Постанова № 36091659, 10.12.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 803/2347/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Мартинюк О.П.,

за участю представника позивача Шимчука С.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західатомбудмонтаж» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (Маневицьке відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західатомбудмонтаж» (далі - ТзОВ «ЗАБМ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (Маневицьке відділення) (далі - Ківерцівська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0001212200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ківерцівською ОДПІ (Маневицьке відділення) проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЗАБМ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, про що складено акт № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ (Маневицьке відділення) 21.10.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 50501,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 50500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковим повідомленням-рішенням, з огляду на таке.

В акті перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року відповідач вказує на те, що ТзОВ «ЗАБМ» включено до складу собівартості придбаних витрат в 4 кварталі 2011 року вартості товарів на суму 202000,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, внаслідок чого занижено сплату податку на прибуток в сумі 50500,00 грн.

Проте, такі висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущенням податкового інспектора, оскільки ТзОВ «ЗАБМ» належними доказами (первинними документами), наданими під час перевірки, підтверджено факти здійснення господарських операцій з усіма контрагентами, а також використання придбаних матеріалів у власній господарській діяльності при виконанні будівельних робіт.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ (Маневицьке відділення) від 21.10.2013 року № 0001212200.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 03.12.2013 року (т. 1, а. с. 225-227) представник відповідача адміністративний позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ТзОВ «ЗАБМ» включено до складу собівартості придбаних витрат в 4 кварталі 2011 року вартості товарів на суму 202000,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а окремі первинні документи містять істотні недоліки.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «ЗАБМ» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 002687 (т. 1, а. с. 208), перебуває на обліку як платник податків в Ківерцівській ОДПІ (Маневицьке відділення). При цьому, як слідує із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 002687, до видів діяльності позивача відноситься організація будівництва будівель (т. 1, а. с. 208 зворот).

Ківерцівською ОДПІ (Маневицьке відділення) проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЗАБМ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2013 року, про що складено акт № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року (т. 1, а. с. 8-23), який підписаний платником податків із запереченнями.

В акті перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року вказано, що ТзОВ «ЗАБМ» включено до складу собівартості придбаних витрат в 4 кварталі 2011 року вартості товарів на суму 202000,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ЗАБМ» підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено сплату податку на прибуток в сумі 50500,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ (Маневицьке відділення) 21.10.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 50501,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 50500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн. (т. 1, а. с. 7).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як слідує із акту перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року, ТзОВ «ЗАБМ» у рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік включило суму 2120830,00 грн. (т. 1, а. с. 24 зворот). При цьому, позивачем включено до складу собівартості придбаних витрат в 4 кварталі 2011 року вартості товарів на суму 202000,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (т. 1, а. с. 14 зворот).

Надаючи правову оцінку акту перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року як доказу, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Пунктом 1 розділу ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема: розрахунки донарахованих (зменшених) сум податків та зборів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення (збільшення) заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів; опис отриманих копій документів.

На думку суду, акт перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року складений з грубими порушеннями пункту 5.2 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772), з огляду на таке.

Так, у зазначеному акті перевірки взагалі не вказано, які саме господарські операції (вид операцій, дата їх здійснення, контрагенти тощо), по яких позивач формував валові витрати у 4 кварталі 2011 року, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, та які саме надані до перевірки первинні документи містять недоліки. Крім того, ні з акту перевірки, ні з розрахунку штрафних санкцій до цього акту (т. 1, а. с. 228) не виявляється можливими встановити, чому податковий орган прийшов до висновку про завищення валових витрат у 4 кварталі 2011 року саме на суму 202000,00 грн., хоча платник задекларував витрати у декларації за 2011 рік в сумі 2120830,00 грн.

Отже, з наведених вище підстав акт перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року не може бути взятий до уваги судом як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд при вирішенні даного спору враховує, що в період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року позивач придбавав у різних контрагентів будівельні матеріали, що підтверджується договорами поставки, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банку, журналом реєстрації довіреностей (т. 1, а. с. 31-121, т. 2, а. с. 1-2), які в подальшому були використані в господарській діяльності позивача (на об'єктах будівництва та об'єктах, де проводилися ремонтні роботи), що підтверджується договорами підряду та про закупівлю робіт за державні кошти, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в (т. 1, а. с. 122-206).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Всупереч приписам частини другої статті 71 КАС України, відповідач не довів, що надані в ході перевірки згідно із реєстром (т. 1, а. с. 238) та долучені до позовної заяви первинні документи (т. 1, а. с. 31-206) не відповідають встановленим вимогам. Крім того, належних та допустимих доказів того, що господарські операції за такими первинними документами фактично не здійснювалися, суду також не було надано, а актом перевірки № 18/2201/36714555 від 15.10.2013 року реальність здійснення позивачем господарських операцій під сумнів не ставиться.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства (зокрема, порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України) не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ (Маневицьке відділення) від 21.10.2013 року № 0001212200.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 172,05 грн., сплачений платіжним дорученням № 10 від 01.11.2013 року (т. 1, а. с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (Маневицьке відділення) від 21 жовтня 2013 року № 0001212200.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західатомбудмонтаж» (44600 Волинська область, смт. Маневичі, вулиця Лесі Українки, будинок 8-А, ідентифікаційний код 36714555) судовий збір в розмірі 172 гривні 05 копійок (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 12 грудня 2013 року