Рішення № 36092817, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16368/13 16.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу

Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця"

третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця"

третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця"

третя особа -3, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Одеська залізниця"

про стягнення 34685,50 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Твердохліб С.М. за довіреністю № 467/22 від 25.12.2012 р.

від відповідача: Майданик В.В. за довіреністю № 4077-НЮ від 18.12.2012 р.

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

від третьої особи-3: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.08.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (відповідач) про стягнення 34685,50 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу його одержувачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в квітні - травні 2013 р. на адресу Трипільськлї ТНС надійшли вагони з вугіллям, залізничні накладні на спірні вагони свідчать про доставку вантажу з порушенням встановленого відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644. Наведене, в свою чергу, є підставою для застосування до відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу згідно зі ст. 116 Статуту залізниць України. Розрахунок розміру штрафу до стягнення з відповідача позивач додав до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" повернуто на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. у справі № 910/16368/13 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 р. скасовано і передано справу до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.11.2013 р. о 10:10 год.

18.11.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання відповідачу більш тривалого часу для отримання додаткової інформації із залізниць України для надання обгрунтованого відзиву на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 18.11.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., подав клопотання про долучення копій витягів з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання відповідачу більш тривалого часу для отримання додаткової інформації із залізниць України для надання обгрунтованого відзиву на позовну заяву. Клопотання судом задоволене.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., і оголосив перерву в судовому засіданні до 02.12.2013 р. о 12:20 год.

29.11.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Державне підприємство "Донецька залізниця";

2) Державне підприємство "Придніпровська залізниця";

3) Державне підприємство "Одеська злізниця".

29.11.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду контррозрахунок суми позовних вимог та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012.

Відповідно до зазначеного відзиву відповідач надав пояснення щодо контррозрахунку суми позовних вимог позивача та звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів відсутності вини відповідача в порушенні терміну доставки вантажу.

В судове засідання, призначене на 02.12.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.12.2013 р., подав клопотання про долучення копії витягу з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача; довідки про відсутність аналогічного спору та копій актів, зазначених у таблиці розрахунків. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 02.12.2013 р., розглядалося клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця"; Державного підприємства "Придніпровська залізниця"; Державного підприємства "Одеська залізниця", подане відповідачем через відділ діловодства суду 29.11.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2013 р. підтримав вищезазначене клопотання і зазначив, що, на його думку, результати розгляду даної справи вплинуть на права та обов'язки Державного підприємства "Донецька залізниця"; Державного підприємства "Придніпровська залізниця"; Державного підприємства "Одеська залізниця".

Представник позивача залишив вирішення питання про задоволення клопотання про залучення третіх осіб на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, питання про залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом.

Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб.

В судовому засіданні, призначеному на 02.12.2013 р., розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 р., на підставі ст.ст. 27, 77, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.12.2013 о 13:45 год., залучено до участі у справі третю особу -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108), третю особу -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68), третю особу -3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Одеська залізниця" (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19).

11.12.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2013 р., а саме: копій супровідних листів, описів вкладень у цінні листи та квитанцій пошти на підтвердження направлення копій позовної заяви і доданих до неї документів залученим до участі у справі третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

16.12.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу, відповідного до якого відповідач на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити розмір стягуваного з відповідача штрафу. Клопотання обґрунтоване тим, що порушення терміну доставки вантажу сталося з незалежних від відповідача причин непереборної сили, зокрема, з огляду на технічні несправності вагонів на шляху їх прямування залізницями України, при цьому відповідач просив врахувати скрутне фінансове становище державного підприємства-відповідача, значний розмір заявленого до стягнення штрафу та ненадання позивачем доказів заподіяння йому збитків внаслідок порушення строків доставки вантажу.

В судове засідання, призначене на 16.12.2013 р., з'явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання, призначене на 16.12.2013 р., не з'явились, вимоги ухвали суду від 02.12.2013 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 16.12.2013 р., представник відповідача підтримав клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу, подане ним через відділ діловодства суду 16.12.2013 р.

Представник позивача заперечував проти наведеного клопотання відповідача, оскільки сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу заявлена до стягнення на підставі ст.ст. 41, 116 Статуту залізниць України, а доводи відповідача щодо зменшення її розміру є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п.п. 3.17.4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому судом враховано, що відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання про зменшення розміру стягуваного з відповідача штрафу, врахувавши обставини даної справи, виходячи з інтересів сторін, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки останнім не надано належних і допустимих доказів винятковості спірного випадку для зменшення суми штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 16.12.2013 р. надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2013 р. надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та відповідно до контррозрахунку позовних вимог.

В судовому засіданні 16.12.2013 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.12.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За даними позивача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго", у квітні - травні 2013 р. на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" (одержувача вантажу) надійшли вагони з вугіллям за залізничними накладними №№ 50201458, 50172709, 50215375, 50724186, 50781467, 50724798, 50780378, 50769041, 50781509, 50768977, 50768472, 50768894, 50726678, 50833037, 50933324, 50943109, 50933803, 50780956, 50873637.

Як підтверджено календарними штемпелями на залізничних накладних №№ 50201458, 50172709, 50215375, 50724186, 50781467, 50724798, 50780378, 50769041, 50781509, 50768977, 50768472, 50768894, 50726678, 50833037, 50933324, 50943109, 50933803, 50780956, 50873637, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначається згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу).

Відповідно до абз. 1 ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 22, 41, 116 Статуту залізниць України, п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.4, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, позивач стверджує про наявність у нього підстав для стягнення з відповідача - Державного територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, у зв'язку з чим і подано даний позов до суду про стягнення штрафу в сумі 34685,50 грн., до позову додано детальний розрахунок наведеної суми штрафу.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач також врахував приписи п. 2.1 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно яких вбачається, що відповідно до статті 925 ЦК України, статті 315 ГК України, статті 130 Статуту пред'явленню залізниці позову, який випливає з цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Таким чином, питання про попереднє пред'явлення претензії до звернення з позовом до залізниці з підстав, які передбачені Статутом залізниць, вирішується відправником чи одержувачем вантажу (багажу, вантажобагажу) на власний розсуд.

Також, позивачем дотримано вимоги ст. 136 Статуту залізниць України, якими встановлюється можливість подання позовів до залізниць у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, зокрема, від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу (п. "д" абз. 2 ст. 134 Статуту залізниць України).

Відповідач відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву визнає факт прострочення терміну доставки спірного вантажу, проте надає контррозрахунок штрафу в сумі 26631,80 грн. Як вбачається з контррозрахунку, відповідач з урахуванням вимог ст. 116 Статуту залізниць України та взявши до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, розраховує перевищення терміну доставки вантажу в годинах, тоді як позивач відповідні розрахунки здійснює з огляду на кількість прострочених діб. Наведене, в свою чергу, призводить до застосування сторонами при розрахунку суми штрафу різних відсотків провізної плати.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут).

При цьому положення певних статей Статуту мають розширене тлумачення в інших нормативних документах, які видаються відповідно до Статуту, затверджуються Міністерством транспорту і зв'язку України, серед них - Правила обчислення термінів доставки вантажу, Правила видачі вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1 наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1 наведених Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 наведених Правил).

Відповідно до п. 2.10 наведених Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до абз. 1 ст. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

По матеріалам справи встановлено, що в квітні - травні 2013 р. на адресу Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" (одержувача вантажу) надійшли вагони з вугіллям за залізничними накладними №№ 50201458, 50172709, 50215375, 50724186, 50781467, 50724798, 50780378, 50769041, 50781509, 50768977, 50768472, 50768894, 50726678, 50833037, 50933324, 50943109, 50933803, 50780956, 50873637 (далі разом - накладні).

Наведені накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником (ТОВ "ЦЗФ "Нагольчанська") та залізницею (ДТГО "Південно-західна залізниця" ) на користь третьої сторони - одержувача (Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго").

Судом досліджено, що накладні містять, зокрема, дані про навантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних №№ 50201458, 50172709, 50215375, 50724186, 50781467, 50724798, 50780378, 50769041, 50781509, 50768977, 50768472, 50768894, 50726678, 50833037, 50933324, 50943109, 50933803, 50780956, 50873637, вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Відповідно до змісту поданого суду відзиву на позовну заяву та контррозрахунку суми штрафу відповідач визнає факт прострочення терміну доставки спірного вантажу та підтверджує прибуття спірних вагонів на станцію призначення у відповідні дати (колонка № 8 таблиці контррозрахунку відповідача), які співпадають з датами прибуття спірних вагонів на станцію призначення, які вказує позивач у розрахунку суми штрафу (колонка "прибув" у таблиці розрахунку позивача).

Разом з тим, відповідач розраховує перевищення терміну доставки вантажу в годинах, тоді як позивач відповідні розрахунки здійснює з огляду на кількість прострочених діб, що, в свою чергу, призводить до застосування сторонами при розрахунку суми штрафу різних відсотків провізної плати.

Оскільки спір у даній справі безпосередньо пов'язаний з питаннями стосовно обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані судам в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів". Згідно наведеного листа ВГСУ зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

З урахуванням наведеного, здійснивши перевірку наданих сторонами розрахунку та контррозрахунку суми штрафу, суд вважає, що контррозрахунок штрафу в сумі 26631,80 грн. є арифметично правильним, відповідає приписам Статуту залізниць України, Правилам обчислення термінів доставки вантажу та матеріалам справи. При цьому суд зазначає, що розрахунок позивача є невірним в частині визначення ним відсотку від провізної плати, який застосовувався при розрахунку суми штрафу. Так, наприклад, визначаючи прострочення доставки вантажу на 4 доби, що дорівнює 96 годинам, позивач не вірно застосовував при розрахунку відповідної суми штрафу 30 % від провізної плати, так як прострочення в даному випадку не є більшим ніж на 96 годин, а рівно, відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України в наведеному випадку слід застосовувати при розрахунку суми штрафу 20 % від провізної плати.

За наведених обставин, враховуючи встановлення факту прострочення терміну доставки спірного вантажу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 34685,50 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 26631,80 грн., тоді як в іншій частині вимог стосовно стягнення штрафу (34685,50 грн. - 26631,80 грн. = 8053,70 грн.) позивачу належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1321,01 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; ідентифікаційний код 22927045) 26631,80 грн. (двадцять шість тисяч шістсот тридцять одну гривню гривень 80 коп.) штрафу, 1321,01 грн. (одну тисячу триста двадцять одну гривню 01 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Гумега О.В.