Ухвала суду № 36090518, 13.12.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 819/3080/13-a

"13" грудня 2013 р. м. Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В. Л., перевіривши на відповідність вимогам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі, Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, Головного управління Державної казначейської служби України про:

- визнання незаконною відмови Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі щодо повернення ОСОБА_1 1449,65 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

- визнання незаконною відмови Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо повернення ОСОБА_2 1449,65 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

- зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області повернути ОСОБА_1 з рахунку Державного бюджету, відкритого Управлінням Державної казначейської служби у м. Тернополі, кошти в розмірі 1449,65 грн., сплачені згідно квитанції № ПН1568 від 06 листопада 2013 року;

- зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області повернути ОСОБА_2 з рахунку Державного бюджету, відкритого Управлінням Державної казначейської служби у м. Тернополі, кошти в розмірі 1449,65 грн., сплачені згідно квитанції № ПН1564 від 06 листопада 2013 року; -

ВСТАНОВИВ:

Вказана позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не відповідає вимогам, що встановлені статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України та дотримання яких - є обов'язковими у разі звернення до суду з позовом.

Так, згідно з положеннями пунктів 2, 3 частини 1 статті 106 КАС України - в позовній заяві мають зазначатись, зокрема номер засобу зв'язку позивача, адреса електронної пошти, якщо такі є, а також - номер засобу зв'язку відповідача та адреса електронної пошти, якщо такі відомі.

Проте, позивачем вищезазначені вимоги не виконані: не зазначено номерів їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти, чи будь-якої інформації про їх відсутність.

Крім того, не зазначено номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти кожного з відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень та інформація про яких - є загальнодоступною.

Зазначені реквізити необхідні суду для здійснення термінових викликів і повідомлень, в той час, як їх відсутність - унеможливлює здійснення судом належного повідомлення усіх учасників адміністративного процесу про призначення судових засідань, зокрема, шляхом надсилання, у разі необхідності, тексту повісток факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, як це передбачено Главою 3 КАС України, та може перешкодити своєчасному вирішенню даного спору.

Окрім цього, частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010р. N2453-VI) - встановлено, що у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому, згідно з положеннями частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України - на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, одним з відповідачів щодо кожного з позивачів визначено - Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, і в прохальній частині позовної заяви позивачі просять суд задовольнити їхні вимоги шляхом - зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області повернути з рахунку Державного бюджету, кошти в розмірі по 1449,65 грн. - кожному з позивачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сплачених ними 06 листопада 2013 року згідно квитанцій № ПН1568 та № ПН1564 - відповідно.

Разом з тим, позовна заява не містить викладення обставин, яким чином Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області порушило права, свободи чи інтереси позивачів; в чому полягають порушення, допущені вказаним відповідачем, - позивачі не зазначили.

Окрім того, позовна заява містить наступні недоліки.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України - до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як слідує зі змісту прохальної частини позовної заяви, кожен з позивачів заявляє різні позовні вимоги до різних відповідачів, зокрема:

- позивач - ОСОБА_1 просить суд:

1) визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі щодо повернення їй, 1449,65 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

2) зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області повернути ОСОБА_1, з рахунку Державного бюджету, відкритого Управлінням Державної казначейської служби у м. Тернополі за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 24140500 («додатковий збір на виплату пенсії з операцій купівлі-продажу нерухомого майна») кошти в розмірі 1449,65 грн., сплачені згідно квитанції № ПН1568 від 06 листопада 2013 року;

- позивач - ОСОБА_2 просить суд:

1)визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо повернення йому, 1449,65 грн. сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

2) зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області повернути ОСОБА_2, з рахунку Державного бюджету, відкритого Управлінням Державної казначейської служби у м. Тернополі за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 24140500 («додатковий збір на виплату пенсії з операцій купівлі-продажу нерухомого майна») кошти в розмірі 1449,65 грн., сплачені згідно квитанції № ПН1564 від 06 листопада 2013 року.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

При цьому відповідно до ч.2 ст. 10 "Прикінцеві та перехідні положення" вищезазначеного Закону внесено зміни до окремих законодавчих актів України, в тому числі і до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, частину другу якої викладено в наступній редакції: "2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2013 року складає 1147,00 грн.

Починаючи з 23.10.2013 року, відповідно до Закону України "Про судовий збір" (із змінами, внесеними згідно із Законом N 590-VII від 19 вересня 2013 року), ставки судового збору за подання позову до адміністративного суду встановлюються у таких розмірах:

- за подання до суду позовної заяви немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (68,82 грн.);

- за подання до суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4588,00 грн.).

При визначені характеру адміністративного позову слід враховувати Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", з якого слідує, що за практикою Європейського суду з прав людини - вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна як фізичної, так і юридичної особи, та яким визначено суми відповідних стягнень податків, зборів, штрафних санкцій, пені тощо, - є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру - є, в тому числі, вимоги щодо визнання протиправними рішень про визначення грошових зобов'язань, про стягнення адміністративно - господарських та інших штрафних санкцій тощо, тобто, рішень, безпосереднім наслідком яких є втручання до майнових прав конкретної особи та наслідком яких може стати зміна складу майна такої особи.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з позовних вимог, - позивачами заявлено вимоги як немайнового так і майнового характеру, безпосереднім наслідком яких має стати зміна складу майна позивачів, а тому судовий збір повинен бути сплачений за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому, у даній позовній заяві об'єднано чотири позовні вимоги, які не пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, оскільки публічно-правовій спори кожного з позивачів з кожним з відповідачів - є різними як за своїм характером так і за суб'єктним складом, а саме:

- немайнова вимога ОСОБА_1 - до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі щодо відмови у поверненні сплачених нею коштів;

- майнова вимога ОСОБА_1 - до Головного управління Державної казначейської служби України про повернення коштів, сплачених нею за квитанцією № ПН1568 від 06.11.2013 року;

- немайнова вимога ОСОБА_2 - до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо відмови у поверненні сплачених ним коштів;

- майнова вимога ОСОБА_2 - до Головного управління Державної казначейської служби України про повернення коштів, сплачених ним за квитанцією № ПН1564 від 06.11.2013 року.

Таким чином, зважаючи на подання позовної заяви кількома позивачами до кількох відповідачів, а також зважаючи на те, що заявлений ними позов містить позовні вимоги як майнового так і немайнового характеру, і такі вимоги за своїм предметом - є різнорідними за своєю суттю (а не одним і тими ж відносно кожного з позивачів) та підставами виникнення (в залежності від отримувачів коштів за відповідними окремими квитанціями) за суб'єктним складом, - то судовий збір повинен бути сплачений кожним з позивачів в повному обсязі окремо з кожної з таких (чотирьох) вимог - окремими платіжними документами з врахуванням положень Закону України "Про судовий збір" та визначеного законом розміру мінімальної заробітної плати станом на початок 2013 року, з якої обчислюються відповідні ставки судового збору за подання окремо визначених об'єктів його справляння.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки всі заявлені позивачами вимоги - є окремими та самостійними за своїм характером (майнові та немайнові) та суб'єктним складом, то положення частини 6 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом, в даному випадку на позивачів при поданні даного позову - не поширюється.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами, внесеними згідно із Законом N590-VII від 19 вересня 2013 року) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, 2% від визначених позивачами майнових вимог про повернення кожному з них коштів (в розмірі по 1449,65 грн.) - становить 28,99 грн., що є менше аніж 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.).

Відтак, при подачі даного позову за заявлені майнові вимоги позивачі повинні були сплатити по 10% відсотків від 1720,50 грн., а саме - по 172,05 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви долучено квитанцію №1122.231.1 від 10.12.2013 року, яку можна оцінити підтвердженням того, що ОСОБА_1, сплачено судовий збір у розмірі 172,05 грн., тобто, 10% розміру ставки судового збору (172,05 грн.) з 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн.), яка підлягає сплаті даним позивачем як 10-відсоткова частина судового збору за заявлену нею у позові майнову вимогу - про повернення їй коштів в розмірі 1449,65 грн., сплачених згідно квитанції № ПНІ 568 від 06 листопада 2013 року.

Отже, одним із позивачів, ОСОБА_1, за заявлені нею позовні вимоги майнового характеру сплачено 10% судового збору, який підлягає сплаті за заявленими майновими вимогами, однак, нею залишається не сплачений судовий за заявлені вимоги немайнового характеру (визнання незаконною відмови Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі) - за ставкою 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (68,82 грн.).

Що ж до заявлених позовних вимог ОСОБА_2 - то до позовної заяви не долучені жодні докази сплати даним позивачем судового збору за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Не долучено до позовної заяви і доказів звільнення його від сплати судового збору у встановленому законом порядку.

Усе вищезазначене, в свою чергу, в силу вимог вищезазначених положень чинного процесуального законодавства, позбавляє суд можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі за вказаною позовною заявою, як такою, що не відповідає вищезазначеним нормам КАС України, а вподальшому може перешкодити здійсненню розгляду даної справи та захисту прав позивачів (у разі їх порушення), з дотриманням строків, визначених чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, встановлених статті 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, визначених даною ухвалою, шляхом:

- обґрунтування змісту позовних вимог, заявлених до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, - із зазначенням допущених ним порушень прав, свобод чи інтересів позивачів, а також із зазначенням та подачею копій всіх документів, які можуть бути використані судом, - на підтвердження обставин, якими позовні вимоги до даного відповідача обґрунтовуватимуться;

- подачі до суду інформації про номери засобів зв'язку та/чи адреси електронної пошти всіх сторін у справі (для здійснення - термінових викликів та повідомлень), або зазначення причин неможливості їх надання;

- подачі ОСОБА_1 оригіналу документу про сплату в повному обсязі судового збору за заявлену нею позовну вимогу немайнового характеру (68,82 грн.) на визначений рахунок для його перерахування;

- подачі ОСОБА_2 оригіналів документів про сплату в повному обсязі судового збору: за заявлену ним позовну вимогу немайнового характеру (68,82 грн.) та позовну вимогу майнового характеру (172,05 грн.) на визначений рахунок для його перерахування.

Водночас, суд повідомляє, що сплата судового збору (за окремими платіжними документами) повинна бути проведена за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у місті Тернополі, код отримувача - 37977726, банк отримувача - ГУДКСУ у Тернопільській області, код банку отримувача - 838012, рахунок отримувача - 31216206784002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 104- 108 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без руху.

2. Надати позивачам строк до 27 грудня 2013 року (включно) для усунення недоліків позовної заяви, визначених даною ухвалою.

3. Роз'яснити позивачам, що згідно з пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, - у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною і повернута їм.

4. Копію ухвали надіслати позивачам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.