Рішення № 36091077, 02.12.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.12.2013 Справа № 16/193/09

м.Запоріжжя

За заявою позивача (кредитора) публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10007/0292 філії "Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (72319, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Кірова, 65, код ЄДРПОУ 02760363)

до відповідача-1 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1)

до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Азовінвест" (72319, м.Мелітополь Запорізької області, вул.Комунарів, 36-а, код ЄДРПОУ 36448641)

третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 арбітражний керуючий Бичківський Олексій Олексійович (АДРЕСА_2)

про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2010 та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники:

від позивача - Літута С.В. (дов.№ 684 від 04.04.2013)

від відповідача -1 - ФОП ОСОБА_1 особисто

від відповідача - 2 - не з'явився

ід третьої особи - арбітражний керуючий Бичківський О.О. особисто

ВСТАНОВЛЕНО:

ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - Банк) в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10007/0292 філії "Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" в межах справи № 16/193/09 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 подано заяву, якою Банк просить визнати недійсними договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2010, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі ліквідатора Добровольського Едуарда Владиславовича і товариством з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського МНО Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровим номером 4644, та договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі ліквідатора Добровольського Едуарда Владиславовича і товариством з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського МНО Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровим номером 5446.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2013 в межах справи №16/193/09 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказану заяву прийнято до розгляду, засідання суду призначено на 17.10.2013.

Ухвалою від 17.10.2013 розгляд справи було відкладено до 13.11.2013, ухвалою від 13.11.2013 строк розгляду спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 26.11.2013. Ухвалою від 26.11.2013 розгляд справи було відкладено до 02.12.2013.

02.12.2013 спір розглянуто та прийнято судове рішення.

Засідання суду зафіксовані аудиозаписом за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

На обґрунтування заявлених вимог Банк в заяві та додаткових поясненнях зазначив, що являється кредитором у справі № 16/193/09 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 Під час здійснення ліквідаційної процедури та реалізації майна банкрута ліквідатором ФОП ОСОБА_1 арбітражним керуючим Добровольським Е.В. було укладено договори купівлі-продажу від 20.09.2010 та від 01.11.2010, які мають бути визнані недійсними. На думку Банку, по-перше, продаж майна боржника вчинено за ціною, що є значно нижчою за дійсну і це завдало збитків боржнику та його кредиторам, оскільки з укладенням договорів надано перевагу лише одному кредитору - ТОВ "Азовінвест" і створені умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Так, в ході виконавчих проваджень майно боржника, що знаходиться по АДРЕСА_3 оцінено у 889596,00 грн., по АДРЕСА_4 - у 691907,00 грн., що відображено в постанові господарського суду про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, тоді як за договорами майно продано за 51920,00 грн. та 36614,00 грн. відповідно. По-друге, відповідно до Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 20.03.2006 за № 291/12165, автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту). За угодами відчужені лише частини майнових комплексів АЗС, а відтак вони укладені в порушення ст.ст.181, 182, 187 Цивільного кодексу України, згідно з якими комплекс є нерухомою річчю, право власності якої підлягає реєстрації відповідно до закону і при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. По-третє, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.08.2013 слідує, що засновником та керівником ТОВ "Азовінвест" являється ОСОБА_7, який зареєстрований у шлюбі з ОСОБА_1, тобто договори укладені за участю заінтересованої особи у розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а згідно з ч.11 ст.17 цього Закону угода боржника може бути визнана господарським судом відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Відповідачі проти заяви Банку заперечили, про що надали аналогічного змісту відзиви, уточнені відзиви та їх нормативні обґрунтування. Вважають, що підстави для визнання договорів недійсними відсутні. Між іншим, вважають безпідставними доводи Банку про те, що продаж майна за оспорюваними договорами був здійснений за заниженими цінами, оскільки майно було оцінено та реалізовано у процедурі ліквідації у відповідності до закону, що підтверджено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2011 у справі № 16/193/09, підтриманою постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2011 у цій справі, висновки експерта та прилюдні торги не визнані недійсними, а Банк жодним доказом не довів, що при укладенні договору з іншими особами майно могло б бути продано за вищими цінами та отриманий певний дохід. Також відповідачі зауважили, що майно оцінювалося та реалізовувалося не як цілісні майнові комплекси, а як окремі об'єкти, що не суперечить закону і, крім того, пов'язано з визнанням прав власності на певні об'єкти за іншою особою, тому вважають безпідставними доводи Банку стосовно невідповідності угод ст.ст.181, 182, 187 Цивільного кодексу України. Заперечили відповідачі і проти тверджень Банку про те, що договори укладені за участю заінтересованої особи, оскільки ТОВ "Азовінвест" являється кредитором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1, але не заінтересованою особою. Відзначили, що на час підписання договорів директором ТОВ "Азовінвест" була ОСОБА_8, а на сьогоднішній день ТОВ "Азовінвест" належить ОСОБА_9, яка є і директором товариства. До того ж, звернули увагу, що кредиторські вимоги ТОВ "Азовінвест" до боржника є більшими за вимоги Банку і при цьому лише Банк отримав задоволення вимог з реалізації майна за спірними угодами, чим зменшив кредиторську заборгованість, жоден з інших кредиторів коштів не отримав. На думку відповідачів ТОВ "Азовінвест" являється добросовісним набувачем за оспорюваними Банком договорами купівлі-продажу і порушення вимог закону при укладенні угод не мали місця.

Третьою особою арбітражним керуючим Бичківським О.О., який на цей час виконує обов'язки ліквідатора у справі № 16/193/09 про банкрутство ФОП ОСОБА_1, надані письмові пояснення, з яких слідує, що третя особа з вимогами Банку погоджується. Зокрема, в поясненнях зазначається, що всупереч Закону України "Про заставу" відчуження майна за спірними договорами не узгоджувалося з Банком, як з іпотекодержателем; Банк заперечує результати замовленої ліквідатором оцінки майна; договори укладені заінтересованою особою, оскільки засновником та керівником ТОВ "Азовінвест" являється ОСОБА_7 - чоловік ОСОБА_1

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд не знайшов підстав для визнання оспорюваних Банком договорів купівлі-продажу недійсними з огляду на таке.

Встановлено, що 24.09.2007 між ВАТ "Державний ощадний банк України" (на цей час ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі Мелітопольського відділення № 8024 ВАТ "Ощадбанк" та ФО ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) на забезпечення виконання кредитних зобов'язань був укладений іпотечний договір № 179, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого ФО ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_3, а саме: комплекс, який складається з будівлі, яка має загальну площу 14,4 кв.м, нежитлову площу 10,3 кв.м під літерою "Б-1", навісу під літерою "Г-1", навісу під літерою "Д-1", паливно-роздавальних колонки під літерою "1, 2", ємностей під літерою "5-12", очисного колодязю під літерою "13", огорожі під літерою "14-15", наземного нафтопроводу під літерою "16".

12.10.2007 між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольського відділення № 8024 ВАТ "Ощадбанк" та ФО ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) на забезпечення виконання кредитних зобов'язань був укладений іпотечний договір № 195, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого ФО ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_4, а саме: автозаправочну станцію на 125 заправок на добу, яка складається з адмінбудівлі АЗС на 125 з/д операторської загальною площею 10,51 кв.м під літерою "А-1", сховища ПММ АПБ-10 під літерою "І", трансформаторної підстанції під літерою "2", вигрібної ями під літерою "3", вбиральні під літерою "4", навісу металевого під літерою "5", навісу європласт під літерою "6", мощення, бетонування під літерою "7,8", каналізації під літерою "10".

Зазначається, що Територіально відокремлене безбалансове відділення № 10007/0292 філії - Запорізького обласного управління відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" створене як філія - Мелітопольське відділення № 8024 ВАТ "Ощадбанк", яке у зв'язку з реорганізацією, проведеною на підставі постанови правління ВАТ "Державний ощадний банк України" від 19.08.2010 № 359, було перетворене та приєднане до філії - Запорізького обласного управління ВАТ "Ощадбанк". Вказане підтверджується Положенням про ТВБВ № 10007/0292.

