Ухвала суду № 360919, 06.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-7159/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2006 р.                                                                                     м. Київ                                                                   

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Конюшка К.В.

             Ланченко Л.В.

                                  Степашка О.І.                             

                                Сергейчука О.А.                     

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представників

позивача:          Куликовської А.В.

відповідача:     Ксьонза Ю.Ю

третьої особи: Димченко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Голопристанського районного центру зайнятості

на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.01.2005 р.

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р.

у справі № 10/23-0-05

за позовом Голопристанського районного центру зайнятості

до Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

Приватне сільськогосподарське підприємство "Садове"

про визнання недійсним рішення, - 

                                                     ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.01.2005 р., залишеним без змін  постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що спірне рішення податкового органу є законним, прийнято в межах компетенції, якою наділені органи державної податкової інспекції.

          Голопристанський районний центр зайнятості подав касаційну скаргу, яким просить скасувати вказані судові рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на помилкове застосування судами п. 16 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", яка з 01.01.2003 року втратила чинність. Не взято до уваги вимоги ч. 2 розділу другого Закону України №77/79 "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", ст.ст. 1,2,4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також ст.ст.1,2, 17, 35, 38 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

        Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи,  дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

 Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.  

 В результаті проведеної перевірки ПСП "Садове" щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.10.2002 року по 30.06.2003 р. складений акт № 85 від 02.10.2003 р., яким зафіксовано, що списанню за форсмажорними обставинами підлягає безнадійний борг по зазначеним внескам  в розмірі 9119,60 грн.

02.10.2003 р. Голопристанський районний центр зайнятості направив до ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області  лист № 532 про списання цієї суми відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податку від 14.03.2001 р.

Рішенням ДПІ у Голопристанському районі № 21/24-30713404 від 11.11.2003 р. списано безнадійний податковий борг ПСП "Садове" по страховим внескам на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 9419,60 грн., який виник станом на 10.07.2003 р.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про законність спірного рішення податкового органу, якого вони дійшли виходячи з того, що відповідач правомірно списав податковий борг відповідно до п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 (далі у тексті Закон №2181), який виник до набрання чинності Законом України від 16.01.2003 р. №429-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування". При цьому суди зазначили, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, як один з видів податкових платежів, передбачений пунктом 16 ч. 1 ст. 14 вказаного закону.

Суди помилково не взяли до уваги, що дія Закону України № 2181 не поширюється на правовідносини щодо погашення заборгованості по внескам на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Саме такі внески були списані спірним рішенням податкового органу від 11.11.2003 р. на підставі приписів Закону № 2181.

Аналіз положень Закону № 2181 та Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. № 1533 (далі у тексті Закон № 1533) та Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов’язкових платежів).

Такий внесок не входить до переліку податків і зборів (обов’язкових платежів), визначеного ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1533 законодавство на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону № 1533, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У силу п. 2 розділу 8 Закону № 1533 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту вступу в силу Закону № 1533 (з 01.01.2001 р.)  норми Закону України "Про систему оподаткування" у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему оподаткування", якими виключено п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і збір на обов’язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-ІУ від 16.01.2003 р.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"" від 18.02.1997 року було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Стаття 8 Закону № 1533 встановлює, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п. 2, п. 5 ст. 8 Закону).

Таким чином, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України. Тому не можна вважати зобов’язання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону №2181.

Включення Законом № 2181 органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж передбачено Законом № 1533.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про правомірність рішення податкового органу на підставі приписів  законодавства, яке не підлягало застосуванню до даних правовідносин, тому їх рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

         При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.       

  Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Голопристанського районного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.01.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2005 р. скасувати, а справу направити до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя          підпис         Н.Г. Пилипчук

судді                               підпис         К.В. Конюшко

підпис         Л.В. Ланченко

підпис         О.І. Степашко

підпис         О.А. Сергейчук

          Ухвалу складено у повному обсязі 11.12.2006 р.

          Згідно з оригіналом

          Суддя                                       Н.Г. Пилипчук