Постанова № 36090084, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 902/492/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 01.10.2013Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/492/13за позовомЗаступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів, розірвання договору оренди №2/2003 від 01.04.2003 і зобов'язання повернути нежитлові приміщення. В судове засідання прибули представники сторін:КЕВ м. ВінниціТомчук М.А. (довіреність від 03.12.2013),прокурорвідділу Генеральної прокуратури України Яговдік С.М.Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника КЕВ м. Вінниці, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 153 760,85 грн, розірвання договору оренди № 2/2003 від 01.04.2003, зобов'язання повернути у 15-денний строк за актом приймання-передавання нежитлові приміщення, передані відповідно до спірного договору.

Позов обґрунтований таким.

01.04.2003 між Вінницькою Квартирно-експлуатаційною частиною району та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладений договір оренди №2/2003, предметом якого є нерухоме майно - приміщення будівлі склад інв. № 254 площею 258 кв.м, технологічні майданчики I,II, площею 420 кв.м. та 600 кв.м., що розміщенні за адресою АДРЕСА_1, військове містечко № 2 та приміщення будівлі інв. № 143 площею 35 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. 01.04.2003 вказані приміщення по акту прийому-передачі передані орендарю. Відповідно до актів прийому-передачі майна від 03.03.2008, 28.02.2011, 26.10.2012 частина орендованого майна повернена, у зв'язку з чим, в користуванні орендаря залишився технологічний майданчик І площею 420 кв.м. Свої зобов'язання за договором ФОП ОСОБА_4 належним чином не виконує та має заборгованість у сумі 153 760,85 грн, з яких з орендної плати - 142 757,54 грн, з земельного податку - 5 739,85 грн, зі сплати за електроенергію - 5 263,46 грн. Враховуючи факт наявності заборгованості з орендної плати понад три місяці, позивач просив суд розірвати спірний договір.

Вказане вище і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

05.06.2013 від Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці надійшла заява про зменшення та уточнення розміру позовних вимог, а саме заявлено про стягнення з відповідача заборгованості станом на 01.06.2013 в сумі 150 033,90 грн з яких заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2011 до 31.05.2013 в сумі 126 567,03 грн, заборгованість зі сплати податку за землю за період з 01.02.2012 до 31.05.2013 в сумі 7342,15 грн, заборгованість з електроенергії за період з 01.01.2012 до 31.05.2013 в сумі 6842,78 грн, пені 9281,94 грн.

В судовому засіданні Господарського суду Вінницької області 05.06.2013 представником позивача подано заяву про залишення без розгляду позовної вимоги в частині стягнення пені в сумі 9281,94 грн, у зв'язку з тим, що на вимогу суду не наданий розгорнутий розрахунок пені.

Відповідачем позов визнаний частково, а саме заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2011 до 30.04.2013 лише в сумі 101 618,06 грн, оскільки, на думку останнього, з січня 2011 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці в односторонньому порядку збільшив розмір орендної плати, заборгованість за електроенергію за період з січня 01.01.2012 до 31.05.2013 у сумі 6842,78 грн. Відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати податку за землю, тому що вважає доводи позивача щодо тарифу податку на землю вказаного у розрахунку заборгованості необґрунтованими, водночас відповідач заперечує проти стягнення пені і підтримує клопотання позивача про залишення позову без розгляду в цій частині. Відповідачем підтверджено отримання ним повідомлення про відмову від договору Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці від 05.02.2013, а також те, що технологічний майданчик площею 420 кв.м. ним позивачу не повертався.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.06.2013 (суддя Грабик В.В.) позовні вимоги задоволені частково, розірваний договір оренди №2/2003 від 01.04.2003, зобов'язано відповідача повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці технологічний майданчик І площею 420 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, військове містечко № 2, стягнуто з відповідача на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці заборгованість по орендній платі за період з 01.03.2011 до 31.05.2013 у сумі 126 567, 03 грн, заборгованість по сплаті земельного податку за період з 01.02.2012 до 31.05.2013 у сумі 7342,15 грн, заборгованість за електроенергію за період з 01.01.2012 до 31.05.2013 у сумі 6842,78 грн, позов в частині стягнення пені в сумі 9281, 94 грн залишений без розгляду.

Судове рішення мотивоване наступним.

01.04.2003 між Вінницькою квартирно-експлуатаційною частиною району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці, та ФОП ОСОБА_4 укладений договір оренди №2/2003 строком на п'ять років. Додатковим договором №2 від 08.08.2008 до Договору сторони визначили строк його дії до 15.03.2011. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 встановлено, що Договір не припинив свою дію 15.03.2011, а продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Сторони підтвердили факт чинності договору на час звернення до суду та на час розгляду справи. За Договором відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, земельного податку, спожитої електроенергії, на умовах передбачених Договором.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує. Як вбачається із змісту наданого позивачем письмового розрахунку за відповідачем за період з 01.03.2011 до 31.05.2013 рахується заборгованість з орендної плати у сумі 126 567,03 грн. З урахуванням змісту письмових пояснень позивача, а також змісту постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати оренди державного майна" № 316 від 25.03.2009, листа Фонду державного майна України від 10.02.2011, листа начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 22.03.2011, господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача про збільшення в односторонньому порядку орендодавцем розміру орендної плати, при цьому місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до наданих сторонами документів (письмових розрахунків та квитанцій про оплату), за період з 01.03.2011 до 31.05.2013 ФОП ОСОБА_4 здійснено лише два платежі 2 та 8 листопада 2012 року, що є підставою для стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 126 567,03 грн та відповідно до ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.10.8 Договору - підставою для розірвання Договору та зобов'язання останнього повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці технологічний майданчик І площею 420 м. кв., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, військове містечко № 2.

Водночас, згідно наданого позивачем письмового розрахунку за відповідачем рахується заборгованість за електроенергію за період з 01.01.2012 до 31.05.2013 у сумі 6842,78 грн, яку відповідач визнав в судовому засіданні, хоча письмову заяву не подав. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки факт та розмір заборгованості підтверджуються належними та допустимими доказами та не спростований відповідачем, то наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно наданого позивачем письмового розрахунку за період з 01.02.2012 до 31.05.2013 відповідно до п. 5.11 Договору відповідачу нарахований до сплати податок на землю у сумі 7342,15грн. Факт несплати вказаних платежів відповідач підтвердив в судовому засіданні, належних та допустимих доказів в обґрунтування заперечень правильності цього розрахунку суду не надав, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість підстав для задоволення позову в цій частині.

Оскільки в ході розгляду справи позивач подав заяву про залишення без розгляду позовної вимоги в частині стягнення пені у сумі 9271,94 грн, у зв'язку з неподанням на вимогу суду в судовому засіданні розгорнутого розрахунку розміру пені і відповідно відсутності можливості перевірити правильність її нарахування, суд першої інстанції, відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, залишив позов в цій частині без розгляду.

Разом з цим, заперечення проти позову, викладені в письмових поясненнях відповідача та заявлені в засіданні, суд до уваги не прийняв, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовані позивачами в ході розгляду справи.

Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач, згідно із ч.9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору як інвалід 2-ї групи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 (колегія суддів: Савченко Г.І., Павлюк І.Ю., Миханюк М.В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 05.06.2013 скасоване в частині стягнення 7 342,15 грн земельного податку. В решті рішення залишене без зміни, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.11 Договору, орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, що використовується орендарем.

В позовній заяві прокурор зазначає суми земельного податку сплаченого позивачем та посилається на відсутність компенсації відповідачем.

В розрахунку ціни позову, що поданий позивачем, зазначений податок на землю. В рахунку, наданого в якості підтвердження позовних вимог в частині заборгованості з компенсації податку на землю, вказана сума компенсації податку на землю лише за травень 2013 в сумі 319,20.

Таким чином позивач в прохальній частині позовної заяви чітко не визначився з предметом позову щодо даної позовної вимоги.

У заявах про збільшення та зменшення позовних вимог визначив предмет позову, як стягнення земельного податку.

Апеляційним господарським судом зазначено, що місцевий господарський суд не з'ясував який саме предмет позову, вказавши в судовому рішенні про стягнення земельного податку, а позивач без поважних причин не подав доказів сплати ним земельного податку, водночас, тільки за наявності таких доказів може розглядатись вимога про стягнення компенсації сплаченого орендодавцем земельного податку, як того вимагає п.5.11 Договору.

А тому, за наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення земельного податку підлягає скасуванню, а позов у сумі 7342,15 грн підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з нього на користь Квартино-експлуатаційного відділу м. Вінниці заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2011 до 30.04.2013 у сумі 101 618, 06 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 126 567,03 грн за період з 01.03.2011 до 31.05.2013, оскільки останній визнав наявність заборгованості та не спростував обґрунтованість її розрахунку, здійсненого позивачем.

Наведене відповідачем посилання на визначення ставок орендної плати за спірним договором на січень, лютий 2011 у рішенні Господарського суду Вінницької області від 23.07.2012 у справі № 12/41/2012/5003 не спростовує обґрунтованість позовних вимог, тому що предметом позову у даній справі було усунення перешкод у користуванні майном та звільнення приміщення будівлі, а не встановлення розміру ставок орендної плати за спірним договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати протягом 3 місяців, відповідно до п. 10.8 Договору є підставою для його розірвання та зобов'язання відповідача повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці орендоване майно.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі не наведене правове обґрунтування неправомірності нарахування заборгованості з електроенергії, тому, враховуючи що у мотивувальні частині рішення господарського суду першої інстанції встановлений факт визнання відповідачем заборгованості за електроенергію у розмірі 6 842,78 грн, рішення та постанова у відповідній частині є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без зміни в частині відмови у стягненні заборгованості з компенсаційних витрат по сплаті податку на землю, оскільки сторонами по справі постанова суду апеляційної інстанції у цій частині не оскаржена.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 у справі № 902/492/13 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк