Постанова № 36083861, 04.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/9588/13-а

04.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/9588/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 28.10.13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012271710 від 24.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.13 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012271710 від 24.09.2013 р. задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012271710 від 24.09.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 441,90 грн. (чотириста сорок одна гривня дев'яносто копійок) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, вул. М. Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, ідентифікаційний код 38756639).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що в ході проведення перевірки позивача, податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань в сумі 35357,59 грн., у тому числі у: червні 2011 р. - у сумі 33,33 грн., серпні 2011 р. - у сумі 416,19 грн., вересні 2011 р. - у сумі 10643,58 грн., жовтні 2011 р. - у сумі 3110,59 грн., листопаді 2011 р. - у сумі 2448,84 грн., грудні 2011 р. - у сумі 1712,06 грн., лютому 2012 р. - у сумі 177,49 грн., березні 2012 р. - у сумі 661,42 грн., квітні 2012 р. - у сумі 7152,25 грн., жовтні 2012 р. - у сумі 6265,21 грн., листопаді 2012 р. - у сумі 2308,55 грн., грудні 2012 р. - у сумі 428,08 грн.

Податковою інспекцією був зроблений висновок щодо: неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту з огляду на фіктивний характер господарської операції позивача з ТОВ "Ангстрем Континенталь". Крім того, податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що до податкового кредиту вересня, жовтня, листопада та грудня 2011 р. неправомірно віднесено суми ПДВ, сплачені контрагенту ПП "Альфа Макс ЛТД" у зв'язку з ненаданням до перевірки договору про здійснення фінансово-господарських відносин з зазначеним суб'єктом господарювання, а також у зв'язку з анулюванням свідоцтва контрагента позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість та неналежним оформленням податкових накладних. При цьому, зазначаючи про дефектність чи відсутність податкових накладних, відповідачем за результатами перевірки встановлено й завищення податкового кредиту в охоплений перевіркою період по взаємовідносинах з ТОВ "Євро-трейд ДТД", ПП "Адверса Плюс", ПАТ "Сантехкомплект", ТОВ "ТД "Євротрубпласт", ТОВ "Мет-Ком", ТОВ "Група Компаній Дельта Т", ТОВ "Пірей-Крим", ТОВ "Євро-Трейд ЛТД", ПП "Сантехмонтаж", ТОВ "Арт-Мастер", ТОВ "Тельбі", ТОВ "Віса Гінгер-Крим", ТОВ "Кримпроектстрой".

На думку апелянта, зазначені висновки є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим з 06.08.2013 р. по 19.08.2013 р. проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений акт № 768/17.1/НОМЕР_2 від 03.09.2013 р. (а.с. 17 - 35).

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань в сумі 35357,59 грн., у тому числі у: червні 2011 р. - у сумі 33,33 грн., серпні 2011 р. - у сумі 416,19 грн., вересні 2011 р. - у сумі 10643,58 грн., жовтні 2011 р. - у сумі 3110,59 грн., листопаді 2011 р. - у сумі 2448,84 грн., грудні 2011 р. - у сумі 1712,06 грн., лютому 2012 р. - у сумі 177,49 грн., березні 2012 р. - у сумі 661,42 грн., квітні 2012 р. - у сумі 7152,25 грн., жовтні 2012 р. - у сумі 6265,21 грн., листопаді 2012 р. - у сумі 2308,55 грн., грудні 2012 р. - у сумі 428,08 грн.

Податковою інспекцією був зроблений висновок щодо: неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню податкового кредиту з огляду на фіктивний характер господарської операції позивача з ТОВ "Ангстрем Континенталь". Крім того, податкова інспекція в акті перевірки зазначає, що до податкового кредиту вересня, жовтня, листопада та грудня 2011 р. неправомірно віднесено суми ПДВ, сплачені контрагенту ПП "Альфа Макс ЛТД" у зв'язку з ненаданням до перевірки договору про здійснення фінансово-господарських відносин з зазначеним суб'єктом господарювання, а також у зв'язку з анулюванням свідоцтва контрагента позивача про реєстрацію платника податку на додану вартість та неналежним оформленням податкових накладних. При цьому, зазначаючи про дефектність чи відсутність податкових накладних, відповідачем за результатами перевірки встановлено й завищення податкового кредиту в охоплений перевіркою період по взаємовідносинах з ТОВ "Євро-трейд ДТД", ПП "Адверса Плюс", ПАТ "Сантехкомплект", ТОВ "ТД "Євротрубпласт", ТОВ "Мет-Ком", ТОВ "Група Компаній Дельта Т", ТОВ "Пірей-Крим", ТОВ "Євро-Трейд ЛТД", ПП "Сантехмонтаж", ТОВ "Арт-Мастер", ТОВ "Тельбі", ТОВ "Віса Гінгер-Крим", ТОВ "Кримпроектстрой".

Не погодившись з висновками перевірки, позивачем були подані заперечення (вх. № 6312/і від 12.09.2013 р.) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, до яких, серед іншого, були додані податкові накладні, зазначені в акті перевірки в якості відсутніх чи неналежно оформлених. За результатами розгляду заперечення позивача залишені без задоволення, про що ФОП ОСОБА_2 повідомлено відповідним листом податкової інспекції від 19.09.2013 р. № 3783/11/17-1 (а.с. 44-47).

24.09.2013 р. на підставі акта № 768/17.1/НОМЕР_2 від 03.09.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012271710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44189,66 грн., у томи числі: 35357,59 грн. за основним платежем та 8832,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 36).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.04.2012 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ "Ангстрем Континенталь" (постачальником) був укладений договір, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця товар, у кількості та цінам згідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у встановлений цим договором строк.

На виконання вимог вказаного договору ТОВ "Ангстрем Континенталь" поставило товар (системи сонячного нагрівання води) на загальну суму 37870,75 грн., у тому числі ПДВ - 6311,79 грн., про що свідчить видаткова накладна № РН-655 від 25.04.2012 р.

За фактом настання першої з подій (отримання товару згідно вищенаведеної видаткової накладної) ТОВ "Ангстрем Континенталь" була виписана податкова накладна № 167 від 25.04.2012 р. на загальну суму з ПДВ 37870,75 грн., ПДВ - 6311,79 грн., яка була отримана позивачем згідно наявного в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року.

Сума сплаченого ПДВ у розмірі 6311,79 грн. за вказаною накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту квітня 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Альфа Макс ЛТД", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Євро-трейд ДТД", ПП "Адверса Плюс", ПАТ "Сантехкомплект", ТОВ "ТД "Євротрубпласт", ТОВ "Мет-Ком", ТОВ "Група Компаній Дельта Т", ТОВ "Пірей-Крим", ТОВ "Євро-Трейд ЛТД", ПП "Сантехмонтаж", ТОВ "Арт-Мастер", ТОВ "Тельбі", ТОВ "Віса Гінгер-Крим", ТОВ "Кримпроектстрой" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Позивачем надані податкові накладні на суму ПДВ 8061,65 грн., які, за твердженням податкової інспекції, не були надані до перевірки.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що останні містять всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, та відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, а отже висновок податкової інспекції про їх дефектність є необґрунтованим.

Крім того, донарахування ПДВ у сумі 8061,65 грн. через посилання відповідача в акті перевірки № 768/17.1/НОМЕР_2 від 03.09.2013 р. на відсутність податкових накладних (не надання до перевірки) суд також вважає безпідставним, оскільки позивачем в порядку ст. 44.6 ПК України всі податкові накладні (відповідно до розміру здійсненого донарахування податкових зобов'язань) були надані разом із запереченнями до акта перевірки (т. 1, а.с. 37 - 43).

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі інформації автоматизованих систем та отриманого акта ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.12.2012 р. № 7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ангстрем Континенталь" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 2011 р. по 2012 р.

Судова колегія зазначає, що згідно витягу серії АГ № 621328 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.10.2013 р., видами діяльності за КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Тобто, отримання систем сонячного нагріву води від ТОВ "Ангстрем Континенталь" та подальша реалізація покупцям відповідає видам діяльності Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 та пов'язано з її господарською діяльністю.

Подальша реалізація товарів, отриманих від ТОВ "Ангстрем Континенталь" за договором поставки від 24.04.2012 р., вказує на правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбані у ТОВ "Ангстрем Континенталь" системи сонячного нагріву води були в подальшому реалізовані та поставлені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Адепт Амаса" на загальну суму 39042,00 грн. у тому числі ПДВ 6507,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком фактурою № СФ-0000037 від 20.04.2012 р. та видатковою накладною № РН-000021 від 26.04.2012 р. При цьому, слід зазначити, що ціна подальшої реалізації системи сонячного нагріву води перевищує первісну ціну поставки цих товарів, отриманих від ТОВ "Ангстрем Континенталь", що, в свою чергу, вказує на наявність господарської мети під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ "Ангстрем Континенталь", його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в квітні 2012 року на суму 6311,79 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Судова колегія зазначає, що на момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Ангстрем Континенталь" та ПП "Альфа Макс ЛТД", останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Альфа Макс ЛТД" (продавець) та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 0509 від 05.09.2011 р., згідно умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та сплачує товар на умовах, встановлених в п. 4.1 у кількості та асортименті згідно накладним, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі цього договору ПП "Альфа Макс ЛТД" були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена до податкового кредиту вересня, жовтня, листопада, грудня 2011 року на загальну суму 16729,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту за результатом господарських відносин з ПП "Альфа Макс ЛТД" у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року на загальну суму 16729,94 грн. неможливо з огляду на підтвердження відповідності податкових накладних вимогам діючого законодавства, встановлену спеціальну правосуб'єктність зазначеного суб'єкта господарювання та наявність договору, на підставі якого здійснювалася поставка товарів.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у листопаді 2011 р. у розмірі 96,07 грн. судова колегія зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р., а також додатка № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" вбачається, що позивачем до складу податкових зобов'язань при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Ербек" була включена сума ПДВ у розмірі 1430,60 грн. (обсяг постачання без ПДВ - 7153,00 грн.). Відображення вказаної суми було здійснено на підставі податкових накладних: № 3 від 04.11.2011 р. на загальну суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. та № 7 від 17.11.2011 р. на загальну суму 5583,60 грн., у тому числі ПДВ 930,60 грн., які були видані позивачем відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011 р.

Крім того, згідно з оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 361 щодо контрагента ТОВ "Ербек" за листопад 2011 року взагалі не підтверджується здійснення якоїсь господарської операції на суму ПДВ 96,07 грн. (т. ІІ, а. с. 13-14).

При цьому, вказаний висновок фактично був зроблений податковою інспекцією на підставі інформації, отриманої за результатами автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що, в свою чергу, є неприпустимим з огляду на необхідність дослідження під час перевірки первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. У зв'язку з тим, що наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, суд критично ставиться до спірного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання суд вважає протиправним. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.10.13 у справі № 801/9588/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 441,90 грн. (чотириста сорок одна гривня дев'яносто копійок)".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.10.13 у справі № 801/9588/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко