Ухвала суду № 36084896, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 816/4258/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 816/4258/13-а

за позовом Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України

про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

11 липня 2013 року позивач Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 1360,00 грн. від 17.06.2013 року по ВП № 35330966.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 року адміністративний позов Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови задоволено частково.

Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 17 червня 2013 року ВП №35330966 про накладення на Кременчуцьку районну державну адміністрацію Полтавської області штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1 360 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з Державного бюджету України в особі Головного управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347) на користь Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057586) витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Відповідач , не погодившись з вказаною постановою суду, подав апеляційну скаргу , в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі..

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції є частково необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі №2а-908/09/1670 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кременчуцької РДА про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Кременчуцьку РДА в установленому законом порядку розглянути та вирішити питання щодо виділення в натурі на місцевості ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельних ділянок під багаторічні насадження загальною площею 0,9 га згідно сертифікату серії ПЛ №0180934 /а.с.10-11/.

На виконання даного судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2-а-908/09б /а.с.35-36/.

Вказаний виконавчий лист ОСОБА_2 15 листопада 2012 року пред'явлено для виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області /а.с. 26/.

Постановою державного виконавця від 26 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа та надано боржнику (Кременчуцька РДА) 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду /а.с.37-38/.

У відповідь на вимогу про надання документального підтвердження виконання судового рішення або письмового пояснення щодо причин його невиконання, Кременчуцька РДА, листом від 17 квітня 2013 року №826/01-19, повідомила державного виконавця про вчинені дії щодо виконання судового рішення /а.с.44-45/.

29 травня 2013 року державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 680 грн. /а.с. 46/.

17 червня 2013 року державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу за повторне невиконання судового рішення в розмірі 1360 грн. /а.с.47/.

Дану постанову державний виконавець мотивував тим, що розпорядження Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831, надане боржником на підтвердження факту вчинення дій щодо виконання судового рішення, не відповідає вимогам резолютивної частини судового рішення, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не є документальним підтвердженням виконання вимог постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу, вважаючи неправомірними дії державного виконавця щодо її винесення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок, що у спірній ситуації має місце саме винятковий випадок тривалого виконання судового рішення у зв'язку із вимогою закону, порушення якої, з метою більш швидкого виконання такого рішення, не призведе до настання бажаних юридично значимих наслідків для стягувача у виконавчому провадженні, натомість, лише призведе до настання негативних наслідків для боржника. Враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1360 грн. державним виконавцем винесено без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно п.1, ч.2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до резолютивної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року Кременчуцьку РДА зобов'язано в установленому законом порядку розглянути та вирішити питання щодо виділення в натурі на місцевості ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельних ділянок під багаторічні насадження загальною площею 0,9 га згідно сертифікату серії ПЛ №0180934 /а.с.8-9/.

З метою виконання зазначеного судового рішення, на підставі заяви від 09 листопада 2012 року, розпорядженням голови Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради та вказано ОСОБА_2 на необхідність розробки технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради /а.с.13/.

Вчиняючи дані дії позивач виходив з приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року №899-ІУ, яким визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено порядок розробки і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

А частиною першою статті 11 зазначеного Закону визначено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Аналіз викладеного свідчить, що передумовою для прийняття районною державною адміністрацією рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) є розроблення власником земельної частки (паю) відповідної документації із землеустрою, що включає в себе два етапи: розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельної частки (паю) та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Таким чином,колегія суддів зазначає, що без розроблення зазначеної документації виділення земельної частки (паю) в натурі є неможливим, адже сам по собі сертифікат про право власності на земельну частку (пай) є документом, що підтверджує умовну наявність такої земельної частки (паю) без її відповідного виділення на місцевості.

Обов'язок по вчинення зазначеного кола дій законодавцем покладено саме на власника земельної частки (паю).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірній ситуації має місце саме винятковий випадок тривалого виконання судового рішення у зв'язку із вимогою закону, порушення якої, з метою більш швидкого виконання такого рішення, не призведе до настання бажаних юридично значимих наслідків для стягувача у виконавчому провадженні, натомість, лише призведе до настання негативних наслідків для боржника. Таким чином, постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 1360 грн. державним виконавцем винесено без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Що ж стосується дій державного виконавця по винесенню зазначеної постанови, вони самі по собі жодним чином не порушують законні права та інтереси позивача, а також, не призводять до виникнення у останнього певних обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що зважаючи на доведеність належними та допустимими доказами того факту, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необгрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані це рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 17 червня 2013 року ВП №35330966 про накладення на Кременчуцьку РДА штрафу за повторне невиконання судового рішення в розмірі 1 360 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення позову, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2013р. по справі № 816/4258/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Зеленський В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.