Постанова № 36086998, 12.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р. справа №820/11615/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Лаврової В.В.,

представника відповідача - Потапенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Батискаф" (далі по тексту - ТОВ «Батискаф»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000732201 від 29.10.2013 та № 0000742201 від 29.10.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки Акту №552/20-34-22-01-05/25192348 від 04.10.2013 р. про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Батискаф» (податковий номер 25192348) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та, прийняті на основі вказаного Акту, податкові повідомлення рішення від 29.10.2013 № 0000742201 та № 0000732201 є необґрунтованими та протизаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких з посиланням виключно на доводи, викладені у Акті №552/20-34-22-01-05/25192348 від 04.10.2013 року про результати планової виїзної перевірки, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу станом на 02.12.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Батискаф» (ідентифікаційний код 25192348) зареєстрований як юридична особа 04.11.2003 року; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення або про реєстрацію припинення юридичної особи відсутні. Особою, яка представляє підприємство у правовідносинах з третіми особами, є Чередняков Я.А. (без обмежень) (т.2, а.с.174-175).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Батискаф» перебуває на обліку як платник податків з 04.02.1998 року.

Відповідно до Свідоцтва №29284827, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 07.11.2003 року (а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Батискаф» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої було складено Акт №552/20-34-22-01-05/25192348 від 04.10.2013 про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Батискаф» (податковий номер 25192348) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 (далі по тексту - Акт про результати перевірки або Акт) - а.с.23-76.

У висновках Акту про результати перевірки зазначено порушення ТОВ «Батискаф» п.п.139.1.9 п.139.1 ст139, п. п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 розділу ІІІ та п.188.1 ст188, п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 (далі по тексту - ПК України).

З висновками, викладеними у Акті про результати перевірки, ТОВ «Батискаф» не погодилось та 04.10.2013 подало заперечення на Акт №552/20-34-22-01-05/25192348 (а.с.77-82).

На підставі Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29.10.2013, а саме :

- № 0000732201 форма «Р», яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 114 300, 75 грн., в т.ч. 98 337,00грн. - за основним платежем та 15 963,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000742201 форма «Р», яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245 707,5 грн., в т.ч. 230 344,00 грн - за основним платежем та 15363,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем було подано Скаргу про перегляд податкових повідомлень-рішень від 29.10.2013 № 0000742201, №0000732201 та скасування висновку Акту №552/20-34-22-01-05/25192348 від 04.10.2013 р. планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Батискаф» (податковий номер 25192348) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р (а.с.83-89).

Дослідивши розрахунок донарахованих зобов'язань та штрафних (фінансових санкцій) відповідно до оскаржуваних рішень, судом було встановлено наступне.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000732201 форма «Р» № 0000732201 форма «Р», визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 114 300, 75 грн., в т.ч. 98 337,00 грн. - за основним платежем та 15 963,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст. 8 акту перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 встановлено їх завищення всього у сумі 443 731 грн., у т. ч.:за 1 квартал 2011 року у сумі 118003 грн.; за 2 квартал 2011 року у сумі 7321 грн.; за 3 квартал 2011 року у сумі 9975 грн.; за 4 квартал 2011 у сумі 4377 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 171483 грн.; за 2 квартал 2012 року у сумі 15532 рн.; за 3 квартал 2012 року у сумі 11010 грн.; за 4 квартал 2012 року 106030 грн.

В п.1 висновків Акту про результати перевірки (ст. 51 акту ) вказано , що підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 63 851 грн., у т. ч.: за 1 квартал 2011 року у сумі 29501 грн.; за 2 квартал 2011 року у сумі 1684 грн.;за 3 квартал 2011 року у сумі 2294 грн.; за 4 квартал 2011 у сумі 1007 грн.; за 1 квартал 2012 року у сумі 36011 грн.; за 2 квартал 2012 року у сумі 3262 грн.; за 3 квартал 2012 року у сумі 2312 грн.; за 4 квартал 2012 року 22266 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000742201 форма «Р», визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245 707,5 грн., у т.ч. 230 344,00 грн. - за основним платежем та 15363,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат сум комунальних платежів за електроенергію та водопостачання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Батискаф», відповідно до договору купівлі-продажу серія ВРК № 795221 від 25.05.2011 року (а.с.118-121), було реалізовано частину будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (частина офісних та складських приміщень), яка належала йому на праві власності та є його податковою адресою.

Відповідно до договору оренди № 01062011 від 01.06.2011, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (Орендодавці) та ТОВ «Батискаф»(Орендар), ТОВ «Батискаф» в рамках своєї діяльності користується офісним приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, тому використана ТОВ «Батискаф» вода та електроенергія у вказаному приміщенні безпосередньо пов'язана з його господарською діяльністю (а.с.91-93).

З наданого ТОВ «Батискаф» витягу з ЄДРПОУ станом на 02.12.2013 вбачається, що юридичною адресою ТОВ «Батискаф» є адреса: АДРЕСА_1.

Відповідно до наданої ТОВ «Батискаф» копії договору оренди № 01062011 від 01.06.2011 судом встановлено, що відповідно до п. 5.1. договору оренди № 01062011 від 01.06.2011 орендар зобовґязується самостійно сплачувати вартість спожитої електричної енергії та комунальних послуг. Тобто, комунальні платежі не входять до складу орендної плати та сплачуються Орендарем ( ТОВ «Батискаф») самостійно.

Вказане не заперечувалося відповідачем та відображено в Акті перевірки.

З посиланням на Акт про результати перевірки, відповідач вказав, що згідно з договором поставки №112135/05-АК-2 від 26.09.2003 з ГКП "Харьковкоммуночиствод" (з 01.07.2012 перейменовано в КП „Харківводоканал" ) підприємством ТОВ «Батискаф» за період 01.06.2011 по 31.12.2012 віднесено до складу адміністративних витрат послуги з водовідведення у сумі 3848 грн.; згідно з договором поставки №183/12 від 28.12.1998 з АТ "ЛК "Сприяння" (податковий номер 24347487) підприємством ТОВ «Батискаф» за період 01.06.2011 по 31.12.2012 віднесено до складу адміністративних витрат послуги з електропостачання у сумі 40625 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з положень таких норм чинного законодавства.

Згідно з п.п.14.1.27 ПК України, витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

У п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, відповідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що ТОВ «Батискаф» відповідно до Договору на поставку електроенергії від 28.12.1998 року № 183/12 (а.с. 94) та Договору на приймання стічних вод №ІІ-2135/05-АК-2 від 26.09.2003 року (з додатковими угодами - а.с.95-105), отримувало вказані послуги від АТ "ЛК "Сприяння" (податковий номер 24347487) та ГКП "Харьковкоммуночиствод" (з 01.07.2012 перейменовано в КП „Харківводоканал"), відповідно.

ТОВ «Батискаф» надано до суду наступні копії документів, що підтверджують витрати ТОВ «Батискаф» на послуги з електропостачання: журнал ордер і відомість по рахунку 93 Витрати на збут за 01.06.2011-31.12.2012; копії актів здачі-приймання за червень - грудень 2011 р.; за січень- грудень 2012 р.;.(Т.2, а.с. 75-94).

Також позивачем надано копії документів, що підтверджують витрати ТОВ «Батискаф» на послуги з водовідведення, а саме: журнал-ордер і Відомість по рахунку 6852 розрахунки з іншими кредиторами в розрізі замовлень) за 01.06.11.-31.12.12; копія платіжної вимоги - доручення № 797540 від 06.07.2011; копія платіжної вимоги- доручення № 806392 від 05.08.2011; копія платіжної вимоги- доручення № 815161 від 06.09.2011; копія рахунку-фактури № 05921 від 11.10.2011; копії рахунків № 832032 від 14.11.2011; № 841871 від 08.12.2011; № 851511 від 11.01.2012; № 861073 від 08.02.2012; № 870705 від 12.03.2012; № 880778 від 09.04.2012; № 890533 від 08.05.2012; № 900301 від 07.06.2012; № 910085 від 08.07.2012; № 921103 від 07.08.2012; № 932101 від 07.09.2012; № 943307 від 08.10.2012; № 954284 від 07.11.2012; № 965628 від 06.12.2012; № 977094 від 08.01.2013 (т.2, а.с. 115-134)

Суд зауважує, що наявність у позивача вищенаведених належним чином оформлених первинних документів відповідачем не спростовується, оскільки у Акті про результати перевірки відповідач посилається на вказані документи.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм права та наданих позивачем копій первинних бухгалтерських документів, суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно враховано витрати на електропостачання та водовідведення при розрахунку обґєкта податку на прибуток.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення ТОВ «Батискаф» сум за споживання електроенергії та використання води (згідно договору поставки №112135/05-АК-2 від 26.09.2003 року віднесено до складу податкового кредиту 769,6 грн.; згідно договору поставки №183/12 від 28.12.1998 з АТ "ЛК "Сприяння" віднесено до складу податкового кредиту 40624,99 грн.) до податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне, керуючись при цьому такими нормами чинного законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України ( далі- ПК України) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, можна дійти висновку про те, що для отримання права на податковий кредит з сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Позивачем надано до суду наступні копії документів, що підтверджують правомірне віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту у результаті отримання послуг з енергопостачання у розумінні статті 198 ПК України, а саме : копію книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за період 01.06.2011-31.12.12; копії податкових накладних від 30.06.2011 № 21; від 31.07.2011 № 53; від 31.08.2011 № 24; від 30.09.2011 № 56; від 31.10.2011 № 9; від 30.11.2011 № 40; від 01.01.2012 № 83; від 31.01.2012 № 223; від 29.02.2012 № 89; від 31.03.2012 № 100; від 10.04.2012 № 127; від 31.05.2012 № 40; від 30.06.2012 № 179; від 31.07.2012 № 307; від 31.08.2012 № 198; від 30.09.2012 № 10; від 31.10.2012 № 146; від 30.11.2012 № 19; від 31.12.2012 № 77 (Т.2, а.с.96- 116).

