Постанова № 36083347, 17.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/4475/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Ленько О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Серб С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козелецького районного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Козелецького районного центру зайнятості (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати наказ відповідача від 04.11.2013 року № НТ131104 в частині скорочення позивачу виплати по безробіттю на 15 календарних днів з 13.01.2014 року по 27.01.2014 року, як неправомірний; зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату допомоги по безробіттю з 13.01.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ був винесений неправомірно, оскільки жодних письмових рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню йому не надавалося і свого підпису щодо їх отримання він не ставив. Крім того, позивач стверджує, що відвідування семінарів відноситься до юридичних суб'єктивних прав та не є його обов'язком.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що позивач був ознайомлений з проведенням семінару під розпис та не виконав рекомендації спеціаліста центру зайнятості щодо його відвідування, в зв'язку з чим йому було скорочено виплату допомоги по безробіттю.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви позивача про надання статусу безробітного від 08.10.2013 року, відповідачем було видано наказ від 10.10.2013 року № НТ131010 про надання позивачу статусу безробітного та 15.10.2013 року наказом № НТ131015 призначено допомогу по безробіттю (а.с. 8, 18).

Наказом від 04.11.2013 року № НТ131104 позивачу скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», пп. 5 п. 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пп. 3 п. 5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, на строк з 13.01.2014 року по 27.01.2014 року (а.с. 8).

Причиною виникнення спору стало скорочення виплати позивачу допомоги по безробіттю, в зв'язку з невідвідуванням позивачем семінару.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є, зокрема, профорієнтація.

Групова профорієнтаційна послуга - це організована взаємодія працівників територіального органу та групи осіб, що передбачає: вибір виду (групова консультація, семінар, тренінг та інше) і тематики групової профорієнтаційної послуги відповідно до мети звернення особи, її мотивів та потреб у професійному самовизначенні; формування групи осіб, яким буде надана групова профорієнтаційна послуга, відповідно до перспективного графіка; проведення профорієнтаційного заходу; видача рекомендацій особам учасникам профорієнтаційного заходу (пункт 4.2. Порядку надання територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, послуг з професійної орієнтації осіб, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 03.01.2013 року № 2).

Обов'язки зареєстрованих безробітних визначені частиною другою статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» серед яких відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення.

З аналізу наведених норм права слідує, що особа, яка зареєстрована, як безробітний зобов'язана відвідувати семінари, які організовуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з метою самовизначення особи, вибору або зміни нею виду трудової діяльності, професії, кваліфікації тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було ознайомлено позивача про проведення семінару під його особистий підпис, про що свідчить додаток № 1 до Персональної картки щодо відвідування особою територіального органу та отримані послуг (а.с. 22).

У відповідності до вимог пункту 5 частини четвертої статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підпункту 3 пункту 5.4. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню на строк не менше ніж 15 календарних днів.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримано рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме невідвідування без поважних причин семінару з техніки пошуку роботи, відповідачем правомірно було винесено оскаржуваний наказ про скорочення виплати допомоги по безробіттю.

Посилання позивача, як на підставу протиправності оскаржуваного наказу відповідача, що в ньому не вірно вказана норма права, судом до уваги не приймаються, оскільки при розгляді справи встановлено правомірність винесення даного наказу, а технічна помилка не може бути підставою для його скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем, відповідно до положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доведено правомірність прийнятого ним наказу від 04.11.2013 року № НТ131104, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Козелецького районного центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.О. Непочатих