717 та № 26046000000845. При цьому повідомлено, що кошти з рахунку № 26046000000845 відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи скарга Орендного підприємства «Науково-дослідного інституту будівельного виробництва» подана до суду 04.11.2013.

Згідно з п. 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Скаржником подано заяву про відновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою до суду, в якій не зазначено жодної причини пропуску строку.

На вимогу суду скаржником подані пояснення щодо обставин за яких пропущено строк для звернення зі скаргою, в яких зазначає, що такими обставинами є ненадання органом ДВС відповідей на звернення боржника від 17.06.2013, від 10.07.2013, від 19.08.2013, а також те, що відповідач 09.10.2013 звертався до Господарського суду міста Києва із заявою про звільнення з-під арешту коштів, на які не може бути звернено стягнення, проте судом 23.10.2013 винесено ухвалу про залишення заяви без задоволення.

Суд приходить до висновку, що дані обставини не є поважними причинами пропуску строку, оскільки вони жодним чином не перешкоджали зверненню у встановлений строк зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Крім цього, слід зазначити, наступне

Згідно з ч. 6 п. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Разом з цим, положення Закону України «Про виконавче провадження» не містять обмежень щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках, з яких проводиться виплата заробітної плати та виплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівникам боржника.

З урахуванням викладеного доводи скаржника щодо неправомірності винесення постанови від 14.06.2013 ВП № 37908317 про арешт коштів боржника не відповідають дійсності.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Орендного підприємства «Науково-дослідного інституту будівельного виробництва» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Орендного підприємства «Науково-дослідного інституту будівельного виробництва» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова