Постанова № 36092559, 10.12.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. 10 год. 10 хв.Справа № 821/3446/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Ушакова В.Р., Киковської О.Е.,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех" (далі - ТОВ "ТД "Резтех", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 р. № 0001292200 та від 19.08.2013 р. № 0005672200, якими позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 338,00 грн. та збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 277 090,00 грн., у тому числі за основним платежем на 250 817,00 грн. та за штрафними санкціями на 26 273,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, обґрунтовують їх тим, що відповідач під час проведення перевірки та складення спірних податкових повідомлень-рішень використав протиправну оцінку господарських операцій по переробці жерсті на кришку СКО на давальницьких умовах. Позивач звертає увагу, що ці господарські операції виконавцем ТОВ "Полінка" здійснені на підставі договорів від 05.03.2012 р. № 44 та від 01.04.2012 р. № 16, про що свідчать бухгалтерські документи та податкові накладні виконавця. За умовами договору № 44 виконавець зобов'язувався виконати роботи по переробці жерсті білої в готову продукцію (кришку СКО 1-82), а згідно договору № 16 - надати послуги з порізки жерсті, її лакування та літографування. Отримані відходи від переробки жерсті враховані при визначенні вартості послуг переробки та не спричиняють зміни вартості послуг, визначених у документах виконавця.

Не погоджується позивач і з виключенням із складу витрат та податкового кредиту операцій з придбання та установки металопластикового вікна, оскільки це вікно встановлено у приміщенні охоронника.

Неправомірним, на думку позивача, також є виключення із складу витрат нарахованої амортизації з вартості нежитлового приміщення, магазину-складу та трансформатору, тому що ці основні фонди використовувались для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що належали позивачеві.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що податковий орган правомірно обчислив грошові зобов'язання з податку на прибуток та зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями і тому просить відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач наполягає на тому, що позивач під час здійснення господарських операцій з переробки жерсті на кришку СКО 1-82 із залученням ТОВ "Полінка" залишався власником відходів від переробки жерсті. У зв'язку з тим, що ці відходи залишились у ТОВ "Полінка" відповідач вважає, що їх вартість мала зменшити розмір витрат позивача на переробку жерсті із залученням ТОВ "Полінка".

Відповідач вважає, що позивач неправомірно включив до складу витрат та податкового кредиту вартість виготовлення та установлення металопластикового вікна, оскільки з акта надання послуг неможливо встановити його місцезнаходження та особу, що прийняла виконану роботу.

Відповідач також стверджує, що на протязі перевірених податкових періодів позивач не використовував в оподатковуваній господарській діяльності нежитлове приміщення у м. Херсоні, магазин-склад та трансформатор і тому протиправно відніс до складу витрат амортизацію, обчислену з вартості цих основних фондів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акта документальної планової виїзної перевірки позивача від 29.01.2013 р. № 719/22-1/37353315 (далі - акт №719) та рішення Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2013 р. № 5362/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги позивача.

За висновками акта № 719 зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 338 грн. пов'язане із збільшенням податкових зобов'язань позивача на 56 грн. та зменшенням податкового кредиту на 281 грн.

Податкове зобов'язання позивача з ПДВ збільшено на 56 грн. у зв'язку з виявленням факту продажу товарів покупцям у березні 2011 року за цінами, нижчими ніж собівартість. Так, за податковою накладною від 23.03.2011 року позивачем було продано кришки металеві СКО 1-82 ФОП ОСОБА_4 з різницею між собівартістю та ціною продажу на суму 286,00 грн., наслідком чого стало заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 56 грн. Вказаний збитковий продаж кришки ФОП ОСОБА_4 за висновками відповідача спричинив заниження валових доходів позивача декларації з податку на прибуток на 286,00 грн. Під час розгляду справи позивач погодився із правомірністю зазначених висновків відповідача.

За змістом Податкового кодексу України та Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) визначення бази оподаткування для обчислення ПДВ та валових доходів платників податків має здійснюватись виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче рівня звичайних цін, визначених у випадках та у порядку передбачених Податковим кодексом України. Одним із методів визначення рівня звичайних цін є порівняння ціни продажу товарів з цінами продажу, що склались на аналогічні товари, та урахування витрат на придбання цих товарів та прибутку від здійснення цих операцій. Таким чином, визначення звичайної ціни (ціни продажу товарів), виходячи з собівартості їх придбання (виготовлення), є цілком правомірною підставою для перегляду податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за 1 квартал 2011 року і тому суд, враховуючи думку позивача з цього питання, вважає правомірними висновки відповідача.

