Постанова № 36084330, 04.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/6373/13-а

04.12.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6373/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 03.10.13

за позовом Колективного підприємства "Камаз-Авто" (вул. Толбухіна, буд.36-А, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95048)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.13р. №0001791501, від 01.04.13р. №0005081501 та від 24.05.13р. №0008651502,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 адміністративний позов Колективного підприємства "Камаз-Авто" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.13р. №0001791501, від 01.04.13р. №0005081501 та від 24.05.13р. №0008651502 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 27.02.13р. №0001791501 в частині донараховання податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 29770,01грн. та за штрафними санкціями в сумі 7442,75грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 01.04.13р. №0005081501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41095,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 10273,50грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 24.05.13р. №0008651502 в частині донараховання податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18733,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 4683,25грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Колективного підприємства "Камаз-Авто" (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толбухіна, 36А, і.н. 31553230) шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим 1132,21грн. судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що перевіркою позивача було встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.1.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 148550,00грн., в т.ч.: за 1 квартал 2009 року - в сумі 8494,00грн., за 2 квартал 2009 року - в сумі 31772,00грн., за 3 квартал 2009 року - в сумі 32765,00грн., за 4 квартал 2009 року - в сумі 41124,00грн., за 1 квартал 2010 року - в сумі 21420,00грн., за 2 квартал 2010 року - в сумі 9248,00грн., за 3 квартал 2010 року - в сумі 3727,00грн.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Колективне підприємство "Камаз-Авто" 21.06.01р. зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 83, том 1).

При вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 04.02.13р. по 08.02.13р. посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД", ПП "СТИЛАР", ПП "БАЗИС ТОРГ" за період 01.03.09р. по 30.09.10р. За результатами перевірки було складено акт від 14.02.13р. №774/15.2/31553230 (а.с.13-32, том 1).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п.п. 138.1.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 148550,00грн., в т.ч.: за 1 квартал 2009 року - в сумі 8494,00грн., за 2 квартал 2009 року - в сумі 31772,00грн., за 3 квартал 2009 року - в сумі 32765,00грн., за 4 квартал 2009 року - в сумі 41124,00грн., за 1 квартал 2010 року - в сумі 21420,00грн., за 2 квартал 2010 року - в сумі 9248,00грн., за 3 квартал 2010 року - в сумі 3727,00грн.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплаті податок на прибуток в бюджет у сумі 34395,00грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що привело до завищення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ в загальній сумі 118817,00грн., в т.ч.: за березень 2009 року - в сумі 6795,00грн., за квітень 2009 року - в сумі 4778,00грн., за травень 2009 року - в сумі 7461,00грн., за червень 2009 року - 13179,00грн., за липень 2009 року - 7104,00грн., за серпень 2009 року - 7437,00грн., за вересень 2009 року - 11671,00грн., за жовтень 2009 року - 10362,00грн., за листопад 2009 року - 10687,00грн., за грудень 2009 року - 11827,00грн., за січень 2010 року - 5083,00грн., за лютий 2010 року - 3240,00грн., за березень 2010 року - 8813,00грн., за квітень 2010 року - 7398,00грн., за вересень 2010 року - 2982,00грн.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України належить до сплаті ПДВ в бюджет в сумі 27516,00грн.;

На підставі зазначених порушень відповідачем, були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.02.13р. №0001791501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 34395,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 8598,75грн. (а.с. 61, том 1), №0003401502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 27516,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 6879,00грн. (а.с. 54, том 1).

Крім того, супровідним листом від 01.04.13р. вих. №7612/15.1 (а.с. 51, том 1) у зв'язку із технічною помилкою, позивачу, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, було направлено податкове повідомлення-рішення від 01.04.13р. №0005081501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41095,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 10273,50грн. (а.с. 49, том 1)

07.03.13р. та 17.04.13р. позивачем було подано скаргу на зазначені податкові-повідомлення-рішення до ДПС в АР Крим.

Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 08.05.13р. первинні скарги задоволено частково: податкові повідомлення-рішення 27.02.13р. №0001791501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 34395,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 8598,75грн. та від 01.04.13р. №0005081501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41095,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 10273,50грн. - залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 27.02.13р. №0003401502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 27516,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 6879,00грн. - скасовано (а.с. 63-68, том 1).

За наслідками розгляду скарги ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.13р. №0008651502, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 22433,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 5608,25грн. (а.с. 57, том 1).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) і витрат, що враховуються для визначення об'єкту оподаткування на загальну суму 594201,00грн.

Відповідачем вказується, що порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД", ПП "СТИЛАР", ПП "БАЗИС ТОРГ". Зазначено, що діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової ї вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. До того ж, зазначені контрагенти не мають основного стану.

Такі висновки відповідач зробив на підставі:

- акту від 06.04.12р. №10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "БАЗИС ТОРГ", з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.";

- акту від 24.09.12р. №713/22-8/36166010 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "СТИЛАР", з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.";

- акту від 12.10.12р. №7454/22-8/34523166 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД", з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.".

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД", ПП "СТИЛАР", ПП "БАЗИС ТОРГ" проводять діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентом визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість".

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Необхідно зазначити, що період, за який позивачу були нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, - 2009-2010 роки. Проте в акті ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС зазначено про порушення правил оподаткування, встановлених Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.11р.

01.11.08р. між ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД" (Постачальник) та КП "Камаз-Авто" (Покупець) був укладений договір постачання запчастин, канцтоварів №107 (а.с. 93-97, том 1).

За вказаним договором ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД" було поставлено на адресу позивача товару на суму 122209,54грн. (в т.ч. ПДВ 20368,27грн.), про що свідчать податкові та видаткові накладні, які оформлені відповідно до вимог законодавства (а.с. 100-138, том 1).

Сплата вартості зазначеного товару позивачем підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-48, 139-170, том 1).

Транспортування придбаного товару позивачем здійснювалось власними силами, що підтверджується наказами Директора КП "Камаз-Авто" про порядок використання автомобіля (а.с. 147-150, том 2).

01.03.10р. між КП "Камаз-Авто" (Замовник) та ПП "СТИЛАР" (Виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг №26 (а.с. 171-173, том 1).

За вказаним договором ПП "СТИЛАР" було надано позивачу юридичних послуг на суму 25000,00грн. (в т.ч. ПДВ 4166,67грн.), про що свідчать акт про надання послуг від 31.03.10р., податкова накладна від 31.03.10р. №110 та звіти про використання коштів, виданих на відрядження (а.с. 174-178, том 1).

Сплата вартості зазначеного товару позивачем підтверджується банківськими виписками (а.с. 179, том 1).

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт від 30.09.10р. №1518, ПП "БАЗИС ТОРГ" для КП "Камаз-Авто" виконані роботи з виготовлення поліграфічної продукції на загальну суму 17892,00грн. (в т.ч. ПДВ 2982,00грн.) (а.с. 180, том 1), в результаті чого контрагентом виписана позивачу податкова накладна від 30.09.10р. №1518 (а.с. 181, том 1).

В матеріалів справи знаходяться договори постачання, купівлі-продажу, відповідно до яких, позивач, в періоді, що перевірявся, реалізовував своїм покупцям автозапчастини, також в матеріалах справи знаходяться товарні звіти та акти списання майна, які підтверджують використання позивачем поліграфічної продукції (а.с. 52, 120-121, том 2, а.с. 145-146, 148-150, том 3).

Відповідно до матеріалів справи, товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, та сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, реалізував його і отримав дохід (а.с. 64-99, том 3).

Проте, акт про надання ПП "СТИЛАР" позивачу юридичних послуг підписаний 31.03.10р., тоді як згідно звіту про виконання послуг від 30.12.10р. за договором про надання юридичних послуг від №26 від 01.03.10р., вказані послуги надавались протягом березня-грудня 2010 року, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що фактично у березні 2010 року ПП "СТИЛАР" було надано позивачу послуг лише на суму 2800,00грн. (пункти 4, 6, 7 звіту), оскільки інша частина юридичних послуг була надана у пізніших періодах (а.с. 1, том 3).

До того ж, позивачем не надано доказів того, що зазначені юридичні послуги, в подальших періодах, надавались йому саме ПП "СТИЛАР".

Позивачем, в періоді, що перевірявся, не підтверджено формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП "СТИЛАР" на суму 18500,00грн. (без урахування ПДВ), податковий кредит з ПДВ - 3700,00грн.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р., №334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року (08.02.10р.) діяли норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 якого, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, донараховуючи податкове зобов'язання поза межами 1095 днів з дня подачі вказаної декларації, відповідач порушив строки давності та неправильно застосував положення Податкового кодексу України.

Щодо іншої частини господарських операцій, в періоді, що перевірявся, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника - ТОВ "ЛЮКССЕРВІСТРЕЙД", ПП "СТИЛАР", ПП "БАЗИС ТОРГ", податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість", а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно. Таким чином, є необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період,що перевірявся.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податкові повідомлення - рішення від 27.02.13р. №0001791501 в частині донараховання податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 29770,01грн. та за штрафними санкціями в сумі 7442,75грн., від 01.04.13р. №0005081501, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 41095,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 10273,50грн. та від 24.05.13р. №0008651502 в частині донараховання податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18733,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 4683,25грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.13 у справі № 801/6373/13-а змінити.

Викласти п. 6 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету на користь Колективного підприємства "Камаз-Авто" (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толбухіна, 36А, і.н. 31553230) 1132,21грн. судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.10.13 у справі № 801/6373/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко