Постанова № 36086882, 10.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року № 813/7492/13-а

17 год. 30 хв. зал судових засідань №8

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Хміль Х.З.,

за участю:

представників позивача Венгера Д.Г., Лебідки Ю.І.,

представника відповідача Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькоре" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькоре" (далі - позивач, ТОВ "Алькоре") до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 року №0001992210/4636, від 26.09.2013 року №0001992210/4635 та від 26.09.2013 року №0000991720.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Залізничному районі м.Львова, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що господарські операції з його контрагентами були реальними та підтверджені необхідними первинними документами, а тому податковим органом безпідставно виключено з валових витрат підприємства суми оплати за придбаний товар, та відповідно безпідставним є і збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по відповідних операціях. Оскільки відповідач визнав господарські операції нереальними, зокрема встановив що підприємство отримало безоплатну допомогу у товарному вигляді від невстановлених осіб то позивачу збільшено валові доходи за відповідні періоди. Внаслідок неправомірних дій податкового органу позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Також, при нарахуванні податку на прибуток, ДПІ у Залізничному районі м. Львова обчислило вказаний податок шляхом зменшення витрат, а саме на різницю між фактичною собівартістю та плановою собівартістю, тобто до витрат взято не фактичну собівартість а планову за перевіряємий період. За Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв до 01.01.2011 року, позивач пояснив, що для обчислення податку на прибуток категорія "собівартість" не застосовувалась, при цьому, податок на прибуток визначався шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат, амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з статтями 8, 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначив, що собівартість продукції ТОВ "Алькоре" була розрахована згідно із вимогами Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Таким чином, вважає виключення з сум валових витрат 544 817,40 грн. за 2010р. та І кв. 2011р. і виключення з сум валових витрат 1 723 107,70 грн.за ІІ кв. 2011р. та 2012р. безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.

Щодо донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб на суму 4276,14 грн. зазначив, що підприємством не було сплачено податок на доходи фізичних осіб з виплат даним фізичним особам, оскільки відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання не має обов'язку сплачувати податок з виплат фізичним особам-підприємцям.

Нараховані податкові зобов'язання у вересні 2013 року відповідно до податкових повідомлень-рішень за І половину 2010 року є недійсними, оскільки якщо податковий орган не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації не визначить платнику суми податкових зобов'язань, такий платник вважається вільним від такого грошового зобов'язання в силу п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Також зазначив, що господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами ТОВ "Євроград КС", ТОВ "Інфостар Трейдінг", ТОВ "СТР-Інжинірінг", ПП "Табар", ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" та ТОВ "Оптик Україна" носили реальний характер, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Окрім того, податковим органом було протиправно нараховано вже відображене в податковій звітності ТОВ "Алькоре" ПДВ по факту першої події (отримання коштів) в сумі 442,22 грн., та повторно нараховані валові доходи в сумі 2241 грн., що також були відображені у податковій звітності позивача, та з яких, в свою чергу, був нарахований та сплачений до бюджету податок на прибуток. Також зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених вище підстав, просив позов задовольнити.

Відповідач подав до суду заперечення на позов від 04.11.2013р. (а.с.225-237), в якому проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. Заперечення обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою ТОВ "Алькоре" та його контрагентів не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, не надано до перевірки первинних документів на підставі яких формується податковий облік, а саме податкових накладних, видаткових накладних, документів, що підтверджують транспортування товару, його зберігання, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності товару, придбаного у контрагентів, лімітно-забірних карток типової форми №М-8, актів внутрішнього пересування сировини, виробничих звітів, готової та попутної продукції та виробничих відходів, актів приймання складом готової продукції, нагромаджувальних відомостей випуску готової продукції. Окрім того, на вимогу податкового органу позивачем не надано документального підтвердження складу та розподілу загально виробничих витрат відповідно до партії виготовленої продукції, документів, що підтверджують фактичні витрати на оплату праці з відрахуванням на виготовлення кожної партії товару, відповідно сума завищення витрат, списаних на виробництво реалізованої продукції станом на останній день поточного місяця та відображених у складі скоригованих валових витрат на загальну суму 544 817,40 грн. за 2010р. та І кв. 2011р. та 1 723 107,70 грн.за ІІ кв. 2011р. та 2012р.

