Рішення № 36091180, 10.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р.Справа № 922/4008/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків до Відкритого акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва", м. Харків про стягнення 1013753,41 грн. за участю представників сторін:

позивача - Старченко Е.М., за дов. № 02-15/1-111 від 04.11.2013;

відповідача - Хомякова А.Л., за дов. б/н від 30.09.2013

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" заборгованість за процентами за кредитним договором № 21-08/К від 27.03.2008р. в розмірі 1.013.753,41 грн., судові витрати просить покласти на відповідача. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом.

В судовому засіданні 26.11.2013 судом оголошено перерву до 10.12.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2013 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надає додаткові письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечує проти відзиву відповідача (вх.45672), просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у раніше наданому суду відзиві на позовну заяву (вх.41947), в якому зазначає, що вимоги ПАТ "Земельний банк" в частині нарахування процентів, після дати відкликання у банку банківської ліцензії є безпідставними, в зв'язку з чим просить відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

27 березня 2008 року між Харківським акціонерним комерційним банком Земельний банк (відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" - позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (відповідач по справі) був укладений кредитний договір № 21-08/К, відповідно до п. 1.1. якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 1.500.000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. кредит надається строком з 27.03.2008 по 11.07.2008 включно.

Процентна ставка за користування кредитом складає 17,0 % річних (п. 1.3. кредитного договору).

Додатковими угодами до договору кредиту сторони неодноразово продовжували строк дії кредитного договору та строк надання кредитних коштів, а також змінювали розмір процентної ставки, яку відповідач повинен сплачувати за користування наданими кредитними коштами.

Так, додатковою угодою № 6 від 20.07.2009 сторони встановили, що з 20 липня 2009 року процента ставка за користування кредитом складає 28,0 % річних.

Додатковою угодою № 9 від 28.09.2009 сторони встановили, що строк дії кредитного договору № 21-08/К від 23.03.2008 продовжено до 23.09.2010 та зазначили, що відповідно до п. 1.2. кредит надається строком з 27.03.2008 по 23.09.2010.

Відповідно до п. 4.3.2. кредитного договору з урахуванням додаткової угоди № 9 від 28.09.2009 відповідач зобов'язаний повернути кредит в строк до 23.09.2010 включно та на умовах, викладених в договорі.

У відповідності до п. 7.1. в редакції додаткової угоди № 9 від 28.09.2009 договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до дати повернення кредиту, а саме до 23.09.2010р. включно, а в частині, яка залишається невиконаною в зазначений строк - до повного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором перед позивачем щодо надання кредитних коштів виконав, проте відповідач у передбачений кредитним договором строк кредитні кошти у розмірі 1.500.000,00 грн. не повернув, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунках відповідача.

Згідно з п.п. 3.6., 3.7. кредитного договору, відповідач зобов'язаний щомісяця здійснювати сплату процентів за користування кредитом, але відповідач свої обов'язки щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.10.2010 по 28.02.2013р. позивачем нарахована відповідачу заборгованість по простроченим процентам за користування неповернутим кредитом, розмір заборгованості яких станом на 01.03.2013 склав 1.013.753,41 грн. (розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи).

30 липня 2010 року Постановою Правління Національного банку України № 375 з 02.08.2010 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "Земельний банк".

В наданому суду відзиві (вх.41947) відповідач заперечує проти нарахування позивачем процентів після дати відкликання у ПАТ "ЗЕМБАНК" банківської ліцензії.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін, кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Щодо наведених відповідачем у відзиві на позовні вимоги заперечень про нарахування суми відсотків за користування кредитними коштами після відкликання банківської ліцензії суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 09.07.2010р., яка діяла на момент прийняття Постанови Правління НБУ від 30.07.2010р. № 375) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

1) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

7) скасовуються арешт, накладений на майно (в тому числі на власні кошти банку на його рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

8) вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Аналіз зазначено норми не дає підстав вважати, що по діючому кредитному договору, за якими існує заборгованість у клієнта перед банком по процентах за користування кредитними коштами, нарахування процентів припиняється у зв'язку з прийняттям постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

Крім того, виходячи з п. 2 зазначеної статті, відповідно до якого з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у випадку, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Завершення же нарахування та отримання процентів тягне за собою зменшення ліквідаційної маси, тому неприпустиме.

Суд також зазначає, що господарські правовідносини між сторонами на підставі кредитного договору виникли до відкликання банківської ліцензії, відкликання банківської ліцензії не змінює правової природи кредитного договору та не припиняє його дію. Отже нарахування банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору кредиту не є банківською діяльністю, всі банківські дії щодо укладення договору кредиту та надання кредитних коштів відповідачу були вчинені банком до відкликання у банку ліцензії.

Така позицію суду узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у Постанові від 17.10.2013р. у справі № 922/877/13-г.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором № 21-08/К від 27.03.2008р. в розмірі 1.013.753,41 грн. правомірні та обґрунтовані, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629,1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський регіональний фонд підтримки підприємництва" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 20, код ЄДРПОУ 30359792) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 4, код ЄДРПОУ 30359792) заборгованість за процентами за кредитним договором № 21-08/К від 27.03.2008 в розмірі 1.013.753,41 грн., а також 20275,07 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 922/4008/13