Також позивачем було надано до суду копії документів, що підтверджують правомірне віднесення ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту в результаті отримання послуг з водовідведення у розумінні статті 198 ПК України, а саме: копія книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за період 01.06.2011-31.12.12; копії податкових накладних від 30.06.2011 № 4250; від 31.07.2011 № 4448; від15.08.2011 № 782; від 31.08.2011 № 4373; від 01.09.2011 № 20; від 12.09.2011 № 421; від 28.10.2011 № 4715; від 31.10.11 № 7462; від 30.11.11 № 5781; від 01.01.2012 № 6421; від 19.01.2012 № 1207; від 31.01.2012 № 3937; від 10.02.2012 № 446; від 29.02.2012 № 4842; від 16.03.2012 № 1342; від 31.03.2012 № 5406; від 10.04.2012 № 442; від 30.04.2012 № 4950; від 08.05.2012 № 288; від 31.05.2012 № 5485; від 13.06.2012 № 711; від 30.06.2012 № 5250; від 09.07.2012 № 595; від 31.07.2012 № 5241; від 08.08.2012 № 493; від 31.08.2012 № 5445; від 11.09.2012 № 522; від 30.09.2012 № 5237; від 01.11.2012 № 459; від 01.11.2012 № 5299; від 12.11.2012 № 639; від 30.11.2012 № 5408; від 11.12.2012 № 534; від 31.12.2012 № 6233 (т.2, а.с. 135-169).

Суд зазначає, що наявність у позивача належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних відповідачем не спростовується, оскільки у Акті про результати перевірки відповідач посилається на вищевказані документи.

Як було зазначено судом вище, ТОВ «Батискаф» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1; позивач використовує приміщення за вказаною адресою на підставі договору оренди № 01062011 від 01.06.2011 укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (Орендодавці) та ТОВ «Батискаф»(Орендар), копію якого надано до суду.

Відповідно до п. 5.1. вказаного договору оренди, орендар зобовґязується самостійно сплачувати вартість спожитої електричної енергії та комунальних послуг.

Тобто, комунальні платежі не входять до складу орендної плати та сплачуються Орендарем( ТОВ «Батискаф») самостійно.

Приймаючи до уваги приписи норм чинного законодавства та надані позивачем копії документів, суд приходить до висновку, що суми ПДВ, сплачені позивачем у вартості послуг з електропостачання та водовідведення були віднесені позивачем до податкового кредиту правомірно.

Щодо правовідносин позивача з контрагентами, що виникли у зв'язку з участю у виставках AQVA-THERM 2011 та AQVA-THERM 2012, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з наданих позивачем документів та Витягу від 02.12.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ТОВ «Батискаф» за Кодом КВЕД 46.90 (Неспеціалізована оптова торгівля) є торгівля обладнанням для систем отоплення і водозабезпечення. Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення стосовного того, що «Аква-Терм Київ» - найбільша спеціалізована виставка на ринку інженерного устаткування на території СНД, де відбувається щорічна зустріч виробників, дистриб'юторів і споживачів систем опалення, вентиляції, кондиціонування, водопостачання, сантехніки і басейнів. На думку позивача, «Аква-Терм Київ» - унікальне бізнес-середовище для залучення нових клієнтів і налагодження ділових контактів, а тому участь у виставці є необхідною та обов'язковою для просування та збуту продукції.

ТОВ «Батискаф» рекламувало на виставці AQVA-THERM 2012 торгівельні марки «Батискаф» та « 3t», що використовуються ТОВ «Батискаф» на підставі ліцензійних договорів, укладених з власниками вказаних торгівельних марок.

Вказане підтверджується наданими позивачем до суду копіями ліцензійних договорів на товарний знак від 02.06.20065 року та від 09.02.2009 року (Т.2, а.с.5-6,8). Реєстрацію вказаних торгівельних марок підтверджено позивачем свідоцтвами про реєстрацію (Т.2, а.с.7,9).

Як доказ використання вказаних торгівельних марок у господарській діяльності ТОВ «Батискаф» було надано копію сторінки з сайту, через який ТОВ «Батискаф» реалізує продукцію (http://batiscaf-3t.com.ua/) - Т.2, а.с.24.

Для того, щоб узяти участь в Аква-Терм Київ 2011, ТОВ «Батискаф» було укладено Договір участі у виставці № 00000619 від 02.07.2010 з ДП "Прем`єр експо", за яким ДП «Прем`єр експо» було надано послуги щодо організаційно-методичного та інформаційного забезпечення участі у Міжнародній спеціалізованій виставці «AQVA-THERM 2011 Київ». (а.с.106-107)

Надання вказаних послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000827 від 20.05.2011, за яким ТОВ «Батискаф» було надано необладнану площу в розмірі 56 кв.м. (Т.2, а.с.10)

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000562 від 20.05.2011 ТОВ "Міжнародний виставковий центр" було проведено організаційно-технічне обслуговування монтажу та демонтажу виставкових стендів. (Т.2, а.с.11)

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Лм-0000024 від 23.05.2011 ТОВ «АМТ Лукоморґя» було надано ТОВ «Батискаф» послуги по оформленню виставкового стенду. (Т.2, а.с.12)

Участь ТОВ «Батискаф» у виставці Аква-Терм Київ 2011 підтверджується також ст. 47 офіційного каталогу Аква Терм Київ 2011, на якій ТОВ «Батискаф» вказане, як її учасник із зазначенням місця розташування виставкового стенду (Т.2, а.с.15).

Для того, щоб узяти участь в Аква-Терм Київ 2012 ТОВ «Батискаф» було укладено договори участі у виставці № 1122 від 15.07.2011 року та 1158 від 29.07.2011 року, за якими ДП «Прем`єр експо» було надано послуги щодо організаційно-методичного та інформаційного забезпечення участі у Міжнародній спеціалізованій виставці «AQVA-THERM 2012 Київ». (а.с.108-113)

Згідно вищезазначених договорів ДП «Прем`єр експо» надавало ТОВ «Батискаф» наступні послуги: резервування і надання учаснику необладнаної виставкової площі згідно поданої «Заявки на участь»; реєстрацію як учасника виставки та розміщення інформації про нього в офіційному каталозі; організацію церемонії урочистого відкриття виставки.

Надання послуг ДП «Прем`єр експо» підтверджується наступними первинними документами: копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000780 від 19.05.2012; №ОУ-000784 від 19.05.2012; №ОУ-001588 від 19.05.2012; №ОУ-001587 від 19.05.2012. (а.с.Т.2, а.с. 16-19)

Також для участі в Аква Терм Київ 2012 між ТОВ «Батискаф» та «Агенством маркетингових технологій Лукомор`я» було укладено договір про надання послуг з організації проведення виставок №12 від 25.04.2012, за яким було надано послуги з оформлення виставкового стенду та організації виставкового стенду AQVA-THERM 2012 р., а саме: розробка дизайн-проекту виставочного стенду; надання в оренду конструкцій виставкового стенду, стелажів та іншого торгівельного та виставочного обладнання; забезпечення здійснення комплексу робіт, повґязаних з організацією участі замовника у виставці, в тому числі облаштування виставочного стенду та інше. (а.с.114-116)

Отримання вищевказаних послуг підтверджується копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Лм-0029 від 19.05.2012 (Т.2, а.с.20)

Щодо форми та змісту вищевказаних первинних документів та їх відповідності вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідач в Акті про результати перевірки та представник відповідача у судовому засіданні будь-яких зауважень не зазначили

На підтвердження участі ТОВ «Батискаф» у виставці Аква-Терм Київ 2011 позивачем надано фото виставкого стенду, ст. 91 офіційного каталогу Аква Терм Київ 2011, на якій Батискаф-3Т вказане, як її учасник зі зазначенням місця розташування виставкового стенду, та копією сторінки інтернет-магазину http://batiscaf-3t.com.ua/ Позивачем також було надано аудиту баєрського потенціалу AQVA-THERM KIEV 2012 проведеного уповноваженим незалежним аудитором, що працював під контролем UFI (Всесвітньої ассоціації виставкової індустрії), дані якого визнаються FKM (Німецьке товариство контроля статистики), із 8834 компаній, що брали у ній участь - 5 318(60,2%) уклали на ній контракти, середня сумарна вартість яких склала більш ніж 105 млн.евро. Також, у вказаному аудиті констатується, що більш ніж 15% всіх контрактів в Україні на ринку HVAC(Heating, Ventilation, and Air Conditioning - нагрівання, вентиляція і кондиціонування повітря) укладають компанії, що беруть участь в Аква Терм . Також з цього аудиту видно, що такі тематичні відділи, як отоплення та водовідведення, до яких відноситься продукція ТОВ «Батискаф», є найпопулярнішими тематичними відділами AQVA-THERM KIEV 2012 (Т.2, а.с.13-15, 21-41).

На підтвердження економічної обґрунтованості витрат на участь у Аква Терм Київ 2011 та Аква Терм Київ 2012 ТОВ «Батискаф» було надано, а судом досліджено наступні документи : відомості з бухгалтерсьої звітності, а саме: журнали ордери і Відомості по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за квітень - серпень 2011 р. та квітень-серпень 2012 (Т.2, а.с.180-201).

На підтвердження залучення після виставкових заходів нових покупців позивач надав наступні документи: копії договорів поставки № 31-1/05Д від 31.05.2011; № 17/06 від 03.06.2011; № 24-1/06Д від 24.06.2011; № 25-1/07Д від 24.06.2011; № 18-1/08Д від 18.08.2011; № 21/05/12п від 21.05.2012; № 01/10/12п від 01.10.2012; № 85 від 09.10.2012; № 104 від 15.11.2012; № 06-1/12Д від 06.12.2012 (Т.2, а.с.202-224).

Суд зазначає що вищевказані надані позивачем документ містять відомості, щодо зростання попиту на продукцію ТОВ «Батискаф» у місяці, що є наступними за місяцем участі позивача у виставці. Так, порівняно з березнем що передував участі у виставці, у квітні 2011 року оборот по дебіту рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями (тобто, вартість відвантаженого покупцям товару) склав 761 478, 65 грн; у червні 2011 року - 885 596, 43 грн; у липні 2011 року -691 089, 74 грн; у серпні 2011 року 1 165 303,56 грн. (середнє значення вартості товару, відвантаженого у наступні три місяці після Аква Терм Київ 2011, становило 913 996,6, що на 152 517.95 грн. більше на місяць, ніж вартість товару, відвантаженого у місяць перед виставкою); економічний ефект від Аква Терм Київ 2012 (15-18 травня 2012 року) - у квітні 2012 року оборот по дебіту рахунку 361 склав 425 887, 55 грн; у червні 2012 року - 496 645,36 грн; у липні 2012 року 712 055,48 грн; у серпні 2012 року -1878 449, 27 грн. (середнє значення вартості товару, відвантаженого у наступні три місяці після Аква Терм Київ 2012 становило 1 029 050,03 грн., що на 603 162, 48 грн більше на місяць, ніж вартість товару, відвантаженого у місяць перед виставкою). Значний зріст збуту спостерігався приблизно через два місяці, що позивач пояснив необхідність часу на погодження умов договорів та оплати рахунків - фактур на поставку товару.

Суд зазначає, що вказане є підтвердження отримання позивачем економічного ефекту у результаті участі позивача у виставках.

Надаючи правову оцінку правовідносинам позивача з його контрагентами, що виникли у зв'язку з участю позивача у виставках AQVA-THERM 2011 та AQVA-THERM 2012, суд виходить з положень таких норм права.

У п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, відповідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п 138.1. ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

У ст. 139 ПК України містяться певні обмеження чи пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. В даній статті не міститься заборони відносно включення до складу валових витрат вартості послуг по рекламі товару .

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (вчинити певні дії чи здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити послуги, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано наявність у позивача вищенаведених первинних документів щодо участі позивача у Аква Терм 2011 та Аква Терм 2012, оскільки у Акті про результати перевірки містяться посилання на платіжні та інші документи щодо участі позивача у виставці.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Батискаф» правомірно враховано витрати на участь у виставці Аква Терм 2011 та Аква Терм 2012 при визначенні податку на прибуток підприємств.

Щодо висновків відповідача про відсутність поліпшення та збільшення споживчої спроможності підприємства позивача стосовно правовідносин ТОВ «Батискаф» з ДП "Прем`єр експо", податковий номер 30856806 (забезпечення участі позивача у виставці AQVA-THERM 2012 р. у м. Києві відповідно до укладених Договорів: №00000619 від 02.07.2010року; №1122 від 15.07.2011 року №1158 від 29.07.2011 року №ПЕ000027 від 09.08.2012 року), ТОВ "Агенство маркетингових технологій Лукомор`я", податковий номер 36815587 (надання послуг по організації проведення виставок AQVA-THERM 2012 р. відповідно до укладеного Договору №12 від 25.04.2012 року), ТОВ "Міжнародний виставковий центр", податковий номер 30212731 (надання послуг на організаційно-технічне обслуговування монтажу та монтажу виставкових стендів відповідно до укладеного Договору №0000562 від 20.05.2012 року), суд зазначає наступне

Позивач пояснив, що суми податку, сплачені у звґязку з придбанням послуг у ТОВ «Агентство маркетингових технологій Лукомор`я», ДП «Прем`єр експо» та ТОВ «Міжнародний виставковий центр» підтверджуються належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними.

На підтвердження вказаного позивачем надано копії податкових накладних № 80 від 10.03.2011; № 110 від 13.04.2011; № 5 від 01.11.2012; № 371 від 16.10.2012; № 297 від 27.09.2012; № 162 від 28.08.2012; № 262 від 20.04.2012; № 430 від 26.03.2012; № 429 від 26.03.2012; № 441 від 28.02.2012; № 57 від 13.12.2011; № 56 від 13.12.2011; № 232 від 21.10.2011; № 233 від 21.10.2011; № 61 від 16.08.2011; № 60 від16.08.2011; № 29 від 08.08.2011; № 72 від 28.07.2011; № 180 від 27.04.2011; № 1001 від 28.04.2012; № 16 від 26.04.2012; № 11 від 23.05.2011; № 13 від 31.03.2011.(т.2, а.с. 42-64).

Суд зазначає, що відповідачем не надано зауважень щодо форми та/або змісту вищенаведених податкових накладних.

Відповідно до підпункту а п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з досліджених судом раніше доказів економічної обґрунтованості витрат ТОВ «Батискаф» на участь в Аква Терм 2011 та Аква Терм 2012, наданих позивачем копій податкових накладних та з врахуванням змісту вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що суми ПДВ, сплачені ТОВ «Батискаф» у сумі витрат на проведення виставки, правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту.

Щодо спірних правовідносин з надання позивачеві послуг по транспортуванню та експедиційних послуг від його контрагентів (ФОП ОСОБА_11 (і.п.н. НОМЕР_3), ПП ОСОБА_12 (і.п.н. НОМЕР_4), ТОВ „Адмірал" (податковий номер 31376732), суд зазначає наступне.

Відповідно до договору 05/20212/Є від 01.07.2012 року позивачу були надані послуги з організації перевезення вантажів ФОП ОСОБА_11

Надання вказаних послуг підтверджується наступними актами виконаних робіт, копії яких були надані позивачем до суду: № ЩЕ-00078/э від 15.10.2012 на суму 14 800 грн. (Організація перевезення (експедиція) вантажів); № ЩЕ-00086/э від 31.10.2012 на суму 18 500 грн. (Організація перевезення (експедиція) вантажів); № ЩЕ-00088/э від 16.11.2012 на суму 15 800 грн. (Організація перевезення (експедиція) вантажів); № ЩЕ-00092/э від 30.11.2012 на суму 17 700 грн. (Організація перевезення (експедиція) вантажів); № ЩЕ-00093/э від 14.12.2012 на суму 16 400 грн. (Організація перевезення (експедиція) вантажів); № ЩЕ-00102/э від 31.12.2012 на суму 16 800 грн. (Організація перевезення (експедиція) вантажів).

З наданих позивачем копій документів судом встановлено, що надання послуг ФОП ОСОБА_11 по акту № ЩЕ-00078/э від 15.10.2012 на суму 14 800 грн. підтверджується ТТН від 02.07.2012, 16.07.2013, 23.07.2013; по акту № ЩЕ-00086/э від 31.10.2012 на суму 18 500 грн. - ТТН від 06.08.2012(2 шт), 13.08.2012, 20.08.2012; по акту № ЩЕ-00088/э від 16.11.2012 на суму 15 800 грн. - ТТН від 27.08.2012 29.08.2012, 30.08.2012, 04.09.2012, 10.09.2012. 17.09.2012; по акту № ЩЕ-00092/э від 30.11.2012 на суму 17 700 грн. -ТТН від 24.09.2012, 01.10.2013, 03.10.2013, 08.10.2013(2 шт); по акту № ЩЕ-00093/э від 14.12.2012 на суму 16 400 грн. - ТТН від 11.09.2012, 15.10.2012, 16.10.2012, 05.11.2012, 19.11.2012; по акту № ЩЕ-00102/э від 31.12.2012 на суму 16 800 грн. - ТТН від 27.11.12, 18.10.2012, 01.12.2012, 13.12.2012, 29.11.2012, 14.11.2012, 13.11.2012, 31.10.2012, 24.10.2012, 05.10.2012, 28.09.2012, 18.09.2012. (а.с.145-189).

Також у періоді, що перевірявся відповідачем, ТОВ «Батискаф» отримано послуги з транспортування від ПП ОСОБА_12 (і.п.н. НОМЕР_4).

Отримання позивачем вказаних послуг підтверджується актом виконаних робіт № б/н від 11.09.2012 на суму 3000 грн. (надання транспортних послуг) та товарно-транспортною накладною № 20/9/11-11 від 10.09.2012 року (а.с. 190,191).

Вказаний акт виконаних робіт (надання транспортних послуг) та товарно-транспортна накладна, відповідають положенням частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності обов'язкових реквізитів, а тому є належними доказами, що підтверджують витрати позивача на послуги -з транспортування вантажу.

ТОВ «Батискаф» також було отримано послуги по транспортуванню від ТОВ „Адмірал" (податковий номер 31376732).

На підтвердження наданих ТОВ «Адмірал» послуг позивачем надано акт виконаних робіт (надання транспортних послуг) № ОУ -000059 від 05.04.2011 на суму 1500 грн. (а.с. 192); товарно-транспортна накладна на надання послуг перевезення від 31.03.2011 № 31/03 з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу. (а.с.193). Надаючи правову оцінку спірному питанню щодо реальності господарської операції з перевезення, здійсненої між позивачем та ТОВ „Адмірал", суд зазначає наситупне.

Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Надаючи правові оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними положеннями норм чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Пунктами 1, 2 вказаного Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: обов'язковим документом є - товарно-транспортна накладна

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Товарно-транспортна накладна є саме тим первинним документом, який відображає відомості про господарську операцію з перевезення вантажів.

Суд зазначає, що оцінку наданим позивачем товарно-транспортним накладним надано судом з точки зору того, наскільки вказані накладні є підтвердженням здійснення позивачем конкретної господарської операції з перевезення вантажів.

Враховуючи вищевказані відомості, зазначені у наданих позивачем товарно-транспортних накладних, а також надані позивачем акти виконаних робіт, суд приходить до висновку про те, що товарно-транспортні документи є первинними документами, що підтверджують здійснення між позивачем та ФОП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ТОВ «Адмірал» господарських операцій з перевезення та правомірність витрат позивача на оплату послуг з перевезення.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що товарно-транспортна накладна на надання позивачу ТОВ «Адмірал» послуг з перевезення №3103 від 31.03.2011 складена з порушенням правил складання ТТН, які полягають у відсутності маршруту руху та кодировки підприємств.

Матеріалами справи підтверджено, що вказана товарно-транспортна накладна на надання послуг з перевезення №31/03 від 31.03.2011 містить код Замовника та Вантажовідправника ТОВ «Батискаф» 25192348, а також код Вантажоодержувача ТОВ «Вуглепоставка» 32685903. Також, відомості зазначені у товарно-транспортній накладній свідчать про те, що , що товар було навантажено у Харкові і відвантажено у Донецьку, за адресою: пр. Ілліча, 17 В , що є маршрутом руху товару.

Щодо вимог до оформлення товарно-транспортних накладних суд зазначає, що відповідно до листа N1802-04/09/19-10 від 21.04.2010 р. Державної адміністрації автомобільного транспорту на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, що регулюють питання щодо правильності заповнення товарно-транспортної накладної. Діюча Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, носить рекомендаційний характер і не є документом, обов'язковим до виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що товарно-транспортна накладна на надання позивачу ТОВ «Адмірал» послуг з перевезення №3103 від 31.03.2011 року має доказову силу первинного бухгалтерського документу.

Щодо донарахування відповідачем позивачеві зобовґязань з ПДВ у зв'язку з неправомірним включення останнім до податкового кредиту сум ПДВ, у зв'язку з отриманням послуг від ТОВ „Адмірал", судом встановлено наступне.

Відповідач у Акті про результати перевірки підтверджує, що ТОВ „Адмірал" на адресу ТОВ „Батискаф" було надано податкову накладну № 5 від 05.04.2011.

Жодних зауважень щодо форми, змісту чи реєстрації податкової накладної Відповідач у Акті про результати перевірки не зазначав.

Відповідач обґрунтовує вказане донарахування тим, що підприємством ТОВ „Батискаф" порушено вимоги п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в частині віднесення до податкового кредиту суми 250 грн., оскільки у підтвердження отримання послуг з перевезення до перевірки позивачем було надано товарно - транспортну накладну на №3103 від 31.03.2011 р., оформлену з порушенням правил складання ТТН, а саме: відсутній маршрут руху, кодировка підприємств тощо.

Вирішуючи вказане спірне питання, суд виходить з таких приписів норм чинного законодавства.

Відповідно до підпункту а) п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічна позиція викладена у листі Міністерства доходів і зборів України від 16.10.2013 р. N 13405/6/99-99-19-04-02-15 «Щодо порядку формування податкового кредиту», в якому вказується, що порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту визначено статтею 198 ПК України. Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку у разі здійснення ним операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Операції з надання транспортних послуг відносяться до обґєкту податку на додану вартість. Суми ПДВ сплачені ТОВ «Батискаф» у зв'язку з отримання послуг від ТОВ «Адмірал», правомірно віднесені до податкового кредиту, оскільки підтверджуються належним чином складеною податковою накладною, актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Позивачем надано копію податкової накладної № 5 від 05.04.2011 року (а.с.194).

Суд зазначає, що відповідачем у Акті про результати перевірки не зазначено, що вказана податкова накладна не зареєстрована або має недоліки за формою та/або змістом.

Суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною № 5 від 05.04.2011 року.

Щодо правовідносин за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 265 м.кв., суд зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 25.05.2011 року, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 265 м.кв, яке належало позивачу на праві власності, відчужене на користь чотирьох покупців фізичних осіб: ОСОБА_3 (код НОМЕР_5), ОСОБА_5 ( код НОМЕР_6), ОСОБА_6 (код НОМЕР_7), ОСОБА_7 (код НОМЕР_8) у спільну часткову власність. (а.с.118-121),

Сторонами договору визначено вартість майна у розмірі 127723,00 грн, у т.ч. ПДВ 21287,17 грн. У договорі зазначено, що, відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.04.2011 року, який отримувався підприємством для здійснення продажу нерухомого майна, загальна вартість майна становить 106435,83 грн..

З акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки було надано лист-запит № 1881/10/20-34-22-01-16 від 17.09.2013 незалежному агенству нерухомості ТОВ «АН Харків- Ріелтер Центр» з метою з'ясування ринкової вартості об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. ТОВ «АН Харків - Ріелтер Центр» 01.10.2013 року №3/10-13-1 надано лист - відповідь про те, що у періоді з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року вартість вказаної нерухомості могла складати від 4000 грн. до 12000 грн. в залежності від фізичного стану.

У Акті про результати перевірки відповідачем вказано, що станом на 21.05.2011 року одним з покупців приміщення ОСОБА_3 (код НОМЕР_5) був директор підприємства (наказ про переведення ОСОБА_3 з посади директора по маркетингу на посаду директора від 12.08.2010 № 30; наказ №05 про звільнення (переведення на посаду консультанта по ефективності підприємництва) з 21.06.2011), тобто, на думку відповідача, на момент продажу будівлі один із засновників підприємства був залежним юридично, фактично та володів достатньою інформацією про вартість нерухомого майна.

У Акті про результати перевірки відповідачем зазначено, що справедливою ринковою ціною вказаної будівлі повинна бути ціна, яка склалась на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг), які мають однакові характерні для них ознаки. Враховуючи відомості, зазначені в листі ТОВ «АН Харків- Ріелтер Центр», відповідач прийшов до висновку, що ціна на будівлю повинна складати 1060000 грн, у т.ч. ПДВ 176666,67 грн ( 4000грн*265 кв.м), а тому, враховуючи зміст п.188.1 ст188, п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14. ПК України, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 155379 грн. (176666,67 грн-21287,17 грн. (сума ПДВ реалізації), у т.ч. за травень 2011 року на суму 155379 грн.

Надаючи правову оцінку вказаному спірному питанню, суд виходить з положень таких норм чинного законодавства.

Згідно з п.п.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.п.39.1.2. п.39.1 ст.39 ПК України, визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Підпунктом 39.1.3 п.39.1 ст.39 ПК України передбачено, що ціна у контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 39.6 цієї статті, та ціну, зазначену в такому договорі, не може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги) , а покупець бажає їх отримати за відсутності факту примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридичними та фактично володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склались на ринку ідентичних (а за відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Крім того, слід зазначити, що ч.1 ст. 10 Закону України " Про ціни і ціноутворення" передбачено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що положення про звичайну ціну можуть застосовуватись лише до суми угоди між повґязаними особами. Як вказується відповідачем у Акті про результати перевірки, нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 265 м.кв, було продане на користь чотирьох покупців - фізичних осіб ОСОБА_3 (код НОМЕР_5), ОСОБА_5 ( код НОМЕР_6), ОСОБА_6 (код НОМЕР_7), ОСОБА_7 (код НОМЕР_8) у спільну часткову власність. Виходячи з того, що з 4-х вказаних осіб повґязаною з ТОВ «Батискаф» особою був лише ОСОБА_3, положення про звичайну ціну можуть застосовуватись лише до вартості частини приміщення, придбаної саме ним, тобто, до до ј приміщення. Податковий орган для розрахунку податкових донарахувань бере вартість обґєкта, сплачену усіма чотирма покупцями: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а не ту вартість, що сплачена лише ОСОБА_3

Звичайною ціною на вказану будівлю слід вважати ціну її реалізації особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності, тобто, ціну її реалізації ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Суд зазначає, що ціна, за якою будівлю було продано ОСОБА_3, є ідентичною тій ціні, за якою будівлю було продано іншим покупцям. Отже, ціна продажу ОСОБА_3 не перевищує звичайну.

Щодо листа ТОВ «АН Харків- Ріелтер Центр», на який у своїх висновках спирається відповідач, суд зазначає, що вказаний лист не є доказом того, що звичайна ціна на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 265 м. кв. становила саме від 4000 грн. за один м. кв., оскільки вказаний лист не є висновком експерта, містить суб'єктивну думку спеціалістів ТОВ «АН Харків - Ріелтер Центр», не обґрунтовану посиланням на відповідні документи, що дозволяло б суду визнати об'єктивними висновки, викладені у листі.

Застосування відповідачем вказаного листа ТОВ «АН Харків- Ріелтер Центр» при наданні висновків за результатами перевірки є порушенням п. 6. розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, який передбачає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено, що вартість, за якою ТОВ «Батискаф» було продано нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, не відповідає справедливій ринковій ціні. Отже, позивачем правомірно встановлено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2011 року за результатами господарської операції з купівлі - продажу об'єкта нерухомості.

Щодо правомірності включення ТОВ «Батискаф» до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звґязку з придбанням товару у ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД», суд встановив наступне.

У періоді, що підлягав перевірці, ТОВ «Батискаф» мало правові взаємовідносини з підприємством ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД» (код 14347262) на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2011 року №VK/D/TT/BY-1107-11, предметом якого є купівля-продаж товару та комплектуючих деталей до опалювальних приладів, зокрема котлів для спалювання газу та рідкого палива, парові та водогрійні котли, газові та рідкопаливні пальники, системи керування котлів, бойлери гарячого водопостачання та інше котельне обладнання (а.с.122-136)

ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД» виписано податкові накладні на адресу ТОВ «Батискаф» (Т.2, а.с.170-172).

Відповідач, посилаючись на результати аналізу даних Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року, прийшов до висновку про те, що ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД» не відображено у складі податкових зобов'язань за наведені періоди взаємовідносини з ТОВ «Батискаф».

Відповідач вважає, що факт не відображення податкових зобов'язань взаємовідносинам з ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД» свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій, а тому ТОВ «Батискаф» безпідставно віднесено до податкового кредиту суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких положень норм чинного законодавства.

У розумінні положень ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.ст.191,212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у Акті фактами діяльності позивача; рішення суду про стягнення за нікчемним правочином; рішення суду про визнання правочинів недійсними, або доказів порушення кримінальної справи. Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Доказів вищевказаного відповідачем суду не надано; судом на виконання вимог ст.11 КАС України не встановлено.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, у яких викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки, тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документами, що достовірно та безумовно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, результати перевірок контрагентів позивача, викладені у актах, та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, не можуть бути свідченням правомірності висновків податкового органу щодо нереальності господарськи операцій позивача з вищевказаним контрагентом.

Суми ПДВ, сплачені позивачем за результатами здійснення спірних господарських операцій, підтверджуються належним чином складеними та зареєстрованим податковими накладними, копії яких надані позивачем до суду, а саме: копія податкової накладної від 29.11.2011 №73/853; копія податкової накладної від 18.11. 2011 № 42/853 та копія податкової накладної від 07.09.2011 №12/853 (Т.2, а.с.170-172).

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Податкового кодексу України не встановлюється залежність права платника податку на податковий кредит від наявності розбіжностей у показниках, задекларованих контрагентами платника податків.

Суд зауважує, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту за результатами господарських операцій іншими суб'єктами господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку ТОВ «Батискаф» не є.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що суми ПДВ, сплачені ТОВ «Батискаф» у зв'язку з придбанням котлів опалювального обладнання у ТОВ «РОБЕРТ БОШ ЛТД» , правомірно віднесені до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач факти вказаних в акті перевірки №552/20-34-22-01-05/25192348 від 04.10.2013 року порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000732201 від 29.10.2013 року та №0000732201 від 29.10.2013 року належним чином не довів.

Суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про скасування вказаних податкових повідомлень - рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000742201 та №0000732201 від 29.10.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф" (61051, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 25192348) судовий збір у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 17.12.2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.