Рішення № 36092396, 10.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 911/4241/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 6

до Фізичної особи-підприємця Заєць Оксани Юріївни,

08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Енергетиків, 10, к.33

про стягнення 12 090,00 грн.

за участю представників:

позивача - Бабін В.С. (довіреність від 27.05.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Заєць Оксани Юріївни (далі - відповідач) про стягнення 12 090,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з повного виконання робіт, у зв'язку з чим, позивачем, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, заявлено до стягнення як безпідставно набуті кошти 12 090,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2013.

У судове засідання 28.11.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.11.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 10.12.2013.

У судовому засіданні 10.12.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.12.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

На підставі усної домовленості про надання послуг Фізична особа-підприємець Заєць Оксана Юріївна виставила Товариству з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" рахунок-фактуру від 15.03.2011 № СП-0001002 про оплату ремонту автомобіля IVECO MAGIRUS гос № АІ 7329 ВТ на суму 12 090,00 грн.

Відповідно до тверджень позивача, які не заперечені відповідачем, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

На виконання цієї домовленості та на підставі рахунку-фактури від 15.03.2011 № СП-0001002 позивач платіжним дорученням від 16.12.2011 № 1253 перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 12 090,00 грн. з призначенням платежу "за ремонт та т/о авто IVECO MAGIRUS гос № АІ 7329 ВТ згідно рахунку 15.03.2011 № СП-0001002 ".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що на виконання усної домовленості ним було перераховано відповідачу кошти у сумі 12 090,00 грн., в той час, як відповідачем не надано послуги, а, зважаючи на тривалий термін невиконання, позивач просить повернути сплачені кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

До матеріалів справи позивачем подано лист від 24.09.2013 № 1491, що направлений останнім на адресу відповідача з вимогою про повернення спірних коштів у розмірі 12 090,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з виконання робіт.

14.10.2013 на адресу позивача надійшов лист-відповідь № 1 на вимогу позивача, в якому відповідач повідомляє, що ним виконано роботи у повному обсязі, а також заявлено вимогу про додаткову оплату послуг у розмірі 11 926,00 грн., згідно рахунку від 15.03.2011 № СП-0001002.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013 відповідача зобов'язано надати суду докази виконання робіт з ремонту автомобіля IVECO MAGIRUS д/т АІ7329ВТ та докази на підтвердження витрат на виконання робіт з ремонту зазначеного автомобіля.

Натомість, на час винесення рішення, доказів, що витребувані судом, відповідач до суду не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив та письмовий відзив на позовну заяву не подав, тому у суду відсутні докази, які б підтверджували доводи, що зазначені відповідачем у листі від 14.10.2013 № 1.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, і права законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в статті 11 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема договори та інші правочини.

Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Із зазначеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Тож, положення наведеної норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, приймаючи до уваги, що зобов'язання в частині надання послуг відповідачем не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення з відповідача зазначених коштів.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів на підтвердження надання ним послуг на суму, заявлену позивачем до стягнення, не надав.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, а також приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про наявність факту надання послуг, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 090,00 грн. заборгованості є правомірними, доведеними документально, неоспореними відповідачем, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Заєць Оксани Юріївни (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Енергетиків, 10, к.33, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2595113626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20582919) 12 090 (дванадцять тисяч девяносто) грн. 00 коп. основної заборгованості та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Суддя С.О. Саванчук