Рішення № 36090882, 12.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

Справа №348/1694/13-ц

Провадження 22ц/779/2953/2013

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Фединяка В.Д.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта Грицак Н.В., представників Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області Кріля Р.М. та Мельник М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА до ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог: Назавизівська сільська рада Надвірнянського району, Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області про повернення надмірно виплаченої матеріальної допомоги як постраждалому внаслідок стихійного лиха, з апеляційною скаргою представника Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА на рішення Надвірнянського районного суду від 22 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року із зазначеним позовом в суд звернувся позивач, щоб ухвалити рішення яким зобов'язання ОСОБА_5 повернути отримані без достатньої правової підстави кошти в сумі 1000 гривень до державного бюджету.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що в ході ревізії проведеної КРУ в Івано-Франківській області з 02 листопада 2010 року по 03 грудня 2010 року щодо використання коштів, виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха 23-27 липня 2008 року та 07 липня 2010 року встановлено, що ОСОБА_5 безпідставно отримав матеріальну допомогу в сумі 5000 гривень. Допомогу було призначено та виплачено на ліквідацію наслідків пошкодження житлового будинку, будівництво якого на період стихійного лиха ще тривало, інвентарна справа на житловий будинок відсутня, що суперечило вимогам п. 14 «Порядку використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-28 липня 2008 року, затвердженого ПКМ від 02 серпня 2008 року №689.

ОСОБА_5 повернув безпідставно отримані кошти в сумі 2500 та 1500 21 січня 2011 року, різниця між отриманою і повернутою сумою становить 1000 гривень. Добровільно відповідач безпідставно отримані кошти не повертає, тому звернулись за захистом порушеного права в суд.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 22 жовтня 2013 року в позові відмовлено.

На дане рішення представник управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА подала апеляційну скаргу, просить зобов'язати ОСОБА_5 повернути надмірно одержані кошти в сумі 1000 гривень до державного бюджету.

Апелянт вважає, що матеріальна допомога постраждалим від стихії фінансувалася у 2008 році за рахунок коштів Держбюджету. Безпідставне одержання відповідачем коштів від стихійного лиха були виявлені під час перевірки Надвірнянським районним регіональним КРУ в Івано-Франківській області 03 грудня 2010 року.

Встановлено, що кошти в розмірі 5000 гривень були виплачені необґрунтовано, різниця між отриманою і вже повернутою сумою становить 1000 гривень. Суд не врахував всіх обставин справи і постановив помилкове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, представника апелянта та представників Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, які вимоги скарги підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано достовірних доказів про зловживання, або недобросовісності з боку відповідача при виплаті йому надмірних коштів внаслідок стихійного лиха і відповідно до вимог ст. 1215 ЦК такі виплати не підлягають поверненню, тому відмовив в задоволенні позову.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування в цій частині з ухваленням нового рішення.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до Порядку використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-28 липня 2008 року, затвердженого ПКМ від 02 серпня 2008 року №689, допомога виплачується власнику (співвласнику) жилого будинку (квартири), члену житлово-будівельного кооперативу, садового товариства.

Актом контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області від 03 грудня 2012 року встановлено, що в порушення п. 14 вищезазначеної постанови призначено та виплачено допомогу відповідачу ОСОБА_5, жителю АДРЕСА_1, який здійснює будівництво, інвентарна справа на житловий будинок відсутня і в погосподарській книзі сільської ради він не облікований.

Відповідно до обставин справи ОСОБА_5 внаслідок стихійного лиха отримав 5 тисяч гривень як матеріальну допомогу, житловий будинок якого був пошкоджений в результаті затоплення.

ОСОБА_5 повернув кошти в сумі 2500 та 1500 гривень згідно квитанцій №03К234017, №9_0000_1/93 від 21 січня 2011 року.

За змістом заяви на а.с. 28 відповідач ОСОБА_5 не заперечує в отриманні допомоги внаслідок стихійного лиха і що будівництво його житлового будинку по вул. Новобудов в с. Назавизів на 2008 рік не було завершене, інвентарна справа на будинок відсутня і він не значився у погосподарській книзі сільської ради.

Однак, відповідач вважає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності і у зв'язку з цим просив відмовити в задоволенні позову.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

В силу ч.2 ст. 1212 ЦК України зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття, або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатньо доказів, що ОСОБА_5 отримав матеріальну допомогу внаслідок стихійного лиха без достатньої правової підстави, тому частина неповернутої суми 1000 гривень підлягає стягненню.

Отримана матеріальна допомога без достатньої правової підстави відповідачу не надавалась як засіб існування. Тому суд першої інстанції необґрунтовано вважав, що кошти згідно ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню.

Згідно ст. ст. 257, 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 допомогу від стихійного лиха отримав в серпні 2008 року.

Відповідач отримані кошти в сумі 4000 гривень без достатньої правової підстави повернув до державного бюджету 21 січня 2011 року згідно квитанцій №03К234017, №9_0000_1/93 від 21 січня 2011 року, тому своїми діями перервав перебіг строку позовної давності.

Із зазначеним позовом представник управління соціального захисту населення звернувся в суд 11 червня 2013 року, тобто до закінчення встановленого трирічного терміну позовної давності.

Крім цього, акт контрольно-ревізійного управління в Івано-Франківській області від 03 грудня 2012 року, надісланий позивачу 15 грудня 2010 року, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тому, колегія суддів вважає, що заява відповідача про відмову в задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Управління соціального захисту населення Надвірнянської РДА задоволити

Рішення Надвірнянського районного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України р/р №31114090700307, код платежу 21080500, УДК Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ МФО 836014 отриманих без достатньої правової підстави 1000 гривень та на користь Державного бюджету України 229,40 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Г.П. Мелінишин

В.Д. Фединяк