Постанова № 36090005, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 5021/321/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської областіна ухвалувід 18.06.2013 господарського суду Сумської області та постановувід 09.09.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/321/12 господарського суду Сумської областіпро банкрутствопублічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш", м. Охтирка Сумської областіліквідаторПересадько Р.І., м. Сумипредставники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.2012 порушено провадження у справі № 5021/321/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Нафтопроммаш" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Сумської області від 20.09.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

У квітні-червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області (далі - УПФУ в Охтирському районі, кредитор) звернулось до суду з трьома заявами про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 261 313,17 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.06.2013 (суддя Спиридонова Н.О) зокрема, заяви кредитора про визнання поточних грошових вимог до боржника задоволено частково, визнано його грошові вимоги до боржника частково, в сумі 192 510,62 грн. з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, а в решті грошових вимог відмовлено (пункти 1-3 ухвали). Ухвала мотивована тим, що заявлені кредитором вимоги вже частково погашені боржником.

Постановою Харківського господарського суду від 09.09.2013 (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Шевель О.В.) вказану ухвалу скасовано в частині визнання поточних грошових вимог кредитора (пункти 1-3 ухвали), прийнято в цій частині нове рішення, яким відмолено у визнанні поточних грошових вимог у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що після визнання боржника банкрутом у нього не виникає жодних додаткових поточних зобов'язань.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги кредитора в повному обсязі з включенням їх у реєстр до другої черги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". На думку кредитора, заявлені ним поточні грошові вимоги є зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги УПФУ Охтирському районі до боржника становлять заборгованість, нараховану за період лютий-травень 2013 року.

Відповідно до ст. 23 Закону Упро банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Отже, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то виходячи з встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що відповідно до норм п. 1 ст. 25 Закону про банкрутство з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 14, 23 Закону про банкрутство.

У зв'язку з цим відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Відтак, нарахування боржнику спірної заборгованості у якості поточної є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано скасовано ухвалу суду першої інстанції у частині визнання поточних грошових вимог кредитора.

За таких обставин оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 23, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у справі № 5021/321/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич