Ухвала суду № 36090889, 16.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №353/1433/13-ц

Провадження №22ц/779/2940/2013

Категорія 48

Головуючий у І інстанції Лущак Н.І.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2013 року задоволено позов ОСОБА_3. Вирішено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 500 грн. щомісячно. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання дитини в розмірі по 500 грн. щомісячно, суд першої інстанції не врахував його матеріального становища та не навів переконливих обґрунтувань розміру стягуваних з нього аліментів. Суд не врахував викладених ним у запереченні на позов доводів про те, що він не має постійного місця роботи, і тільки періодично працює на підсобних будівельних роботах, допомагає батькам займатися домашнім господарством, здійснює догляд та допомагає по господарству матері, яка після перенесеної операції обмежена в можливості виконувати повсякденну домашню роботу. В даний час він не може працевлаштуватись на постійну роботу і сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Вважає, що розмір аліментів, які він повинен сплачувати на користь позивачки не повинен перевищувати 300 грн. на місяць.

З наведених мотивів просить рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до нього про стягнення аліментів задовольнити частково та встановити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 300 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених в ній мотивів.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомила.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.09.2013 року (а.с. 3), однак відповідач з сім'єю не проживає. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2), яка проживає з матір'ю ОСОБА_3 та знаходиться на її утриманні і вихованні (а.с. 4, 5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановленого ст. 180 СК України обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. При цьому з'ясував обставини, які згідно ст. 182 СК України враховуються при визначенні розміру аліментів та врахував часткове визнання відповідачем позову.

Такий висновок суду є правильним, відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання обов'язків батьків щодо утримання дитини за загальним правилом визначаються за домовленістю між ними. При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 17 постанови від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом першої інстанції установлено, що відповідач ОСОБА_4 офіційно не працює, періодично заробляє на підсобних будівельних роботах, має нерегулярний, мінливий дохід. А тому суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягувати в користь позивача аліменти на утримання їх малолітньої дитини в твердій грошовій сумі.

В силу дії ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам того, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, інших дітей або осіб, яких він зобов'язаний утримувати, у нього немає, а тому обґрунтовано дійшов висновку про те, що він спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття.

Більше того, з урахуванням встановленого законом обов'язку обох батьків утримувати дитину, суд визначив розмір аліментів, підлягаючий стягненню з відповідача, незначно відступивши від половини встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років, який в період з 01 січня по 30 листопада встановлений в розмірі 972 грн., а з 01 по 31 грудня - в розмірі 1032 грн.

Доводи апелянта про те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував його матеріального становища та не навів переконливих обґрунтувань розміру стягуваних з нього аліментів не підтверджені належними доказами, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З урахуванням викладеного, вимог норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, однакового обов'язку обох батьків утримувати дитину, та того, що відповідач є молодою, здоровою, працездатною особою, інших утриманців немає, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно визначив розмір аліментів, підлягаючий стягненню з відповідача в користь позивача на утримання їхньої малолітньої доньки.

Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Девляшевський В.А.

Шалаута Г.І.