Згідно із змінами до Положення, затвердженими постановою правління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 19.12.2011 № 610, повне найменування "відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" замінено на "публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", а скорочене найменування "ВАТ "Ощадбанк" замінено на "АТ "Ощадбанк".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.09.2009 було порушене провадження у справі № 16/193/09 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача-1 у даній справі).

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Добровольського Едуарда Владиславовича (ліцензія серії НОМЕР_2 від 16.11.2007) та зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон "Про відновлення платоспроможності...")

Згідно з ч.7 ст.48 Закону "Про відновлення платоспроможності..." у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовується за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

У відповідності доч.1 ст.49 Закону "Про відновлення платоспроможності..." із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом, та задовольняються вимоги кредиторів (у тому числі і заставних).

Ст.29 Закону "Про відновлення платоспроможності..." встановлено, що майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

У відповідності до ст.30 Закону "Про відновлення платоспроможності..." після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджується з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно з ч.2 ст.26 Закону "Про відновлення платоспроможності..." майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором Добровольським Е.В. були здійснені відповідні, передбачені ст.ст.29, 30 Закону "Про відновлення платоспроможності..." заходи щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог кредиторів, у тому числі і певного майна, яке було передано в іпотеку Банку за згаданими вище іпотечними договорами.

Зокрема, 13.09.2010 відбулися публічні торги з продажу майна ФОП ОСОБА_1, розташованого по АДРЕСА_3, 11.10.2010 - торги з продажу майна ФОП ОСОБА_1, розташованого по АДРЕСА_4, повідомлення про проведення яких товарною біржею "Південноукраїнська торгова біржа" було опубліковано в газетах "Урядовий кур'єр" від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_3 та від ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_4 відповідно.

Проведенню торгів передувала замовлена ліквідатором оцінка майна.

Згідно з висновком оцінника Олійника В.В. (свідоцтво ФДМУ № НОМЕР_5 від 24.12.2005) суб'єкта оціночної діяльності ПП "ОСОБА_15" (сертифікат СОД НОМЕР_6 від 17.01.2008) за № 231 від 09.03.2010 ринкова вартість майна банкрута, розташованого по АДРЕСА_3, а саме - будівлі, "Б-1" загальною площею 14,4 кв.м, навісу "Г-1", навісу "Д-1", очисного колодязя "13", огорожі "14-15" склала 51920 грн. без врахування ПДВ.

Згідно з висновком оцінника Олійника В.В. № 253 від 06.09.2010 ринкова вартість майна банкрута, розташованого по АДРЕСА_4, а саме - адміністративної будівлі АЗС на 125 з/д операторської "А-1"площею 10,51 кв.м, вигрібної ями № 3, вбиральні № 4, навісу металевого № 5, навісу європласт № 6, замощення з/б № 7,8, каналізації № 10 склала 36514 грн. без ПДВ.

За результатами торгів, що відбулися 13.09.2010 (протокол № 1 проведення публічних торгів (аукціону)) між арбітражним керуючим Добровольським Е.В. - ліквідатором ФОП ОСОБА_1 та переможцем аукціону ТОВ "Азовінвест" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2010 реєстр.№ 4644.

Згідно з п.1 цього договору ліквідатор ФОП ОСОБА_1, що діє від її імені, передає у власність, а ТОВ "Азовінвест" приймає нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та складається з: будівлі, позначено в плані літерою "Б-1", загальною площею 14,4 кв.м, нежитловою площею 10,3 кв.м, навісу "Г-1", навісу "Д-1", очисного колодязя "13", огорожі "14-15". Продаж вчинено за 51920,00 грн.

За результатами торгів, що відбулися 11.10.2010 (протокол № 2 проведення публічних торгів (аукціону)) між арбітражним керуючим Добровольським Е.В. - ліквідатором ФОП ОСОБА_1 та переможцем аукціону ТОВ "Азовінвест" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010 реєстр.№ 5446.

Згідно з п.1 щойнозазначеного договору ліквідатор ФОП ОСОБА_1, що діє від її імені, передає у власність, а ТОВ "Азовінвест" приймає нерухоме майно - автозаправну станцію на 125 заправок на добу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та складається з: адміністративної будівлі площею 10,51 кв.м, позначеної в плані літерою "А-1", вигрібної ями № 3, вбиральні № 4, навісу металевого № 5, навісу європласт № 6, замощення з/б, бетонування № 7,8, каналізації № 10. Продаж вчинено за 36614,00 грн.

Вказані договори купівлі-продажу оспорюються Банком з підстав їх невідповідності положенням ст.ст.181, 187 Цивільного кодексу України, вчинення продажу за заниженою ціною та укладення за участю заінтересованої особи, про що детальніше приведено в описовій частині ухвали. Проте, суд не знаходить доводи та твердження Банку обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При співставленні договорів іпотеки та договорів купівлі-продажу видно, що до складу об'єктів продажу увійшли не всі об'єкти, які являлися об'єктами іпотеки.

Так, до предмету продажу договору від 20.09.2010 не увійшли паливно-роздавальні колонки, ємності, та наземний нафтопровід.

До предмету продажу договору від 01.11.2010 не увійшли сховища ПММ АПБ-10 та трансформаторна підстанція.

Банк вважає це неправомірним, посилаючись на Інструкцію щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 та зареєстровану в Міністерстві юстиції 20.03.2006 за № 291/12165, згідно з якою автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту), на ст.ст.181, 182 Цивільного кодексу України, якими визначені режими рухомих та нерухомих речей та державної реєстрації нерухомості, ст. 187 Цивільного кодексу України, згідно з якою складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення і при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Стверджує, що майно за договорами купівлі-продажу мало реалізовуватися вцілому - як складні комплекси автозаправних станцій та як воно визначено у договорах іпотеки.

З таким не можна погодитися.

По-перше, правову оцінку діям арбітражного керуючого стосовно реалізації майна банкрута ФОП ОСОБА_1 в межах ліквідаційної процедури, у тому числі і за оспорюваними угодами, вже було надано господарським судом.

В ухвалі господарського суду від 24.02.2011 у справі № 16/193/09 на певні заперечення Банку наголошувалося, що майно банкрута оцінювалося та реалізовувалося не як цілісний майновий комплекс, а як окремі об'єкти.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 24.02.2011 у справі № 16/193/09 за результатами апеляційного та касаційного перегляду, ініційованого ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольської філії № 8024, залишена без змін (постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2011, постанова Вищого господарського суду України від 25.08.2011).

Вказаною ухвалою господарського суду від 24.02.2011 у справі № 16/193/09, між іншим, розподілено грошові кошти від реалізації майна банкрута, у тому числі і проданого за оспорюваними угодами, які було внесено на депозитний рахунок приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_12 в сумі 127929,28 грн. Зокрема, суму 24090,28 грн. ухвалено використати на задоволення вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольської філії № 8024 шляхом перерахування коштів за заявою вказаної банківської установи за такими реквізитами: ТВБВ № 10007/0292 філія - Запорізьке обласне управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363, р/р 37395929205.

Кошти у вказаній сумі були отримані Банком, що ним підтверджується (довідка від 30.09.2013 № 883), але незважаючи на ухвалу суду від 24.02.2011 у справі № 16/193/09 та на те, що з реалізації майна відбулося часткове погашення кредиторських вимог Банку, останній заявляє про недійсність угод на приведених вище обґрунтуваннях.

По-друге.

Ст.187 Цивільного кодексу України визначено, що при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Але в даному випадку посилання Банку на визначення автозаправної станції як комплексу будинків, споруд, технологічного обладнання, призначеного для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту) (згідно з Інструкцію щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій) не є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини таких будинків, споруд та обладнання.

Позивачем не доведено, що за договорами купівлі-продажу від 20.09.2010 та від 01.11.2010 було продано частину об'єктів нерухомого майна, що входили до складу комплексу, визначеного саме як комплекс "автозаправна станція", а тому підстави для визнання договорів недійсними на підставі ст.187 ЦК України відсутні.

Щодо зазначення в іпотечному договорі № 195 від 12.10.2007 майна як "автозаправна станція на 125 заправок на добу" то це також не означає, що за договором купівлі-продажу від 01.11.2010 були продані невідокремлювані частини комплексу, визначеного саме як комплекс "автозаправна станція".

Крім того, щодо договору купівлі-продажу від 20.09.2010, то на час його укладення право власності на частину об'єктів - паливно-роздавальні колонки та ємності для зберігання, що входили до об'єкту іпотеки за іпотечним договором № 179 24.09.2007, було визнано за іншою особою - гр.ОСОБА_13 за рішенням колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 15.07.2010 у справі № 22-4774 за позовом ОСОБА_13 до Банку та ОСОБА_1 Стосовно наземного нафтопроводу, на який ОСОБА_13 також просив визнати його право власності, апеляційний суд, відмовляючи в позові в цій частині, зазначив, що договір, на який посилається позивач якщо і було укладено то з порушенням норм діючого законодавства. Саме ці об'єкти не увійшли до предмету договору купівлі-продажу 20.09.2010, якщо його співставити з предметом іпотечного договору № 179 від 24.09.2007.

Стосовно майна - сховища (ємності) АПБ-10 та трансформаторної підстанції, які входили до предмету іпотечного договору № 195 від 12.10.2007 та не увійшли до предмету договору купівлі-продажу від 01.11.2010, то щодо прав власності на нього на момент укладення договору купівлі-продажу тривав судовий спір за позовом ОСОБА_13, який, виходячи зі змісту рішення апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2012 у справі № 22ц-2758/12, звернувся до суду в березні 2010 року. Вказаним рішенням апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2012 у справі № 22ц-2758/12 за позовом ОСОБА_13 до Банку та ОСОБА_1, за зустрічним позовом Банку до ОСОБА_13 та ТОВ "Азовресурс", яким скасовано рішення суду першої інстанції від 27.12.2011 у справі, Банку відмовлено в задоволенні вимоги про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу обладнання, за яким ОСОБА_13 придбав у власність згадане майно.

Вказане є ще одним підтвердженням відсутності у ліквідатора підстав продажу майна як цілісних комплексів, а Банк залишає поза увагою, що за спірними угодами ліквідатором було продано тільки майно, яке безспірно належало на праві власності ОСОБА_1, не вибуло з її власності та не було обтяжено судовими спорами.

Також позивачем не представлені будь-які докази продажу майна за заниженими цінами.

Банком наголошується, у виконавчому провадженні ВДВС Приазовського РУЮ майно, розташоване по АДРЕСА_4, оцінено у 691907 грн., а у виконавчому провадженні ВДВС Мелітопольського МРУЮ майно по АДРЕСА_3 оцінено у 889569 грн.

Внаслідок такого Банк не погоджується з цінами продажу за оспорюваними угодами.

Проте, порівняння результатів оцінки, замовленої ліквідатором, з оцінкою майна у виконавчих провадженнях є необґрунтованим, оскільки, знов таки, у ліквідаційній процедурі оцінювалися лише ті окремі об'єкти, що були реалізовані за договорами купівлі-продажу, що підтверджується висновками оцінника Олійника № 231 від 09.03.2010 та № 253 від 06.09.2010, а у виконавчих провадженнях - об'єкти іпотечних договорів.

Але ж як видно з наведених вище умов іпотечних договорів та договорів купівлі-продажу майно було продано в іншому обсязі та предметному складі, ніж передавалося в іпотеку, що не враховується Банком.

До того ж, у виконавчих провадженнях оцінка майна по АДРЕСА_3 виконана станом на 13.04.2009, а майна по АДРЕСА_4 - станом на 05.10.2007.

. Крім того, відсутні докази оспорення результатів оцінки по висновках оцінника Олійника № 231 від 09.03.2010 та № 253 від 06.09.2010. Докази визнання у встановленому порядку з будь-яких підстав оцінки недійсною, заниженою тощо також відсутні.

Рівно так відсутні і докази визнання недійсним результатів аукціонів, що стали підставами укладення договорів купівлі-продажу.

Також Банк, як на підстави визнання недійсними оспорюваних договорів посилається на ч.1 ст.203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, ч.1 ст.215 ЦК України, за якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог ч.1 ст. 203 Кодексу, ч.11 ст.17 Закону "Про відновлення платоспроможності...", зазначаючи, що договори укладені за участю заінтересованої особи стосовно боржника - ТОВ "Азовінвест".

Ці мотиви Банку суд також не знаходить обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з абз.23 ст.1 Закону "Про відновлення платоспроможності..." Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входить до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника , у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Ч.11 ст.17 Закону "Про відновлення платоспроможності..." передбачено, що угода боржника, у тому числі і та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки.

Дійсно, з матеріалів справи слідує, що на час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу засновником ТОВ "Азовінвест" являвся ОСОБА_7. Це підтверджується представленими Банком витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Азовінвест" станом на 20.09.2010 та на 01.11.2010.

Тими ж витягами з ЄДР, представленими відповідачем-2 наказами-розпорядженнями по ТОВ "Азовінвест" № 1 від 14.04.2009 та № 8 від 25.04.2011 підтверджується, що на час укладення оспорюваних угод керівником (директором) товариства являлася ОСОБА_8, якою і підписані угоди від імені покупця.

Також з матеріалів справи (дані паспорту ОСОБА_1 та інш.) слідує та не заперечується відповідачами, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на час укладення договорів купівлі-продажу (рівно як і на цей час) являються подружжям.

Насамперед слід зазначити, що згідно з ч.11 ст.17 Закону "Про відновлення платоспроможності..." право на звернення до господарського суду із заявою про визнання договору недійсним з підстав, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки, надано керуючому санацією, але не іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, що замовчується Банком. Крім того, стороною такої угоди має являтися боржник, щодо якого застосовано процедуру санації, але не боржник, визнаний господарським судом банкрутом та щодо якого застосовано ліквідаційну процедуру, продаж майна якого здійснює ліквідатор. До того ж , згідно з абз. 27 ст.1 Закону "Про відновлення платоспроможності..." угоди, щодо яких є заінтересованість, - це угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів (про заінтересованих осіб зі сторони банкрута не зазначається).

У відповідності ж до ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений законом або договором.

Але необхідно зазначити, що в будь-якому разі, зі змісту абз.2 ч.11 ст.17 Закону "Про відновлення платоспроможності..." слідує, що на такий випадок підставою для визнання угоди недійсною є наявність заінтересованості та одночасно поряд з нею, як її наслідок, завдання чи можливість завдання збитків кредиторам.

Докази завдання збитків кредиторам, у тому числі і Банку, з укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу відсутні, що слідує з мотивувань, наведених вище. Зокрема, матеріали справи не містять доказів продажу майна за заниженими цінами.

Натомість, матеріалами справи, судовими актами підтверджується, що продаж майна здійснено у відповідності до законодавства про банкрутство, виходячи з реальних обставин, які склалися щодо майна, що передавалося ОСОБА_1 в іпотеку Банку, і Банк отримав від продажу часткове задоволення своїх вимог до банкрута.

За таких обставин заява Банку залишається без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення № 10007/0292 філії "Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.09.2010, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі ліквідатора Добровольського Едуарда Владиславовича і товариством з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського МНО Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровим номером 4644, та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі ліквідатора Добровольського Едуарда Владиславовича і товариством з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського МНО Запорізької області ОСОБА_6 за реєстровим номером 5446, залишити без задоволення.

Примірники даної ухвали надіслати сторонам, третій особі.

Суддя Р.Ніколаєнко