За актом перевірки № 719 податковий кредит позивача з ПДВ зменшено на 281 грн. через те, що позивач до складу податкового кредиту відніс ПДВ у сумі 281 грн. у зв'язку з придбанням послуг з виготовлення та установлення металопластикового вікна у ПП "Народні вікна" за актом надання послуг від 11.04.2012 р. № 15 та податковою накладною від 02.04.2012р. №1. Вказані документи не містять відомостей про місце встановлення вікна і через це відповідач вважає неможливим встановити зв'язок встановленого вікна з оподатковуваною господарською діяльністю позивача. Вартість виготовлення та установки вікна від ПП "Народні вікна" у сумі 1404 грн. за висновками відповідача неправомірно віднесено позивачем до складу витрат для обчислення оподатковуваного прибутку платника податку за 2012 рік.

За змістом ст.ст. 138-146, 198-200 Податкового кодексу України при обчисленні оподатковуваного прибутку платника податку враховуються документально підтверджені витрати платника, які пов'язані з отриманням оподатковуваного прибутку. Для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю. Тому суд вважає, що платник податків для отримання права для формування витрат та податкового кредиту має використовувати лише ті бухгалтерські документи та податкові накладні, які за своїм змістом дозволяють встановити зв'язок такого придбання з оподатковуваною, господарською діяльністю платника податків.

Як з'ясовано судом, податкова накладна від 02.04.2012 р. № 1, яка складена ПП "Народні вікна" не містить відомостей, які дозволяють встановити зв'язок придбання та установки вікна за цим документом з будь-яким напрямом господарської діяльності позивача, у цій податковій накладній визначено лише вид наданої послуги без відображення місця встановлення вікна. З цих підстав суд вважає правомірним виключення зі складу витрат позивача за 2012 рік вартості придбаного та установленого вікна від ПП "Народні вікна", а з податкового кредиту квітня 2012 року - нарахованого при цьому ПДВ.

Таким чином, суд дійшов до висновку про правомірність зменшення позивачеві від'ємного значення з ПДВ за вересень 2012 року на 338,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001292200.

За актом перевірки № 719 та рішенням Міндоходів України від 20.06.2013 р. обчислення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № 0005672200 здійснено у зв'язку із збільшенням доходів позивача на 623 905,00 грн. та зменшенням витрат позивача на 509 703, грн. за перевірені податкові періоди з 05.11.2010р. по 30.09.2012р.

Як вбачається судом з акта перевірки, валові доходи позивача збільшено через не включення позивачем до складу доходів, отриманих від переоцінки валюти у сумі 4 258 грн., позитивного результату операцій від продажу валюти у сумі 619 022,00 грн., реалізації товарів за цінами, нижчими ніж звичайні, на суму 286 грн. та через не збільшення доходів 1 кварталу 2011 року на 339 грн. у зв'язку з приростом балансової вартості покупних запасів.

В ході справи позивач погодився з правомірністю висновків відповідача щодо збільшення доходів за перевірні податкові періоди на 623 905,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 135 та 137 ПК України та ст. 4 Закону № 334/94-ВР до складу доходів (валових доходів) для обчислення оподатковуваного прибутку включаються всі доходи платника податку від здійснення оподатковуваної господарської діяльності, включаючи доходи від позареалізаційної діяльності такого платника податку. У зв'язку з цим та враховуючи позицію позивача по суті виявлених порушень, суд вважає правомірним збільшення доходів (валових доходів) позивача на 623 905,00 грн. за порушеннями, визначеними у акті перевірки № 719.

За актом перевірки № 719 витрати (валові витрати) позивача зменшені на 509 703,00 грн. у зв'язку з виключенням з їх складу 1 404 грн. - вартості послуг з виготовлення та встановлення вікна ПП "Народні вікна", 30174 грн. - нарахованої амортизації на основні фонди, що не використовуються для отримання оподатковуваного доходу, 270 грн. - без визначення будь-яких причин з боку відповідача та 477 856,00 грн. - вартості зворотних відходів металу, використаного для виробництва товарів на давальницьких умовах.

Як зазначає відповідач та не спростовує позивач у 2011-2012 році нараховував амортизацію на вартість придбання нежитлового приміщення (вул. Карла Маркса, 101), магазину-складу у м. Гола Пристань по вулиці Лермонтова, 17-а, та трансформатору у загальній сумі 30 174,0 грн., при цьому у податковій звітності, бухгалтерському та податковому обліках не відображав будь-яких доходів, пов'язаних з використанням цих основних фондів. Таким чином, використання згаданих основних фондів не сприяло отриманню доходів позивача за перевірені податкові періоди і тому суд, керуючись ст. 138 ПК України, вважає правомірним виключення із складу витрат нарахованої амортизації у вказаній сумі 30 174,00 грн.

За актом перевірки № 719 позивачем в порушення ст. 138 ПК України неправомірно не зменшено прямі матеріальні витрати на вартість зворотних відходів вартістю 477 856,00 грн., отриманих у процесі виробництва кришок металевих на давальницьких умовах.

Відповідач, посилаючись на договір на переробку давальницької сировини від 19.12.2011р. № 71 стверджує, що позивач доручив ТОВ "Полінка" виконати роботи по переробці давальницької сировини жерсті білої в готову продукцію кришку СКО 1-82. Позивач мав прийняти готову продукцію та оплатити вартість робіт виконавцю - ТОВ "Полінка". За умовами договору відходи від переробки жерсті в повному обсязі передаються позивачеві разом з готовою продукцією. Відповідно до нового договору від 05.03.2012р. № ДГ44 відходи переробки мали залишатись у виконавця. Відповідач вважає, що на вартість відходів позивач мав зменшити витрати на переробку жерсті для отримання кришки СКО 1-82. За даними відповідача вартість відходів складає 477 856,00 грн.

В ході розгляду справи позивач стверджував, що під час перевірки відповідач не взяв до уваги договір на переробку давальницької сировини №16, укладеного з ТОВ "Полінка" 01.04.2012 року. За цим договором відходи при переробці жерсті залишались у виконавця, а їх вартість врахована при розрахунках вартості послуг з виготовлення кришки СКО 1-82 на давальницьких умовах. На цей договір позивач звертав увагу відповідача під час перевірки та узгодженні податкових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Твердження позивача про існування договору № 16 на момент перевірки не спростоване відповідачем під час слухання справи.

Надаючи оцінку позиціям сторін по даному питанню, суд вважає, що висновки щодо відображення господарських операцій у бухгалтерському та податкову обліках і звітності податковими органами мають здійснюватись по сукупності всіх даних про ці операції і лише на підставі детального, неупередженого вивчення наданих до перевірки бухгалтерських та податкових документів.

За документами позивача, що відображають отримання послуг від ТОВ "Полінка" у 2012 році по переробці жерсті, визначено, що ці господарські операції здійснено на підставі договору від 01.04.2012р. № 16, який безпідставно не прийнятий відповідачем при вивченні господарських операцій позивача з ТОВ "Полінка". Таким чином, при здійсненні операцій з переробки жерсті у 2012 році, визначенні вартості переробки, ТОВ "Полінка" вартість відходів жерсті врахована при визначенні вартості послуг і тому суд вважає неправомірним зменшення відповідачем витрат позивача на суму зворотних відходів вартістю 477 856,00 грн., отриманих від виробництва кришки СКО 1-82.

Не може погодитись суд і з висновками відповідача стосовно зменшення витрат позивача за 1 квартал 2011 року на 270,00 грн., оскільки у акті перевірки № 719 не зазначені підстави такого зменшення. Суд вважає, що висновки відповідача щодо завищення витрат позивача на 270 грн. мали бути підтверджені даними податкового або бухгалтерського обліків позивача і тому приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про завищення валових витрат позивача за 1 квартал 2011 року на цю суму.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 р. № 00056722 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 125 505,00 грн., в тому числі за основним платежем на 100 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 25 087,00 грн.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 19.08.2013 р. № 00056722 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 125505,00 грн., в тому числі за основним платежем на 100418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 25087,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех" (ідентифікаційний код 37353315) судовий збір у сумі 1037,81 грн. (одна тисяча тридцять сім гривень вісімдесят одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 грудня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6