Також посилається на акти перевірок інших податкових органів, якими встановлено фіктивність здійснення господарських операцій, зокрема, по контрагенту ТОВ "Оптик Україна", ПП "Табар", а також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс", яким встановлено нікчемність правочинів з його контрагентами.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі направлень від 12.08.2013р. №476, від 27.08.2013р. №630, від 12.08.2013р. №477, від 12.08.2013р. №478, від 12.08.2013р. №479, від 12.08.2013р. №480, від 12.08.2013р. №481, від 12.08.2013р. №482, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, наказу від 26.07.2013р. №162 проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькоре" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 09.09.2013р. №35/22-11/36738431.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), п.44.1. п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 726 116,00 грн., в тому числі: за І кв. 2010р. на суму 12704,00 грн., за ІІ кв. 2010 р. на суму 42284.00 грн., за ІІІ кв. 2010 р. на суму 96325,00 грн., за IV кв. 2010р. на суму 140263,00 грн., за І кв. 2011 р. на суму 59982,00 грн., за ІІ кв. 2011 р. на суму 38486,00 грн., за ІІІ кв. 2011р. на суму 52965,00 грн., за IV кв. 2011 р. на суму54653,00 грн., за І кв. 2012 р. на суму 50213,00 грн., за ІІ кв. 2012 р. на суму 55686,00 грн., за ІІІ кв. 2012 р. на суму 49774,00 грн., за IV кв. 2012 р. на суму 72781,00 грн.;

- пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3. пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 79371.00 грн., в тому числі: за вересень 2010 р. на суму 32631.00 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 21371,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 8037,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 8728,00 грн., за січень 2011 р. в сумі 7788,00 грн., за березень 2012 р. на суму 817,00 грн.;

- пп. 164.2.17 п.164.2 ст.162, п.164.3, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п.177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. всього на суму 4276,14 грн., в тому числі: за вересень 2010р. в сумі 141,02 грн., за жовтень 2010р. в сумі 75,22 грн., за листопад 2010р. в сумі 148,78 грн., за грудень 2010 р. в сумі 36,39 грн., за лютий 2011р. в сумі 75,44 грн., за березень 2011р. в сумі 171,19 грн., за квітень 2011р. в сумі 179,89 грн., за травень 2011р. в сумі 550,39 грн., червень 2011 р. в сумі 164,46 грн., за липень 2011р. в сумі 126,18 грн., за жовтень 2011р. в сумі 376,32 грн., за листопад 2011р. в сумі 56,96 грн., за грудень 2011р. в сумі 26,07 грн., за січень 2012р. в сумі 100,85 грн., за лютий 2012р. в сумі 118,12 грн., за березень 2012р. в сумі 247,97 грн., за травень 2012р. в сумі 200 грн., червень 2012р. в сумі 43,63 грн., за липень 2012р. в сумі 680,70 грн., за серпень 2012р. в сумі 27,50 грн., за вересень 2012р. в сумі 317,40 грн., за жовтень 2012р. в сумі 111,19 грн., за грудень 2012р. в сумі 300,50 грн.;

- п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233, підприємством не подано Звіт про суми податкових пільг за ІІІ та IV квартали 2011 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у акті перевірки від 09.09.2013р. №35/22-11/36738431, ТОВ "Алькоре" подало заперечення на акт від 16.09.2013 року №13/09/16-1, яке було залишено податковим органом без задоволення.

На підставі акта перевірки від 09.09.2013р. №35/22-11/36738431, ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 26.09.2013 року №0001992210/4636, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 97267 грн. 75 коп., в т.ч. 79371 грн. основного платежу, 17896,75 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 26.09.2013 року №0001982210/4635, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 856124 грн.50 коп., в т.ч. 726116 грн. основного платежу, 130008,50 грн. штрафних фінансових санкцій;

- від 26.09.2013 року №0000991720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 11010100, на загальну суму 4917,57 грн., в т.ч. 4276,14 грн. основного платежу, 641,42 грн. штрафних фінансових санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Проведеною перевіркою ТОВ "Алькоре", ДПІ у Залізничному районі м.Львова встановлено завищення валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 2 658 456 грн., в т.ч.:

І кв. 2010р. на суму 50 815,4 грн.,

ІІ кв. 2010р. на суму 128 845,00 грн.,

ІІІ кв. 2010р. на суму 230 254,00 грн.,

4 кв. 2010р. на суму 332 234,00 грн.,

І кв. 2011р. на суму 193 201,00 грн.,

ІІ кв. 2011р. на суму 167 329,00 грн.,

ІІІ кв. 2011р. на суму 230283,00 грн.,

4 кв. 2011р. на суму 237 623,00 грн.,

І кв. 2012р. на суму 239 108,00 грн.,

ІІ кв. 2012р. на суму 25171,00 грн.,

ІІІ кв. 2012р. на суму 237 019,00 грн.,

4 кв. 2012р. на суму 346 574,00 грн.

Відповідні суми податковим органом виключені з валових витрат внаслідок:

- визнання нереальними операцій з контрагентами ТОВ "Євроград КС", ТОВ "Інфостар Трейдінг", ТОВ "СТР-Інжинірінг", ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс";

- внаслідок зняття із витрат на собівартість виготовленої продукції сум, що не підтверджені первинними документами.

Щодо контрагента ТОВ "Євроград КС" встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договір поставки №06/05/10 від 06.05.2010р. За даним договором, ТОВ "Алькоре" придбало універсальну синтетичну високотемпературну змазку. Поставка товару здійснюється на умовах ООР - склад покупця (п.2.5 договору). На підтвердження виконання умов договору, позивач надав видаткові та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість від згаданого контрагента відображено у реєстрах отриманих та виданих накладних в сумі 29165,67 грн. та включено до податкового кредиту в декларації ПДВ за травень 2010р., липень 2010р., жовтень 2010р.

Вартість отриманих товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) включена до складу валових витрат у ІІ кв. 2010р. в сумі 31708,00 грн., у ІІІ кв. 2010р. в сумі 57060,00 грн., у IV кв. 2010р. в сумі 57060,00 грн.

При цьому, податковий орган в акті перевірки (а.с.87, т.1) посилається на аналіз податкової звітності ТОВ "Євроград КС", зокрема, згідно інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ "Євроград КС" до ДПІ у Печерському районі м. Києва подавалася декларація з ПДВ за травень, липень, жовтень 2010р. з нульовими показниками, декларація з податку на прибуток 2010р. не подавалась.

В акті перевірки також зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. У первинних документах ( податкові, видаткові накладні) відсутні обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: місце складання, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. На цих підставах, податковий орган зробив висновок про ненадходження ТМЦ від ТОВ "Євроград КС".

Щодо контрагента ТОВ "Інфостар Трейдінг" встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договір поставки №01-10 від 01.10.2010р., згідно з яким, покупець (позивач) приймає у власність картон порізаний на полоси, межований "Аляска". Поставка товару здійснюється на умовах ООР - склад покупця (п.2.5 договору). На підтвердження виконання умов договору, позивач надав видаткові та податкові накладні.

Вартість отриманих ТМЦ включена до складу валових витрат у IV кв. 2010р. в сумі 123115,00 грн., у І кв. 2011р. в сумі 38938,00 грн.

При цьому, податковий орган в акті перевірки (а.с.89, т.1) посилається на аналіз податкової звітності ТОВ "Інфостар Трейдінг", зокрема, згідно інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що за період з 01.10.2010р. по 31.06.2011р. до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларація з ПДВ та податку на прибуток не подавалася.

В акті перевірки також зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. У первинних документах ( податкові, видаткові накладні) відсутні обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: місце складання, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. На цих підставах, податковий орган зробив висновок про ненадходження ТМЦ від ТОВ "Інфостар Трейдінг".

Щодо контрагента ТОВ "СТР-Інжинірінг" встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договір поставки №5-11 від 05.11.2009р., згідно з яким, покупець (позивач) приймає у власність картон порізаний на полоси, межований "Аляска". Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (п.2.5 договору). На підтвердження виконання умов договору, позивач надав видаткові та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість від згаданого контрагента відображено у реєстрах отриманих та виданих накладних в сумі 14429,00 грн., та включено до складу податкового кредиту за серпень-вересень 2010р.

Вартість отриманих ТМЦ включена до складу валових витрат у ІІІ кв.2010р. в сумі 72145,00 грн.

При цьому, податковий орган в акті перевірки (а.с.90, т.1) посилається на аналіз податкової звітності ТОВ "СТР-Інжинірінг", зокрема, згідно інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що контрагентом до ДПІ у Подільському районі м. Києва декларація з ПДВ за серпень, вересень 2010р. та декларація з податку на прибуток за 2010р. не подавались.

В акті перевірки також зазначено, що по згаданому контрагенту, позивачем не надано доказів, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності. У первинних документах ( податкові, видаткові накладні) відсутні обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: місце складання, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. На цих підставах, податковий орган зробив висновок про ненадходження ТМЦ від ТОВ "СТР-Інжинірінг".

Щодо контрагента ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс", встановлено, що між позивачем та згаданим контрагентом укладено договір поставки №23-11/09 від 23.11.2009р. Згідно п. 1 договору, продавець передає, а ТОВ "Алькоре" приймає у власність товари (піддони дерев'яні, зварювальний апарат, візки гідравлічні та металеві, вогнегасники) та оплачує їх вартість на підставі накладних. На виконання умов договору, позивач надав податкові, видаткові накладні.

Суми податку на додану вартість від згаданого контрагента відображено у реєстрах отриманих та виданих накладних в сумі 2101 грн. та включено до податкового кредиту в декларації з ПДВ за грудень 2010р.

При цьому, у акті перевірки від 09.09.2013р. №35/22-11/36738431, ДПІ у Залізничному районі м. Львова посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2011р. (а.с.91 т.1) "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" щодо господарських відносин з ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ", яким встановлено відсутність у ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" бази оподаткування, відсутні основні фонди, а відтак, не встановлено факту поставки товару від ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ", а тому в силу ст. 216 Цивільного кодексу України дані правочини між ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" та ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ" за період грудень 2010р. є нікчемними.

Враховуючи наведене, податковий орган зробив висновок про ненадходження ТМЦ від ТОВ "Євроград КС", ТОВ "Інфостар Трейдінг", ТОВ "СТР-Інжинірінг", ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс", а тому ТОВ "Алькоре" в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) завищено валові витрати всього на суму 390532 грн., в т.ч. у ІІ кв. 2010р. на суму 31708,00 грн., за ІІІ кв. 2010р. на суму 129205,00 грн., за IV кв. 2010р. на суму 190681,00 грн., у І кв. 2011р. в сумі 38938,00 грн. за рахунок зайвого включення суми витрат з придбання ТМЦ, факт отримання яких від ТОВ "Євроград КС", ТОВ "Інфостар Трейдінг", ТОВ "СТР-Інжинірінг", ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" не доведено.

При цьому, податковий орган вважає, що позивачем занижено валові доходи, оскільки ним була отримана безповоротна фінансова допомога у товарній формі від невстановлених осіб.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується зважаючи на такі норми чинного законодавства.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В матеріалах справи наявні первинні документи (податкові, видаткові накладні), що містять усі необхідні реквізити: як от дату та місце складання, суть операції, підписи уповноважених осіб, що брали у здійсненні операції. Позивач долучив до матеріалів справи витяги з журналу реєстрації довіреностей, де наявні записи по видання довіреностей на отримання ТМЦ у вказаних контрагентів.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у позивача ТТН, то суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР при формуванні податкового кредиту, а їх відсутність не можна розцінювати як доказ безтоварності господарської операції.

При цьому, отриманні ТМЦ від контрагентів використані підприємством для виробництва картонних гільз, що є основною його діяльністю, що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво за відповідні періоди (т.4).

Відсутність сертифікатів якості, сертифікатів походження не є підставою для визнання операцій нереальними, оскільки у позивача наявні первинні документи, обов'язковість яких передбачена Податковим кодексом.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки від 09.09.2013р. №35/22-11/36738431 на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2011р. №470/3-23-3 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ", яким встановлено нікчемність правочинів між згаданим контрагентом та ТОВ "БКС Імпекс ГМБХ", то суд зазначає, що нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р № 236, який містить форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Отже, суд дійшов висновку, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути покладені в основу висновку акту документальної позапланової виїзної перевірки, не можуть свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач придбавав у згаданого контрагента ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс" візки, які введені в експлуатацію та вогнегасники, що використані в подальшій господарській діяльності позивача, що також підтверджується актами перезарядки вогнегасників, накладними.

Суд також враховує, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Висновок податкового органу про нереальність операцій базується на тому, що згідно бази даних контрагенти позивача не подавали декларацій, або подавали з нульовими показниками.

Відповідно до п. 74. 2 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до положень п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Проте, податковим органом жодного запиту щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача подано не було.

