Рішення № 36092801, 12.12.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2013 Справа № 907/1037/13

За позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Рокосівської сільської ради, с. Рокосово Хустський район

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Хустський кар'єр", с. Рокосово Хустський район

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення шкоди в розмірі 53 724 грн. (з урахуванням заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог),

СУДДЯ Й.Й. КАДАР

За участю представників:

від прокуратури - Камінська О.В., прокурор відділу прокуратури м. Ужгорода, посвідчення № 010312 від 19.10.2012р.;

від позивача - Джуга П.І.- голова Рокосівської сільської ради, Лалакулич В.Л., представник по довіреності № 415/02-16 від 26.08.2011р.,

від відповідача - Галас М.М. - генеральний директор, Гринюк Г.В.- представник по довіреності № 35 від 20.11.2013р.,

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Хустським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Рокосівської сільської ради, с. Рокосово Хустський район заявлено позов

до відкритого акціонерного товариства „Хустський кар'єр", с. Рокосово Хустський район про стягнення шкоди в розмірі 53 724 грн. (з урахуванням заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог)

Підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Рокосівської сільської ради з позовом до відкритого акціонерного товариства „Хустський кар'єр" стало порушення останнім інтересів держави, які полягають у незаконному видобуванні туфового будівельного каменю, який являється корисною копалиною загальнодержавного значення за період з липня 2009р. по грудень 2010р. загальним об'ємом 1099 м.куб., у зв'язку з чим інтересам держави в особі Рокосівської сільської ради заподіяно збитки на загальну суму 230 790грн. вартість яких визначено згідно довідки №06 від 17.06.2011р.Хустського відділення Закарпатської торгово-промислової палати з розрахунку 210грн. за 1 м.куб.

Прокуратурою в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 158-193-13 від 12.12.2013р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заподіяну шкоду за реалізацію туфового каменю за 2008-2010р. у розмірі 53 724 грн. відповідно до долученого до заяви уточненого розрахунку.

Позивач позов прокурора підтримав та просить його задоволити з підстав, наведених прокурором у позовній заяві та додатково поданій заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Представником відповідача поданим в судовому засіданні 21.11.2013р. запереченням на позовну заяву, позов не визнає, вважає його необґрунтованим та недоведеним та просить суд відмовити у задоволенні позову з мотивів наведених у запереченні. Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2013р. представником відповідача подано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 17420752 від 23.10.2013р., відповідно до якого правонаступником відкритого акціонерного товариства „Хустський кар'єр" є публічне акціонерне товариство „Хустський кар'єр".

В судовому засіданні 12.12.2013р. представником відповідача подано суду заяву від 12.12.2013р., якою не заперечує стосовно заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог.

Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 надійшла телеграма, якою повідомляє суд про неможливість взяти участь в судовому засіданні по розгляду справи у зв'язку з хворобою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Хустською міжрайонною прокуратурою 17.06.2011 порушено кримінальну справу по факту зловживання службовим становищем, що спричинило тяжких наслідків та незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення службовими особами ВАТ «Хустський кар'єр» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.240, та ч.2 ст.364 КК України.

20.02.2011 органом досудового слідства по кримінальній справі дії службових осіб ВАТ „Хустський кар'єр" перекваліфіковані із ст. 364 ч.2 КК України на ст. 367 ч.2 КК України.

Проведеним по справі досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1, будучи звільненим від кримінальної відповідальності постановою Хустського районного суду від 16.07.2007 року на підставі п. 4 ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, являючись директором ВАТ «Хустський кар'єр» та службовою особою, всупереч інтересам держави, в порушення вимог ст.ст.17, 19 Кодексу України «Про надра», ч.З ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Положення про надання гірничих відводів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.1995 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не переконавшись у законності та підставності використання надр та видобування корисних копалин, 01.04.2008 року від імені ВАТ «Хустський кар'єр» уклав з приватним підприємцем ОСОБА_7 договір без номера про надання послуг по видобуванню пиляного стінового каменю - туфу в Рокосівському родовищі туфів в урочищі «Берків потік», Хустського району, хоча товариство, при наявності ліцензії на видобування андезиту і туфу та гірничого відводу на видобування андезиту, не мало гірничо-відвідного акту для розробки туфового каменю, який згідно Постанови Kабінету Міністрів України №827 від 2.12.1994 року являється корисною копалиною загальнодержавного значення.

На підставі зазначеного договору приватним підприємцем ОСОБА_7 за період з липня 2009 по грудень 2010 року проведено незаконне видобування, туфового будівельного каменю загальним об'ємом 554 м. куб., вартість якого, згідно довідки № 06 від 17.06.2011 року Хустського відділення Закарпатської торгово-промислової палати з розрахунку 210 гри. за 1 м. куб., складає 116 340 грн.

В подальшому ОСОБА_1, як директор ВАТ «Хустський кар'єр» та службова особа, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в порушення чинного законодавства, не ереконавшись у законності та підставності використання надр та видобування корисних копалин, 23.02.2009 року від імені ВАТ «Хустський кар'єр» уклав з приватним підприємцем ОСОБА_8 договір №1 про надання послуг по видобуванню пиляного стінового каменю - туфу в Рокосівському родовищі туфів в; урочищі «Берків потік», Хустського району, хоча товариство, при наявності ліцензії на видобування андезиту і туфу та гірничого відводу на видобування андезиту, не мало гірничо-відвідного акту для розробки туфового каменю, який згідно Постанови Kабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року являється корисною копалиною загальнодержавного значення.

На підставі зазначеного договору приватним підприємцем ОСОБА_8 за період з липня 2009 по грудень 2010 року, проведено незаконне видобування туфового будівельного каменю загальним об'ємом 545 м. куб., вартість якого, згідно довідки № 06 від 17.06.2011 року Хустського відділення Закарпатської торгово-промислової палати з розрахунку 210 грн. за 1 м. куб., складає 114450 гри.

Всього, як зазначає прокурор, діями ОСОБА_1, як службової особи ВАТ Хустський кар'єр» інтересам держави в особі Рокосівської сільської ради заподіяно матеріальних збитків на загальну суму 230790 гри., що потягло тяжкі наслідки, а тому, відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", Хустською міжрайонною прокуратурою вжито заходів щодо захисту інтересів Рокосівської сільської ради в судовому порядку.

03.03.2012 прокуратурою досудове слідство по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 367 ч.2 КК України завершено та справа направлена для розгляду по суті у Хустський районний суд.

За результатами судового розгляду Хустським районним судом винесено постанову від 18.05.2012 року про закриття кримінальної справи у зв'язку зі зміною обстановки .

Факт користування надрами без спеціального дозволу кількість та вартість видобутого пиляного стінового каменю - туфу, підтверджується постановою Хустського районного суду від 18.05.2012, якою визнано винним директора ВАТ «Хустський кар'єр» ОСОБА_1 в порушенні законодавства, що регулює порядок використання природних ресурсів.

Відповідно до п. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчиненні.

Згідно п.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За вказаних обставин, заподіяна матеріальна шкода з розмірі 230 790 грн. спричинена ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов'язків у ВАТ «Хустський кар'єр», при наявності його вини та виходячи з положень ст. 1172 ЦК України, повинна стягуватись з юридичної особи, з якою відповідач перебував в трудових відносинах, тобто з ВАТ «Хустський кар'єр», що також підтверджується рішенням апеляційного суду Закарпатської області 26.06.2013.

Відповідно до положень ст. 37 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

У зв'язку з вищенаведеним, а також тим, що збитки завдані навколишньому природному середовищу відкритим акціонерним товариством «Хустський кар'єр» в добровільному порядку не відшкодовано, Хустська міжрайонна прокуратура звернулась з відповідним позовом до господарського суду Закарпатської області про відшкодування збитків завданих державі.

Заявою № 158-193-13 від 12.12.2013р. прокурором зменшено розмір позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заподіяну шкоду за реалізацію туфового каменю за 2008-2010р. у розмірі 53 724 грн. відповідно до долученого до заяви уточненого розрахунку.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін та прокурора, суд дійшов наступних висновків.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

За статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Зазначені положення також містяться в статті 324 Цивільного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представлять відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (стаття 145 Конституції України).

Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди (збитків), спричиненої навколишньому природному середовищу на їх території.

Згідно ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч. З ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 16 Кодексу України про надра, надра надаються у користування для здійснення виробничої та іншої діяльності громадянам, підприємствам, установам і організаціям в порядку спеціального використання природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, які видаються в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних ресурсів загальнодержавного значення належать корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Постановою Кабінету міністрів України № 827 від 12.12.1994 затверджено переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. В перелік корисних копалин загальнодержавного значення включено такі корисні копалини, як андезит та туф.

Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра, гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно приписів ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону колишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що на даний час відсутній механізм (методика) визначення розміру шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання внаслідок незаконного користування надрами.

Разом з тим, згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди. У такому випадку шкода компенсується за фактичними витратами на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища з урахуванням завданих збитків, у тому числі неодержаних доходів, тобто загальними правилами природоохоронного законодавства і статтями 440, 453 Цивільного кодексу.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За таких обставин справи, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також висловленої з даного приводу у ході судового розгляду уповноваженим представником відповідача письмової правової позиції щодо відсутності заперечень стосовно зменшення позовних вимог, шляхом присудження до стягнення з відповідача суми 53 724 грн. шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно наданого уточненого розрахунку заподіяної шкоди до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Положеннями п.7 ч.2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим -20 відсотків.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню з віднесенням суми 16117,20 грн. до Державного бюджету України, суми 26862 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Рокосівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, суми 10744,80 грн. - до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури - при здійснені представництва інтересів громадян або держави в суді.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в розмірі 1720,50 грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 43, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Хустський кар'єр" (Хустський район, с. Рокосово, вул. Промзона, 1, код ЄДРПОУ 05467613) суму 53 724 грн. (п'ятдесят три тисячі сімсот двадцять чотири гривні) шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в тому числі:

- суму 16117,20 грн. (шістнадцять тисяч сто сімнадцять гривень двадцять копійок) до Державного бюджету України;

- суму 26 862грн. (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят дві гривні) до спеціального фонду Рокосівської сільської ради Хустського району (Хустський район, с. Рокосово, вул. Центральна, 90);

- суму 10 744,80 грн. (десять тисяч сімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради (м. Ужгород, пл. Народна,4).

Видати наказ.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Хустський кар'єр" (Хустський район, с. Рокосово, вул. Промзона, 1, код ЄДРПОУ 05467613) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.12.2013р.

Суддя Й.Й.Кадар