Постанова № 36086834, 17.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року 810/6277/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» з позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2013 № 0008971502, згідно із яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 815250,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Топ-Трейд»,ТОВ «ТК «Міссурі» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Топ-Трейд», ТОВ «ТК «Міссурі» мали реальний характер - товари поставлені контрагентами та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» є юридичною особою, що зареєстрована Білоцерківською районною державною адміністрацією 13.06.1995. Перебуває на обліку Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 13.11.2003 № 13534332.

01 квітня 2013 року між позивачем та ТОВ «ТК «Міссурі» укладено договір № 66, відповідно до умов якого постачальник брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (патока, меляса).

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано податкові накладні від 03.05.2013 № 50301, від 03.05.2013 № 50302, від 03.05.2013 № 50303, від 03.05.2013 № 50304, від 03.05.2013 № 50305, від 03.05.2013 № 50306, від 06.05.2013 № 50601, від 06.05.2013 № 50602, від 06.05.2013 № 50603, від 06.05.2013 № 50604, від 06.05.2013 № 50605, від 07.05.2013 № 50701, від 07.05.2013 № 50702, від 07.05.2013 № 50703, від 07.05.2013 № 50704, від 07.05.2013 № 50705, від 07.05.2013 № 50706, від 07.05.2013 № 50707, від 07.05.2013 № 50708, від 07.05.2013 № 50709, від 07.05.2013 № 50710, від 07.05.2013 № 50711, від 07.05.2013 № 50712, від 08.05.2013 № 50801, від 08.05.2013 № 50802, від 08.05.2013 № 50803, від 08.05.2013 № 50804, від 08.05.2013 № 50805, від 08.05.2013 № 50806, від 08.05.2013 № 50807, від 10.05.2013 № 51001, від 10.05.2013 № 51002, від 10.05.2013 № 51003, від 10.05.2013 № 51004, від 10.05.2013 № 51005, від 10.05.2013 № 51006, від 10.05.2013 № 51007, від 10.05.2013 № 51008, від 10.05.2013 № 51009, від 10.05.2013 № 51010, від 10.05.2013 № 51011, від 13.05.2013 № 51301, від 13.05.2013 № 51302, від 13.05.2013 № 51303, від 13.05.2013 № 51304, від 13.05.2013 № 51305, від 13.05.2013 № 51306, від 13.05.2013 № 51307, видаткові накладні, рахунки фактури та товарно-транспортні накладні.

Як пояснив під час судового розгляду представник позивача, оплата за поставлені товари за домовленістю з контрагентом буде здійснена в кінці календарного року.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 274732,49 грн.

Віднесення позивачем зазначеної суми до податкового кредиту відбулося у відповідності до положень статті 198 Податкового кодексу після отримання позивачем товарів.

12 квітня 2013 року між позивачем та ТОВ «Топ-Трейд» укладено договір № 65, відповідно до умов якого постачальник брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (пеллети, паливні гранули).

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано податкові накладні від 15.05.2013 № 51501, від 15.05.2013 № 51502, від 15.05.2013 № 51503, від 16.05.2013 № 51601, від 16.05.2013 № 51602, від 16.05.2013 № 51603, від 16.05.2013 № 51604, від 16.05.2013 № 51605, від 16.05.2013 № 51606, від 16.05.2013 № 51607, від 16.05.2013 № 51608, від 16.05.2013 № 51609, від 21.05.2013 № 52102, від 21.05.2013 № 52103, від 24.05.2013 № 52402, від 24.05.2013 № 52403, від 24.05.2013 № 52404, від 24.05.2013 № 52405, від 24.05.2013 № 52406, від 24.05.2013 № 52407, від 24.05.2013 № 52408, від 24.05.2013 № 52409, від 24.05.2013 № 52410, від 24.05.2013 № 52411, від 27.05.2013 № 52702, від 27.05.2013 № 52703, від 27.05.2013 № 52704, від 27.05.2013 № 52705, від 27.05.2013 № 52706, від 27.05.2013 № 52707, від 27.05.2013 № 52708, від 27.05.2013 № 52709, від 27.05.2013 № 52710, від 27.05.2013 № 52711, від 27.05.2013 № 52712, видаткові накладні, рахунки фактури та товарно-транспортні накладні.

Як пояснив під час судового розгляду представник позивача, оплата за поставлені товари за домовленістю з контрагентом буде здійснена в кінці календарного року.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 268767,64 грн.

Віднесення позивачем зазначеної суми до податкового кредиту відбулося у відповідності до положень статті 198 Податкового кодексу після отримання позивачем товарів.

У серпні 2013 року, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ від 02.08.2013 № 133 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 16.08.2013 № 449/15-2/00372536.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 543500,13 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та ТОВ «Топ-Трейд», ТОВ «ТК «Міссурі» є нікчемними, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсної поставки товарів, фактично ніякі товари контрагентами не поставлялись, а договори укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.07.2013 № 1561/7/26-55-22-01/11 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Топ-Трейд» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Отік» за травень 2013 року» та Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 02.07.2013 № 289/26-58-22-07-17/36927463 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Міссурі» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Отік» за травень 2013 року», відповідно до яких не підтверджено реального здійснення господарських відносин між контрагентами позивача та ТОВ «Отік», оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ товариства анульовано, податковий кредит підприємство не декларувало, основні фонди та трудові ресурси у підприємства відсутні.

Враховуючи викладене, посадові особи відповідача дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі» здійснювалась поза межами правового поля, правочини укладені вказаним підприємствами з іншими суб'єктами господарювання мають ознаки нікчемності, а ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі» здійснюють діяльність спрямовану на отримання податкової вигоди третіми особами, а саме: формування податкового кредиту контрагентами-покупцями за рахунок ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі».

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2013 № 0008971502, згідно із яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 815250,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Топ-Трейд», ТОВ «ТК «Міссурі» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів. Податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі».

Крім того, отриманий від контрагентів товар позивач використав у своїй господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи звіти по переробці меляси за травень-липень 2013 року, акти відбору проб меляси, оборотно-сальдові відомості по рахунках, накладні на внутрішнє переміщення товарів, акти списання товарів (пеллетів). Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Топ-Трейд» та ТОВ «ТК «Міссурі».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.09.2013 № 0008971502, згідно із яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 815250,00 грн., прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 02.09.2013 № 0008971502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий завод» сплачений судовий збір у розмірі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.