Ухвала суду № 36084042, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 2а-1226/12/2170

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року податковий орган звернувся з адміністративним позовом про стягнення заборгованості по податку на додану вартість в сумі 18987,00грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідно до поданої відповідачем податкової декларації на додану вартість за січень 2012 р. виник узгоджений податковий борг у сумі 18987,00 грн. Відповідач є платником податку на додану вартість і зобов'язаний сплачувати, задекларовані податкові зобов'язання. Податковий борг відповідачем добровільно не сплачений тому, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з рахунків Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" (інд. 21306772) у банках, що його обслуговують заборгованість по податку на додану вартість в сумі 18987 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім грн.)

Не погоджуючись з даною постановою суду КП "Бериславтеплокомуненерго" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 233622 відповідач є юридичною особою, був зареєстрований Бериславською районною державною адміністрацією 01.10.1996 р.

Як платник податків, відповідач зареєстрований у ДПІ у Бериславському районі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином підтверджена заборгованість по податку на додану вартість в сумі 18987.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом п. 16.1.3. ст. 16 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

На підставі п. 6.1 ст. 6 ПК податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до 203.2 статті 203 ПК України визначає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Податковий борг у відповідача виник за податковою декларацією № 9006331463 за січень 2012 р. у сумі 18987,00 грн.

З поданої КП "Бериславтеплокомуненерго" податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 р. вбачається, що відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 18987,00грн.

Отже податкове зобов'язання є узгодженим. Зазначений податковий борг відповідач добровільно не сплатив. У випадку коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу. Відповідач є боржником із 2001 року.

Для стягнення податкового боргу відповідачу направлено першу податкову вимогу від 04.12.2001р № 1/166 на суму 130,80 грн., та другу податкову вимогу від 05.02.2002р № 2/110 на суму 17494,46грн., які 04.12.2001 р. та 05.02.2002р. особисто отримав директор Лазарев Ю.

Застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкової заборгованості.

За змістом п.59.5. ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті доводи відповідача щодо направлення податковим органом нової податкової вимоги у зв'язку із збільшенням податкового боргу та вступом в законну силу Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Порядок формування та надіслання податкових вимог платникам податків регулюється Податковим кодексом України та наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" (далі-наказ № 1037).

Ні в Податковому кодексу України, ні в Наказі не містяться норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Як випливає з облікової картки платника станом на 13.03.2012 р. відповідач має недоїмку по податку на додану вартість в сумі 322858,35грн., який утворився внаслідок несплати в повному обсязі нарахованих зобов'язань.

Зазначений податковий борг відповідач в повному обсязі не сплатив.

Згідно бази даних Бериславської МДПІ за КП "Бериславтеплокомуненерго" обліковуються відкриті розрахункові рахунки у банках: АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві № 2600651533, МФО 380805, ПАТ «КП Надра Херсон РУ ум. Херсоні» рахунок № 26000090002001, МФО 352770, Херсонська ФАТ «Брокбізнесбанк» м. Херсон рахунок № 26002073206211, МФО 352372 та інші.

На підставі підпункту 20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК передбачено право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 175 п. 1 ст. 14 ПК визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п.95.3 ст.93 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 41.5. ст. 41 ПК органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бериславтеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі № 2-а-1226/12/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян