Ухвала суду № 36085796, 12.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 2а-6197/10/1670Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 2а-6197/10/1670

за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення економічних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

01 грудня 2010 року, Державна інспекція України з контролю за цінами ( далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 ( далі - відповідач) про стягнення економічних санкцій в розмірі 30680,43 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року позовні вимоги Державної інспекції України з контролю за цінами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення економічних санкцій - задоволено.

Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного бюджету (код 21081100 на р/р УДК у м. Полтава 31115106700002, МФО 831019, код за ЄДРПОУ 34698804) економічні санкції в розмірі 30680 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 43 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що і призвело до не правильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що висновки, які слугували підставою для винесення оскаржуваного рішення є безпідставними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанцій перевірена правомірність проведення перевірки, надано оцінку спірному Рішенню про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 жовтня 2010 року № 167, визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству. За таких обставин заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача економічної санкції в розмірі 30680,43 грн. визнається судом обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що з 08 жовтня 2010 року по 14 жовтня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області проведена перевірка дотримання порядку формування та застосування цін на окремі види продовольства відповідно до вимог нормативних актів обласної державної адміністрації (Розпорядження від 27 травня 2009 року № 172), прийнятих на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548, наказу Мінекономіки від 13 серпня 2008 року № 341.

За результатами перевірки складено акт від 10 грудня 2007 року № 000540, на підставі акта від 10 грудня 2007 року № 000540 позивачем прийнято Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 жовтня 2010 року № 167 про вилучення у відповідача в дохід державного бюджету суми в розмірі 10226,81 грн. та стягнення штрафу в розмірі 20453,62 грн.

Як було встановлено в ході апеляційного розгляду, відповідачем рішення було оскаржено у судовому порядку. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області про визнання нечинними та скасування рішення та припису - задоволено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 - відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом про стягнення економічних санкцій слугувало Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 жовтня 2010 року № 167.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що за наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанцій перевірена правомірність проведення перевірки, надано оцінку спірному Рішенню про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 жовтня 2010 року № 167, визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення економічних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення економічних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності застосування економічних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, за відповідачем існує заборгованість по економічним санкціям в розмірі 30680,43 грн. , яка на час розгляду справи не сплачена, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Державну інспекцію України з контролю за цінами фактично наділено наглядовими функціями у сфері ціноутворення, що в свою чергу свідчить про виникнення у даного органу виконавчої влади необхідної адміністративно-процесуальної правосуб'єктності.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2013р. по справі № 2а-6197/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.