Постанова № 36083375, 09.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 грудня 2013 року 10:12 № 826/13586/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківі В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003912202 від 01.04.2013р.за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук І.В.

від відповідача: Харко Д.М.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013року №0003912202, винесеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінанси-господарських відносин з ПП «Будівельна Планета» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено акт від 14.03.2013 р. за №232/22-2/37243279 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 2 640 000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Аті перевірки Позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду заперечень Податковий орган Листом від 27.03.2013 р. №14547/10/22.2-10 залишив без змін висновки Акту перевірки, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 р. №0003912202, яким позивачу збільшено податок на додану вартість на суму 3 960 000грн., з них за основним платежем + 2 640 000 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 320 000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішення Позивачем було подано скарги до ГУ Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України, за результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення від 10.06.2013 р. №877/10/0-1-03, яким було залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення та рішенням Міндоходів України від 09.08.2013 р. №8538/6/99-99-10-01-15, яким було залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ПП "Будівельна планета" укладено Договір № 89 від 23 липня 2012 року. Договір укладений згідно протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів від 18 липня 2012 року (протокол №1/07-2).

У відповідності до п. 1.1, п. 3.1 Договору № 89, Постачальник зобов'язується передати машини для перероблення сільгосппродуктів (зернові сушарки UGT 6413), в кількості 6 штук, а також провести монтажні, налагоджувальні роботи та навчання персоналу на території Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання, виконані роботи та надані послуги та сплатити за них грошову суму на умовах цього договору. Загальна вартість (ціна) цього договору становить 21 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 3 600 000,00 грн.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: Специфікаціями, Актами приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання, карткою рахунків, податковими накладними, банківськими виписками, рахунками-фактури, технічний паспорт зерносушарки UGT - 6413 ТА-М № 1408201201; технічний паспорт зерносушарки UGT - 6413 ТА-М № 1408201202; технічний паспорт зерносушарки UGT - 6413 ТА-М № 1408201204; технічний паспорт зерносушарки UGT - 6413 ТА-М № 1408201203; технічний паспорт зерносушарки UGT - 6413 ТА-М; заявка на проведення конкурсних торгів від 02 липня 2012 року; заявка на проведення конкурсних торгів (внесення змін до документації конкурсних торгів) від 09 липня 2012 року; специфікації до Договору № 89 від 23 липня 2012 року; декларація про відповідність зерносушарки; сертифікат відповідності зерносушарки серії АА № 00080.

Також, Позивачем надано Суду наступні Договори на підтвердження реальності виконання умов договору, укладеного між Позивачем та Приватним підприємством "Будівельна Планета": Договір на виконання робіт з розроблення проектно-кошторисної документації №386/119 від 14 серпня 2012 року, згідно якого ТОВ "Ефект-комплекс" (яке має ліцензію АВ №517825, видану Державною Архітектурно-Будівельною інспекцією України) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами за рахунок ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" розробити та передати ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" проектно-кошторисну документацію на реконструкцію зерносушарного вузла відповідно до кошторису (додаток № 3 до Договору) на об'єкт ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зобов'язується прийняти документацію та сплатити ТОВ "Ефект-комплекс" вартість виконаних робіт. Виконання зазначеного договору підтверджує Акт № ОУ-0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткова накладна № РН-0000003 від 28 вересня 2012 року.; Договір будівельного підряду № 131 від 17 серпня 2012 року, згідно якого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" доручає, а ТОВ фірма "Градієнт-2" зобов'язується на свій ризик виконати роботи з будівництва фундаментів під 5 (п'ять) зерносушарок, відповідно до проектно-кошторисної документації. Виконання зазначеного договору підтверджують кошториси, довідка про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за листопад 2012 року, Акти прийому виконаних будівельних робіт; Договір на проектні роботи № 174 від 10 жовтня 2012 року, згідно якого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" доручає, ПП "Пегаз" бере на себе зобов'язання розробити проектну документацію по реконструкції філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 78" шляхом встановлення системи автономного газопостачання зрідженим вуглеводневим газом пропан-бутан сушарки UGT - 6413 ТА-М за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25 А. Підземна резервуарна установка об'ємом 75 м3"; Договір підряду № 195 від 26 жовтня 2012 року, згідно якого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" доручає, а ТОВ фірма "Градієнт-2" зобов'язується на свій ризик виконати роботи з реконструкції зерносушарного вузла на філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база 78" за адресою Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25 А, , відповідно до кошторисної документації, що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі - роботи) і здати їх у визначений Договором строк, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи. Виконання зазначеного договору підтверджують кошториси, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року; Договір на виконання проектних робіт № 386/6 від 12 грудня 2012 року, згідно якого філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів" доручає, а ТОВ "Ефект-комплекс" бере на себе зобов'язання розробити проектну документацію "Реконструкції зерносушарного вузла. Проект на фундаменти під норій на вежу та два силоси" на об'єкті філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів" за адресою: м. Кременчук, вул. Ревенка - 7А; Договір на здійснення авторського нагляду № 412/6 від 12 грудня 2012 року, згідно якого філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів" а ТОВ "Ефект-комплекс" на умовах цього Договору зобов'язується за плату здійснювати авторський нагляд за будівництвом об'єкту "Реконструкція зерносушарного вузла" на філії ПАТ "ДПЗКУ" "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів", за адресою: м. Кременчук, вул. 1905 року, 21; Договір про надання послуг технічного нагляду № 15 від 20 грудня 2012 року, згідно якого філія ПАТ "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів" доручає, а ФОП ОСОБА_3 на умовах цього Договору зобов'язується здійснювати технічний нагляд за будівництвом об'єкту: "Реконструкція зерносушарного вузла" на філії ПАТ "ДПЗКУ" "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів" за адресою: м. Кременчук, вул. 1905 року, 21.

На підтвердження реальності виконання умов Договору надано Рахунки-фактури; СМК (міжнародна товарно-транспортна накладна); Фотопідтвердження споруджених зерносушарок (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії залучені до матеріалів справи).

Також, Суд звертає увагу, що в Постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 р. по справі №826/1623/13-а, були встановлені вищезазначені обставини, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. було залишено без змін Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2013 р. по справі №826/1623/13-а.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти Позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договірні взаємовідносини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно позивача чи його контрагента, а саме, відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом надано не було.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі 2а-15590/12/2670; Ухвалі ВАСУ від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; Ухвалах ВАСУ: від 05 червня 2013 року К/9991/58219/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 року №0003912202, винесеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук