Ухвала суду № 36083323, 12.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року справа №805/14642/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Старосуда М.І., Яковенко М.М., при секретарі Мартакові О.А., за участю представника відповідача Мочкаєва Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 р. у справі № 805/14642/13-а за позовом ОСОБА_3 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року №152-23-211-1/НОМЕР_1 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», якими позивачу визначено штрафні санкції у сумі 955,00 грн. Зазначена сума штрафних санкцій частково погашена у розмірі 14,77 грн., на теперішній час заборгованість складає 940,23 грн. Дата виникнення боргу 29.12.2001 року.

Також позивач зазначає, що з моменту виникнення боргу, визначеного вищевказаним рішенням податкової інспекції, сплинув строк давності, визначений ст.102 Податкового кодексу України. Вона зверталась до відповідача із заявою про списання зазначеного боргу як безнадійного, однак відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви.

Позивач вважає, що посилання відповідача на п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є податковим боргом, а оскільки штрафні санкції, визначені під час дії цього Закону та на них не розповсюджуються норми Податкового кодексу України, суперечать ст. 58 Конституції України.

Просила суд визнати протиправними дії щодо невизнання безнадійним податкового боргу, зобов'язати прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням податкової інспекції про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року № 152-23-211-1/НОМЕР_1 безнадійним податковим боргом та списати зазначену суму податкового боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 р. у справі № 805/14642/13-а позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Торезьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Донецькій області прийняти рішення про визнання штрафних санкцій у сумі 940,23 грн., визначених рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.12.2001 року № 152-23-211-1/НОМЕР_1, безнадійним податковим боргом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 12.06.1998 року виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_3 від 18.12.2001 року № 152-23-211-1/НОМЕР_1 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», якими позивачу визначено штрафні санкції у сумі 955,00 грн. Зазначена сума штрафних санкцій частково погашена у розмірі 14,77 грн., на теперішній час заборгованість складає 940,23 грн. Дата виникнення боргу 29.12.2001 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2005 року по справі № 25/200 рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2005 року у справі № 25/200 скасовано, прийняте нове рішення, відповідно до якого у задоволенні позову Торезької об'єднаної державної податкової інспекції м. Торез до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 940,23 грн. відмовлено, у зв'язку зі звернення до суду після закінчення встановленого пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2006 року касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2005 року залишено без змін.

Позивач 01.10.2013 року звернулась до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області із заявою про списання податкового боргу у розмірі 940,23 грн. як безнадійного, однак листом від 04.10.2013 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви посилаючись на п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не є податковим боргом і тому не можуть бути списані як безнадійний податковий борг.

Облік нарахованих сум платежів по особовим рахункам платника податків здійснюється податковим органом згідно Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276 (далі - Інструкція № 276).

Відповідно до п.4.1. розділу 4 Інструкції № 276 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 21.06.2001 року № 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 р. № 247).

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані податковим органом до набрання чинності Податкового кодексу України за порушення вимог Закону України №265/95-ВР, не є податковими зобов'язаннями у визначенні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі - Закон України № 2181-ІІІ), відповідно до п. 1.5 ст. 1 якого штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 цього Кодексу).

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п.4.3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2012 року №1329, за результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом та/або безпосередньо платником податків, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, шо хоча законодавець не врегулював питання щодо застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин щодо погашення заборгованості за штрафними санкціями, які не вважались податковим боргом, відповідно до приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», однак, приймаючи до уваги вищезазначені норми Податкового кодексу України та той факт, що штрафні санкції в сумі 940,93 грн. обліковується в картці особового рахунку позивача, у відповідача немає підстав для не застосування п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України до наявного у позивача в обліку податкового боргу за штрафними санкціями в сумі 940,93 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 р. у справі № 805/14642/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 р. у справі № 805/14642/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 17.12.2013 року.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді М.І. Старосуд

М.М. Яковенко