Постанова № 36089954, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 рокуСправа № 923/748/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Корсака В.А. (доповідач),суддів:Данилової М.В., Данилової Т.Б.,розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013у справі № 923/748/13 господарського суду Херсонської області за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області провизнання недійсною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаОСОБА_5,- відповідачане з'явилися,

в с т а н о в и в :

11.06.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про визнання недійсним і скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 27.05.2013р. №73/х про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. у справі №923/748/13 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено в повному обсязі: визнано недійсною постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 27.05.2013р. №73/х "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" як таку, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. у справі №923/748/13 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі №923/748/13 (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Туренко В.Б.) рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.13р. у справі №923/748/13 скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі №923/748/13, а рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. у справі №923/748/13 залишити без змін, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія судді Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

27.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області у присутності ФОП ОСОБА_4 проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта "Будівництво автосалону за адресою АДРЕСА_1", про що складено відповідний акт.

Перевіркою встановлено, що перша черга об'єкту будівництва автосалону за адресою: АДРЕСА_1, експлуатується без введення в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим порушено пункт 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 34).

У зв'язку з виявленим порушенням 27.05.2013р. інспекцією складені протокол №123 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.05.2013р. та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою заборони експлуатації об'єкту "Будівництво автосалону за адресою АДРЕСА_1" до введення його в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.35, 36).

Окрім того, за наслідками проведеної перевірки 27.05.2013р. інспекцією винесено постанову №73/х від 27.05.2013р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано ФОП ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 51615грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки будівництво об'єкту нерухомості проводиться на підставі договору будівельного підряду, то визначення замовника повинно здійснюватись до осіб, які у вказаному договорі визначені як замовники реконструкції, та, пославшись на договір про спільну діяльність у будівництві об'єкта від 08.08.2008р. (в якому зобов'язання щодо замовлення і оплати будівельних робіт перейшли до ТОВ "Автомир-Херсон" та ТОВ" Лідер-Авто"), договір підряду на капітальне будівництво від 08.08.2008р. №1 та договір іпотеки від 28.10.2009р., задовольнив позов.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в позові, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме позивачу, як замовнику будівництва автосалону по АДРЕСА_1, видано дозвіл на будівництво вказаного об'єкта, у зв'язку з чим доводи позивача по те, що він не є суб'єктом містобудування, є безпідставні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.2013р. №01-06/84/2013 "Про деякі питання застосування законодавства у сфері містобудівної діяльності" справи у спорах, пов'язаних із застосуванням санкцій, в тому числі щодо оскарження постанов інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудування, підвідомчі господарським судам.

17.06.2008р. між ФОП ОСОБА_4 та Херсонською обласною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4800га для будівництва автосалонів за адресою: АДРЕСА_1.

08.08.2008р. між ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Автомир-Херсон" та ТОВ "Лідер-Авто" укладено договір про спільну діяльність у будівництві об'єкта, відповідно до умов якого зобов'язання щодо замовлення і оплати будівельних робіт, а також щодо введення об'єкту в експлуатацію перейшли до ТОВ "Автомир-Херсон" та ТОВ "Лідер-Авто", які є спільними власниками об'єкту розміром 99/100, а ФОП ОСОБА_4 є власником об'єкту розміром 1% (а.с.10-13).

На виконання договору про спільну діяльність між ТОВ "Автомир-Херсон" та СВКФ "Діпаріс" укладено договір підряду на капітальне будівництво від 08.08.2008р. №1, згідно із яким ТОВ "Автомир-Херсон" виступило замовником будівництва автосалонів по АДРЕСА_1 та прийняло на себе зобов'язання перед генеральним підрядником СВКФ "Діпаріс" щодо прийняття виконаних будівельних робіт та їх оплати.

28.10.2009р. між ВАТ "Кредобанк", ТОВ "Автомир-Херсон", ТОВ "Лідер-Авто" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в забезпечення заборгованості ТОВ "Автомир-Херсон" і ТОВ "Лідер-Авто" перед банком за кредитними договорами передано в іпотеку майнові права на нерухоме майно - автосалони, що будуються за адресою: АДРЕСА_1. і будуть належати іпотекодавцям на праві власності (а.с.14-18).

Як встановлено судами, саме виходячи з наведених договорів позивач вважає, що функції замовника виконують ТОВ "Автомир-Херсон" та ТОВ "Лідер-Авто", тоді як він не замовляв здійснення будівельних робіт з будівництва зазначених автосалонів, не приймав від підрядників виконані будівельні роботи та не оплачував їх, не має фінансової можливості і правових підстав використовувати недобудований автосалон, у тому числі у зв'язку тим, що не здійснює діяльність з продажу автомобілів, оскільки не має для цього відповідних повноважень.

Погодившись з твердженням позивача про те, що замовником робіт не є позивач, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що у листопаді 2008р. позивач звертався до відповідача з письмовою заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва автосалону в АДРЕСА_1 і саме позивачу було надано дозвіл на виконання будівельних робіт №777/2008 від 25.11.2008р. з будівництва автосалону за зазначеною адресою (а.с. 42).

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", чинного на момент видачі вказаного дозволу, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів; дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.

Слід зазначити, що з 12.03.2011р. чинний Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до п. 8 Прикінцевих положень якого дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Відповідно до п. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Виходячи з наведеного, як правомірно встановлено господарським судом апеляційної інстанції, саме позивачу, як замовнику будівництва автосалону АДРЕСА_1, видано дозвіл на будівництво вказаного об'єкта, у зв'язку з чим є безпідставними доводи позивача по те, що він не є суб'єктом містобудування спірного об'єкту.

Окрім того, як правомірно зазначено господарським судом апеляційної інстанції, доводи позивача про те, що він не здійснює експлуатацію спірного об'єкту, спростовуються актом перевірки від 27.05.2013р., протоколом №123 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.05.2013р. та приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 27.05.2013р.

З огляду на викладене, висновки господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з заявлених підстав є законними і обґрунтованими.

Апеляційним господарським судом встановлено, що саме позивач отримав дозвільну документацію на виконання будівельних робіт з будівництва автосалону, проте доводи касаційної скарги щодо відсутності відношення позивача до будівельних робіт у спірних автосалонах не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції, та крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі №923/748/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі №923/748/13 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.А. Корсак судді:М.В. Данилова Т.Б. Данилова