Ухвала суду № 36088441, 02.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 р.Справа № 820/7997/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської МДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. по справі № 820/7997/13-а

за позовом ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат"

до Основ'янської МДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000210222, № 0000220222, № 0001130223 від 16.04.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року адміністративний позов ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.04.2013 року №0000210222, №0000220222, №0001130223. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Основ'янська ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2.6 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу проведено планової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період 01.10.2011 р. по 31. 12.2012 р., валютного законодавства за період з 01.10 2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої було складено акт від 02.04.2013 р. № 1888/222/00225667.

За результатами перевірки було встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. Мі 2756-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на загальну суму 328 554 грн., у т.ч. зі 4 квартал 2012р. у сумі 1 341 грн., за 1 квартал 2012р. у сумі 323 288 грн.. за 2 квартал 2012р. у сумі 2 51! грн., за 3 квартал 2012р. у сумі 1410 грн.

-п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755 VI зі змінами та доповненнями зменшено залишок від'ємного значення (рядок 24) Декларації по ПДВ з жовтень 2011р. у сумі 59 406 грн., за листопад 2011р. у сумі 87 513 грн., за грудень 2011р. у сумі 87 51 грн., за січень 2012р. у сумі 87 593 грн., за лютий 2012р. у сумі 88 043 грн., за березень 2012р. у сумі 88 04 грн., за квітень 2012р. у сумі 88 628 грн., за травень 2012р. у сумі 91 297 грн., за червень 2012р. у сумі0 297 грн., за липень 2012р. у сумі 92 527 грн., за серпень 2012р. у сумі 92 640 грн., за вересень 2012р. у сумі 93 299 грн.. за жовтень 2012р. у сумі 93 299 грн., за листопад 2012р. у сумі 96 432 грн.. за грудень 2012р. сумі 97 057 грн.

- п. 2.6 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні", за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки в сумі 93793,90 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення :

№ 0000210222, яким Публічному акціонерному товариству «НВП Теплоавтомат» (код ЄДРПОУ 00225667) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 164277 грн.,

№ 0000220222, яким Публічному акціонерному товариству «НВП Теплоавтомат» зменьшений розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, визначений в деклараціях з ПДВ за період листопад 2011 р. - січень 2013 p., внаслідок завищення у вказані періоди сум податкового кредиту,

№ 0001130223, яким Публічному акціонерному товариству «НВП Теплоавтомат» визначено суму штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 93793,90 грн.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000210222 у розмірі 164277,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення - рішення № 0000220222 від 16.04.2013 р. колегія суддів зазначає .

З акту вбачається , що підставою для нарахування сум з податку на прибуток стало безпідставне, на думку відповідача, віднесення позивачем витрат за господарськими операціями з контрагентами ПП "Будінжиніринг плюс", ТОВ "Дельта-універсал" та ПМП "Імпульс" до складу валових витрат та ПДВ до податкового кредиту. Будь-які інші підстави для висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідачем в акті не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між ПАТ «НВП Теплоавтомат» та TOB «Дельта- універсал» здійснювалися на підставі укладеного між підприємствами договору № 59 від 01 жовтня 2012 року, який був підписаний повноважними особами, а саме з боку ПАТ «НВП Теплоавтомат» Головою Правління Бікеєвим Т.Р. , з боку TOB «Дельта-універсал» Директором Фесенко О.І.

На момент укладання вказаних договорів сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою та Витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно умов договору № 59 від 01 січня 2012 року TOB «Дельта-універсал» у якості Виконавця зобов'язувався виконати на користь ПАТ «НВП Теплоавтомат» у якості замовника роботи по розробці проектної документації згідно специфікації, наведеної у договорі, а саме: розробити креслення нових видів продукції ПАТ «НВП Теплоавтомат»: підсилювача електрогідравлічного пропорційного УЄГ.П-600, підсилювача електрогідравлічного з блокіровкою УЄГ.Б-40, перетворювача електрогідравлічного пропорційного ПЄГ.Б-0,8, гідро балона, фільтра-осушувача, насоса гідравлічного, пневмоприводу.

За результатами виконаних робіт сторони підписали відповідні акти виконаних робіт від 30 березня 2012 року.

Виконання умов згаданого договору підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт та податковими накладними, яка були виписані виконавцем на адресу ПАТ «НВП Теплоавтомат» від 30.03.2012р. № 3001 на суму 970000 грн. та № 3002 на суму 875000 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості робіт були виконані ПАТ «НВП Теплоавтомат шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на адресу TOB «Дельта-універсал» згідно платіжних доручень № 1153 від 27.09.2012р. на суму 300000 ,0грн., № 1067 від 12.09.2012р. на суму 130000,0 грн., № 1001 від 04.09.2011 р. на суму 100000,0 грн. № 978 від 27.08.2012р. на суму 100000,0 грн., № 944 від 15.08.2012 р. на суму 100000,0 грн., № 901 від 07.08.2012 р на суму 75000,0 грн., № 874 від 31.07.2012р. на суму 120000,0 грн., № 789 від 13.07.2012 р. на суму 80000,0грн., № 748 від 03.07.2012 р. на суму 130000,0 грн., № 615 від 23.05.2012 р. на суму 100000,0 грн., № 588 від 17.05.2012р. на суму 100000,0 грн., № 524 від 26.04.2012 р. на суму 180000,0 грн., № 494 від 18.04.2012 р. на суму 15000,0 грн., № 488 , від 17.04.2012 р. на суму 13000,0 грн., № 487 від 13.04.2012 р. на суму 87000,0 грн., № 479 від 12.04.2012 р. на суму 100000,0грн.

Комплекти креслень вказаних виробів були введені у господарський обіг у якості об'єктів прав інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів ПАТ «НВП Теплоавтомат», що підтверджується відповідними актами від 30.03.2012 року.

Вказана технічна документація лічиться на балансі ПАТ «НВП Теплоавтомат», що підтверджується відповідною обігово-сальдовою відомістю по бухгалтерському рахунку «інвестиції». Копії креслень, вироблених TOB «Дельта-універсал» додано до матеріалів справи.

Результати виконаних вказаним контрагентом робіт використовуються у господарській діяльності ПАТ «НВП Теплоавтомат».

За результатами виконання робіт по розробці креслень обладнання, ПАТ «НВП Теплоавтомат» було впроваджено у виробництво нові види продукції, а саме підсилювач електрогідравлічний ЄРП-25, підсилювач електрогідравлічний УЄГ.С-П , що підтверджується копіями технічних паспортів. Також, результати виконаних TOB «Дельта-універсал» технологічних розробок було використано у виробництві інших виробів ПАТ «НВП Теплоавтомат» , що підтверджується копіями технічних паспортів на вироби . На теперішній час вказані види продукції виробляються на ПАТ «НВП Теплоавтомат» та продаються покупцям підприємства, у тому числі й за зовнішньоекономічними контрактами.

Господарські відносини між ПАТ «НВП Теплоавтомат» та ПП «Будінжинірнг плюс» здійснювалися на підставі укладеного між підприємствами договору № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року, які були підписані повноважними особами, а саме з боку ПАТ «НВП Теплоавтомат» Головою Правління Бікеєвим Т.Р. (наказ про призначення доданий до матеріалів справи), з боку ПП «Будінжинірнг плюс» Директором Сиротинським М.В.

На момент укладання вказаних договорів сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою та Витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , платниками ПДВ тощо.

Згідно умов договору № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року ПП «Будінжинірнг плюс» у якості підрядника зобов'язувався виконати на користь ПАТ «НВП Теплоавтомат» у якості Замовника ремонтні роботи з використанням своїх матеріалів по улаштуванню підлоги в одному з приміщень за адресою: м. Харків, вул.. Кирова, 38, загальною площею 140 кв.м. Згідно умов договору вартість ремонту підлоги склала 7000 грн.

За результатами виконаних ремонтних робіт сторони підписали акт виконаних робіт від 01.11.2011 р.

Виконання умов згаданого договору підтверджується належним чином оформленими актом виконаних робіт та податковою накладною, яка була виписана виконавцем на адресу ПАТ «НВП Теплоавтомат» від 11.10.2011р. № 115 на загальну суму 7000 грн.

Зобов'язання по оплаті вартості ремонтних робіт були виконані ПАТ «НВП К Теплоавтомат» шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на адресу підрядника згідно платіжного доручення № 1584 від 11.10.2011р. на суму 7000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. по справі № 12689/12/2070, яка набрала законної сили, встановлені фактичні обставини виконання ТОВ «Дельта-універсал» своїх зобов'язань перед ПАТ «НВП Теплоавтомат» за договором № 59 від 01 січня 2012 року, та ПП «Будінжинірнг плюс» перед ПАТ «НВП Теплоавтомат» за договором № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року, в обсягах та вартості, які відповідають первинним документам.

Отже, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 12689/12/2070 підтверджено відповідність вимогам закону укладених ПАТ - «НВП Теплоавтомат» з вказаними контрагентами правочинів - договору № 59 від 01 січня 2012 року, та договору № 01/10-11 від 01 жовтня 2011 року, що спростовує доводи податкового органу про неможливість реального здійснення цих господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається , що господарські відносини між ПАТ «НВП Теплоавтомат» та ПМП «Імпульс» здійснювалися у формі постачання від цього контрагента електротоварів, які використовувалися для виробничо-господарських потреб ПАТ «НВП Теплоавтомат».

Поставка електротоварів відбувалася на підставі рахунків-фактур, які надавалися постачальником на адресу покупця, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними Постачальника (ПМП «Імпульс»): № 39 від 23.02.2012р., № 57 від 13.03.2012р., № 74 від 30.03.2012 р., № 76 від 05.04.2012р., № 96 від 24.04.2012р., № 101 від 26.04.2012р., № 120 від 21.05.2012р., № 121 від 21.05.2012р., № 143 від 31.05.2012р., № 166 від 04.07.2012р., № 177 від 12.07.2012р., №188 від 18.07.2012р., № 203 від 31.07.2012р., № 208 від 02.08.2012р., № 368 в,д 9.12.2012р. та податковими накладними, що були виписані ПМП «Імпульс» та адресу ПАТ НВП Теплоавтомат» № 71 від 23.02.2012р., № 83 від 06.03.2012р., № 108 від 28.03.2012 р., № 111 від 02.04.2012р., № 138 від 20.04.2012р., № 142 від 25.04.2012р., № 160 від 17.05.2012р., № 161 від 17.05.2012р., № 184 від 30.05.2012р., № 209 від 03.07.2012р., № 221 від 11.07.2012р., № 222 від 12.07.2012р., № 239 від 17.07.2012р., № 252 від 27.07.2012р., № 259 від 01.08.2012р., № 445 від 14.12.2012р.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок покупця на автомобілі ГАЗ 270520, державний номерний знак 328-05 ХА (свідоцтво про право власності на автомобіль) та підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними від 23.02.2012р„ від 13.03.2012р., від 30.03.2012 р„ від 05.04.2012р., від 24.04.2012р., від 26.04.2012р., від 21.05.2012р. №10, від 21.05.2012р. № 11, від 31.05.2012р., від 04.07.2012р„ від 12.07.2012р., від 18.07.2012р., від 31.07.2012р., від 02.08.2012р., від 19.12.2012р.

Зобов'язання по оплаті товару, що був отриманий від ПМП «Імпульс» були виконані ПАТ «НВП Теплоавтомат» шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 261 від 22.02.2012р. на суму 354,00 грн., № 305 від 05.03.2012р. на суму 342,72 грн., № 415 від 27.03.2012 р. на суму 1660,96 грн., № 432 від 02.04.2012р. на суму 3333,28 грн., № 510 від 20.04.2012р. на суму 2823,90 грн., № 520 від 25.04.2012р. на суму 4825,99 грн., № 586 від 17.05.2012р. на суму 2559,99 грн., № 659 від 30.05.2012р. на суму 829,39 грн., № 740 від 03.07.2012р. на суму2664,04 грн., № 768 від 11.07.2012р. на суму 1125,04 грн., № 769 від 12.07.2012р. на суму 1098,86 грн., № 794 від 17.07.2012р. на суму 1164,68 грн., № 850 від 27.07.2012р. на суму 1326,92 грн., № 878 від 01.08.2012р. на суму 678,80 грн., № 1513 від 14.12.2012р. на суму 2674,40 грн.

В подальшому отримані від ПМП «Імпульс» електротовари були використані у власній господарській діяльності ПАТ «НВП Теплоавтомат» для виробничих та господарських потреб, що підтверджується актами на списання ТМЦ.

З матеріалів справи вбачається , що ПП "Будінжиніринг плюс", ТОВ "Дельта-універсал" та ПМП "Імпульс" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформленіта інші документи первинного бухгалтерського обліку належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ПП "Будінжиніринг плюс", ТОВ "Дельта-універсал" та ПМП "Імпульс" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Посилання відповідача на наявність податкової інформації щодо неможливості ведення контрагентами позивача господарської діяльності , суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та валові витрати.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і визначення податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкові повідомлення-рішення № 0000210222 від 16.04.2013 р. та № 0000220222 від 16.04.2013 р. є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001130223 від 16.04.2013 р. по застосування до позивача штрафної санкції у сумі 93793,90 грн. за порушення п.2.6. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті", затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 125.12.2004 р. ( далі - Постанова № 637) колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки до каси: 07.10.2011 р. у сумі 14829,86 грн.; 13.02.2012 р. у сумі 3928,92 грн.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України ( далі - ГКУ) органи державної влади нараховують адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 241 ГКУ передбачається, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 250 ГКУ визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238,239 ГКУ, отже, повинні застосовуватись в межах строків, визначених статтею 250 ГКУ.

Штрафні санкції, передбачені Указом Президента від 12.06.95 р. N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавстві порядку і в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Готівковий обіг в Україні регулюється нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, де пунктом 7.3 глави 7 встановлено, що у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Таким чином, статтею 250 ГКУ , встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом".

Таким чином, враховуючи дати порушення позивачем Постанови № 637 (07.10.2011 р. та 13.02.2012 р. ), дату їх виявлення ( дата складання Акту - 02.04.2013 р.) та дату застосування штрафної санкції (податкове повідомлення-рішення (ППР) від 16.04.2013 р. ), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу після спливу одного року з дня порушення позивачем вимог Постанови № 637, тому податкове повідомлення-рішення № 0001130223 від 16.04.2013 р про застосування до ПАТ "НВП "Теплоавтомат" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 93793,90 грн. за порушення п. 2.6. розд.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ №637 є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської МДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. по справі № 820/7997/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.