Також судом встановлено, що податковим органом витрати на собівартість виготовленої продукції взято планові, а не фактичні, що пов'язано з тим, що фактичні витрати на собівартість продукції не підтверджені необхідними документами, зокрема щодо того яка заробітна плата, енергоносії, амортизаційні відрахування витрачаються на одиницю виробленої продукції.

З такою позицією відповідача суд не погоджується зважаючи на таке.

Щодо періоду до квітня 2011р. (до вступу в дію Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 334/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 283/97-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 № 334/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, з системного аналізу ст. 5 Закону № 334/97-ВР випливає, що у переліку витрат таке поняття як собівартість продукції не передбачено.

Окрім того, в Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003р. за №143 (із внесеними змінами згідно з наказами ДПА України від 01.12.2003р. №593 та від 10.02.2005р. №448) відсутній відповідний рядок витрат "Собівартість продукції".

Суд звертає увагу на те, що саме за формою Декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003р. за №143 платники податку декларували суми валових доходів, валових витрат, амортизаційних відрахувань починаючи з 2003р. по І кв. 2011р.

Проте, в акті перевірки, ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 09.09.2013р. №35/22-11/36738431 невмотивовано відняла з валових витрат 544817 грн. 40 коп., вважаючи, що дана сума витрат на собівартість продукції не підтверджена документально.

При цьому в акті перевірки зазначено, що заниження чи завищення витрат з оплати праці, з амортизації, інших витрат операційної діяльності не встановлено (а.с.109-110).

Отже, суд дійшов висновку, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова безпідставно виключила з загальної суми валових витрат - 544817,40 грн. за період 2010р. по І кв. 2011р.

Окрім того, нараховані позивачу податкові зобов'язання у вересні 2013 року відповідно до податкових повідомлень-рішень за І половину 2010 року є недійсними, оскільки якщо податковий орган не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації не визначить платнику суми податкових зобов'язань, такий платник вважається вільним від такого грошового зобов'язання в силу п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Щодо періоду ІІ кв. 2011р. -2012р. (після вступу в дію Податкового кодексу України)

Згідно п. 228 п. 1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно пунктів 138.4-138.6 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до положень п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Вказані вище норми Податкового кодексу України кореспондуються з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (далі - Положення № 318).

Згідно п.11 Положення № 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 16 Положення №318 визначено, що загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Витрати які враховуються в собівартості продукції, обліковуються рахунку 23 "Виробництво". При цьому, загальновиробничі витрати спочатку обліковуються на рах. 91 "Загальновиробничі витрати".

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Алькоре" здійснює виробництво картонних гільз спіральної навивки різних параметрів (довжина, діаметр, міцність тощо), тому калькуляція собівартості здійснюється на кожну партію продукції, відповідно на таку партію (замовлення) затверджуються норми витрат.

В акті перевірки, відповідач вважає що сума витрат за період ІІ-IV кв. 2011р. та I-IV кв. 2012р. в розмірі 1723107 грн. 70 коп. не підтверджена належними доказами, зокрема, не надано документального підтвердження складу та розподілу загально виробничих витрат відповідно до партії виготовленої продукції, первинних документів, які підтверджують фактичні витрати на оплату праці з відрахуваннями на виготовлення кожної партії продукції.

Проте, такий висновок податкового органу є безпідставним, оскільки собівартість продукції ТОВ "Алькоре" розрахована згідно із вимогами ПК України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", оскільки фактичну собівартість реалізованої продукції визначається лише за підсумками звітного періоду (місяця), заробітна плата нараховуюється також за підсумками місяця, орендні платежі є місячними, в тому числі амортизація. Тому, саме місяць є тим звітним періодом, за який збираються та обчислюються всі витрати.

Суд також зазначає, що у випадку, якщо неможливо встановити суму витрат на собівартість одиниці продукції, такі суми все одно залишаються витратами звітного періоду, що підтвердженні первинними документами, а відтак виключення таких сум з витрат не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

При цьому в акті перевірки зазначено, що заниження чи завищення витрат з оплати праці, з амортизації, інших витрат операційної діяльності не встановлено (а.с.109-110).

Щодо вимоги надати додаткові документи відповідно до переліку згідно листа Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.08.2012р. №8982/10/22-1010/266 (т.2, а.с.63).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вказаного вище листа було надано відповідь від 31.08.2013р. №13/08/31-1, з якої вбачається, що оригінали документів, що стосуються виробництва продукції за період перевірки, а саме: з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. позивачем були надані при проведенні перевірки, що також підтверджується актом перевірки (а.с.120).

Разом з тим, в акті перевірки, податковий орган зазначив, що позивачем не надано до перевірки лімітно-забірних карток типової форми №М-8, актів внутрішнього пересування сировини, виробничих звітів, готової та попутної продукції та виробничих відходів, актів приймання складом готової продукції, нагромаджувальних відомостей випуску готової продукції.

Суд зазначає, що відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, ні Податковим Кодексом України, ні Положенням 9 (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати" не передбачено обов'язку підприємства вести перелічені в акті перевірки регістри бухгалтерського обліку (лімітно-забірні картки типової форми №М-8, акти внутрішнього пересування сировини, виробничі звіти готової та попутної продукції та виробничих відходів, акти приймання складом готової продукції, нагромаджувальні відомості випуску готової продукції тощо).

Разом з тим, в акті перевірки не встановлено заниження або завищення наступних рядків поданої позивачем Декларації з податку на прибуток, а саме: Дт 04.3 "Витрати на оплату праці", Дт 92 "Адміністративні витрати", також не встановлено заниження або завищення показників Дт 06.1 Декларації "Адміністративні витрати, рядку 07 Декларації "Амортизаційні відрахування (а.с.140-141, т.1).

Окрім цього, збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток відбулось внаслідок визнання податковим органом заниження позивачем валових доходів.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ПП "Табар", якими встановлено, що позивач реалізував контрагенту товар (гільзу картонну) на підставі видаткової накладної від 02.07.2010р. №АЛ-0000 на суму 2689,34 грн., в т.ч. ПДВ 448,22 грн., що відображено бухгалтерськими проведеннями Дт 631 Розрахунки з покупцями та замовниками", Кт 701 "Доходи від реалізації готової продукції". Згідно податкової накладної №402 від 23.06.2010р. сформовано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 448,22 грн.

При цьому, податковий орган за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту виявив розбіжність, що становить 448,22 грн.

Також, ДПІ у Залізничному районі м. Львова посилається на акт перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21.01.2011р. №52/23-2/34668557, яким відповідно до постанови СВ ПМ ДПА у Львівській області від 10.11.2010р., інформаційних баз даних ДПС України, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку встановлено, що діяльність ПП "Табар" спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам.

На цій підставі, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем валового доходу по операціях з ПП "Табар" з реалізації готової продукції у ІІІ кв. 2010р. на суму 2241 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ "Оптик Україна", якими встановлено, що позивач реалізував контрагенту товар (гільзу картонну) на загальну суму 4898,88 грн., в т.ч. ПДВ 816,48 грн., на підставі податкової накладної №26 від 15.03.2012р., що відображено бухгалтерським проведенням Дт 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Кт 701 "Доходи від реалізації готової продукції".

При цьому, податковий орган за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту виявив розбіжність, що становить 816,48 грн.

Також, ДПІ у Залізничному районі м. Львова посилається на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.06.2012р. №1161/110/22-40/33533629, яким встановлено, що правочини, що виконувались між ТОВ "Оптик Україна" та його контрагентами у період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. є нікчемними, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам.

Проте, такі висновки податкового органу судом не беруться до уваги, оскільки підтвердженням реальності здійснення операцій між позивачем та ПП "Табар" та ТОВ "Оптик-України" є належним чином оформлені податкові, видаткові накладні, докази оплати товару.

При цьому, між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. До суду про визнання правочинів недійсними податковий орган не звертався. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

Проте, незважаючи на наявність всіх первинних документів, що підтверджують здійснення операцій між позивачем та ПП "Табар" та ТОВ "Оптик-України", податковий орган визнаючи оплату як безповоротну фінансову допомогу, нарахував позивачу зобов'язання з ПДВ, після того як ПДВ з даних сум вже було сплачено по факту відвантаження товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом протиправно, всупереч вимог ПК України донараховано ПДВ повторно по відповідних операціях з ПП "Табар" та ТОВ "Оптик Україна", з яких відповідні суми ПДВ вже сплачені до бюджету.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з ПДВ по контрагентах ТОВ "Євроград КС", ТОВ "Інфостар Трейдінг", ТОВ "СТР-Інжинірінг", ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс", внаслідок нереальності здійснених операцій.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 ст. 198 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було встановлено судом, реальність господарських операцій підтверджена первинними документами, відтак відповідні суми ПДВ правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0001992210/4636, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 97267 грн. 75 коп., в т.ч. 79371 грн. основного платежу, 17896,75 грн. штрафних фінансових санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Перевіркою правильності обчислення, повноти своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. встановлено не утриманий та несплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4276,14 грн.

В акті перевірки зазначено, зокрема, що позивачем було виплачено доходи фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відповідно не додано до перевірки документів, що підтверджують реєстрацію вказаних громадян як суб'єктів підприємницької діяльності.

Однак, такий висновок податкового органу не відповідає дійсності, з огляду на таке.

Позивачем до матеріалів справи долучено Свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності вказаних вище осіб, свідоцтва платника ПДВ (а.с.78-83, т. 4).

В підтвердження факту виплати доходів фізичним особам-підприємцям, ТОВ "Алькоре" надало акти виконаних робіт з фізичними особами-підприємцями, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, накладні на прихід візитних карток та листівок від фізичних осіб-підприємців та банківські виписки.

Відповідно до пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.171.2 ст. 172 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Статтею 177 ПК України установлено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 є фізичними особами-підприємцями, які мали договірні відносини з підприємством позивача, що давало право останньому не утримувати податок на доходи, відповідно до п.177.8 ст.177 Податкового Кодексу України.

Окрім того, в акті перевірки (а.с.105-106), податковий орган зазначив, що ТОВ «Алькоре» надало працівникам підприємства додаткове благо у вигляді оплати (отримання) палива за вихідні дні (згідно табелів обліку робочого часу) на загальну суму 17866,06 грн., в т.ч. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, у зв'язку із чим, позивач не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб із наданих додаткових благ, чим порушив пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 162, п. 164.3, п.164.5 ст. 164, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 ПК України. В результаті допущеного порушення податковий орган донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. на загальну суму 3152,64 грн.

Проте, такі висновки податкового органу судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що надання працівникам підприємства ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 палива було пов'язано із виробничою діяльністю ТОВ «Алькоре». В підтвердження цього, позивач надав договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, укладених з ТОВ "Континент Нафто Трейд" та ТОВ "Золотий екватор", договори оренди транспортних засобів, накладні на придбання транспортних засобів, накладні на придбання палива, обороти по паливних картках, наказ про відрядження ОСОБА_11 №25-В від 29.11.2012р., посвідчення про відрядження, копії закордонних паспортів з відмітками про перетин кордону.

Отже, висновок податкового органу про не утримання та не сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб із наданих додаткових благ за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. на загальну суму 3152,64 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на наведене, повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0000991720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 11010100, на загальну суму 4917,57 грн., в т.ч. 4276,14 грн. основного платежу, 641,42 грн. штрафних фінансових санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Євроград КС", ТОВ "Інфостар Трейдінг", ТОВ "СТР-Інжинірінг", ТОВ "ДЗ "Промкотлосервіс", ПП «Табар» та ТОВ «Оптик-Україна», а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Так, позивач правомірно відніс до валових витрат суми придбання ТМЦ від контрагентів. Також судом встановлено, що витрати на собівартість виготовленої продукції підтверджуються відповідними первинними документами по факту їх здійснення, відповідно неврахування відповідачем фактичних валових витрат позивача суперечить нормам ПК України.

Так само, відповідними первинними документами підтверджується операції позивача з ПП «Табар» та ТОВ «Оптик-Україна». Тому, отримані від вказаних контрагентів кошти не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому неправомірним є оподаткування цих операцій повторно податком на додану вартість.

Також матеріалами справи підтверджено, що у відповідача відсутній обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб по взаємовідносинах з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Окрім того, відповідачем не підтверджено надання певних матеріальних благ у вихідні дні працівникам, відповідно відсутні підстави для нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму отриманого блага.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.09.2013 року №0001992210/4636, від 26.09.2013 року №0001992210/4635 та від 26.09.2013 року №0000991720 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.09.2013 року №0001992210/4636, від 26.09.2013 року №0001992210/4635 та від 26.09.2013 року №0000991720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькоре" (код ЄДРПОУ - 36738431) судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.12.2013 року.

Суддя Братичак У.В.