Постанова № 36082980, 17.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

> КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року 810/3364/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192204 від 12 лютого 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" не погоджується із висновками акта №163/22-4/35181855 від 25.01.2013 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Укррост ЛТД" за період з 01.10.2011 по 31.10.2011", який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки даного акта є безпідставними та необґрунтованими. Позивач вважає, що податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеної між позивачем і контрагентом угоди та зазначив, що господарська діяльність між ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" та ТОВ "Укррост ЛТД" здійснювалась виключно відповідно до вимог чинного законодавства. Також звернув увагу на те, що відображені в акті перевірки факти порушення законодавства в діяльності ТОВ "Укррост ЛТД" не можуть впливати на господарську діяльність ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ". Крім того, позивач вважає, що податкові органи не наділені законом повноваженнями визнавати правочини недійсними. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов та пояснив, що ТОВ "Укррост ЛТД" провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам і тому правочин укладений між ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" та ТОВ "Укррост ЛТД" є недійсним. Таким чином, сума податкового кредиту з податку на додану вартість сформована ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" по взаємовідносинах з ТОВ "Укррост ЛТД" з порушенням норм Пдаткового кодексу України. ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ за жовтень 2011 року на суму 239333,34 грн., що привело до заниження податку на додану вартість за жовтень на 239333,34 грн. А тому, на думку відповідача оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись положенням частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 17 жовтня 2013 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ"(код за ЄДРПОУ 35181855) зареєстроване як суб’єкт господарювання 18.06.2007 Дніпровською районною в місті Києві Державною адміністрацією - відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №400247 (том 1, а.с. 192).

Позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 19 червня 2007 року за №13918 про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків №25 від 19.01.2012 (том 1, а.с. 193).

ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" зареєстроване як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200023154 НБ№466808 від 07.02.2012 (том 1, а.с. 140).

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ №160953 від 16.05.2011, видами діяльності ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" за КВЕД є: діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1), посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами (51.13.0), будівництво будівель (45.21.1), будівництво інших споруд (45.21.6), інші спеціалізовані будівельні роботи (45.25.1), інші монтажні роботи (45.34.0) (том 1, а.с. 190-191).

Судом встановлено, що у період з 17.01.2013 по 23.01.2013 відповідачем на підставі наказу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №24 від 16.01.2013 року та згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Укррост ЛТД" код ЄДРПОУ 35362360 за період з 01.10.2011 по 31.10.2011. За результатами даної перевірки складено акт №163/22-4/35181855 від 25 січня 2013 року (том 1, а.с. 143-154).

У ході проведення зазначеної перевірки відповідачем встановлено, що між позивачем та ТОВ "Укррост ЛТД" 01.09.2011 було укладено договір генпідряду №9 на будівництво житлово-офісного комплексу за адресою: м.Ірпінь, на розі вулиць Гостомельське шосе та вул.11-Лінія (том 1, а.с. 61-72).

В результаті перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" занижено сплату ПДВ на загальну суму 239333,34 грн. в тому числі за жовтень 2011 року на суму 239333,34 грн.

Як вбачається із змісту акта перевірки №163/22-4/35181855 від 25 січня 2013 року, під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Укррост-ЛТД" відповідачем були використані матеріали перевірки ТОВ "Укррост-ЛТД", а саме акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №5146/22-222-35362360 від 09.11.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укррост ЛТД" з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників за період з 01.09.2009 по 30.09.2012 та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям" (том 1, а.с. 234-250).

Із зазначеного акта перевірки вбачається, що ТОВ "Укррост-ЛТД" провадило діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому, правочини укладені з контрагентами є недійсними.

З урахуванням висновків зазначеного акта перевірки №5146/22-222-35362360 від 09.11.2012 відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" занизило сплату ПДВ на загальну суму 239333,34 грн. в тому числі за жовтень 2011 року на суму 239333,34 грн.

Не погоджуючись з висновками акта №163/22-4/35181855 від 25 січня 2013 року ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" 01.02.2013 на адресу податкового органу направило заперечення на даний акт, проте за результатом розгляду даного заперечення Ірпінською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби висновки акта перевірки залишено без змін (том 1, а.с. 155-156).

На підставі зазначеного вище акта перевірки позивача №163/22-4/35181855 від 25 січня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0000192204 від 12.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 299166,68 грн. у тому числі за основним платежем 239333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59833,34 грн. (том 1, а.с. 19).

ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" в порядку адміністративного оскарження зверталося із скаргами до Державної податкової служби в Київській області, до Міністерства доходів та зборів України, проте, податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 №0000192204 залишено без змін, а скарги - без задоволення (том 1, а.с. 157-159, 160-165, 166-168,169-175).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України, правочин учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із змісту наведених вище правових норм випливає, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, у разі якщо його недійсність не оспорюється. В міру того, якщо сторона (сторони) такого правочину заперечує проти його нікчемності, такий договір вважається оспорюваним, у зв'язку з чим може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

Це означає, що висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що відповідач в акті перевірки позивача від 25 січня 2013 року №163/22-4/35181855 стверджує про нікчемність господарської операції між ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" та ТОВ "Укррост ЛТД", судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2011 року між ТОВ "Сервісзем проект" та ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" було укладено договір комісії. За умовами даного договору ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" (Комісіонер) за плату зобов’язується за дорученням ТОВ "Сервісзем проект" (Комітент) вчинити від свого імені та за власний рахунок правочин по здійсненню багатоповерхової житлової забудови за адресою: Київська область, м. Ірпінь, на розі вул. Гостомельське шосе та вул. 11-Лінія (том 2, а.с. 58-61).

01.09.2011 між ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" та ТОВ "Укррост-ЛТД" укладено договір генпідряду №9. За умовами даного договору ТОВ "Укррост-ЛТД" (Генпідрядник) виконує на свій ризик власними і залученими силами та засобами всі роботи по будівництву житлово-офісного комплексу за адресою: м.Ірпінь, на розі вулиць Гостомельське шосе та вул.11-Лінія, згідно проектної документації, а ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" (Замовник) зобов’язується забезпечити Генпідрядника обсягом робіт, передати затверджену проектну документацію, прийняти і оплатити виконані роботи (том 1, а.с. 61-72).

Між ТОВ "Сервісзем проект" та ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" за участю ТОВ "Укррост-ЛТД" було складено акт від 01.09.2011 про передачу майданчика під будівництво. За даним актом ТОВ "Сервісзем проект" (Користувач землі) передало, а ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" (Замовник-Забудовник) прийняло під будівництво житлового будинку на вул. Гостомельське шосе, 11-Лінія м.Ірпінь земельну ділянку, що виділена ТОВ "Сервісзем проект" відповідно до договору оренди землі від 08.02.2008 (том 1, а.с. 20, том 2 а.с. 45-57).

ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" відповідно до договору генпідряду №9 від 01.09.2011 та у зв’язку з тим що, роботи по будівництву було розпочато в жовтні 2011 року, в період з 01.10.2011 по 31.10.2011 перерахувало ТОВ "Укррост-ЛТД" в якості авансу на придбання будівельних матеріалів та виконання необхідних початкових робіт, а також за вже фактично виконані підготовчі роботи кошти в сумі 1436000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 239333,34 грн.

Оплата авансу та фактично виконаних будівельних робіт здійснювалась у безготівковій формі на підставі платіжних доручень №66 від 05.10.2011, №68 від 07.10.2011, №69 від 12.10.2011, №70 від 14.10.2011, №74 від 21.10.2011, №75 від 24.10.2011, №79 від 26.10.2011 (том 1, а.с. 84-90).

ТОВ "Укррост-ЛТД" виписало на адресу ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" наступні податкові накладні: №2 від 05.10.2011, №3 від 07.10.2011, №4 від 12.10.2011, №5 від 14.10.2011, №6 від 21.10.2011, №7 від 24.10.2011, №8 від 26.10.2011. Зазначені податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" (том 1, а.с. 176-182, 186-189).

Під час виконання договору генпідряду №9 від 01.09.2011 між сторонами виник спір з приводу обсягу і вартості виконаних робіт, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форми КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2011 року (форми КБ-3) на загальну суму 3955000,00 грн., які ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" не підписано. Підтвердженням зазначених обставин є копія ухвали Господарського суду м.Києва від 07.06.2012 у справі №5011-16/4356-2012 про призначення судової експертизи, копія ухвали Господарського суду Київської області від 25.06.2012 у справі №19/024-12 про зупинення провадження у справі та копія рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2013 у справі №5011-16/4356-2012 (том 1, а.с. 74-83, 73, 195-204).

У зв'язку із виникненням вищезазначеного спору, 27 березня 2012 року ТОВ "Сервісзем проект" і ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" підписали угоду про розірвання договору комісії від 17.08.2011 та акт від 01.04.2012 про передачу майданчика. З даного акта вбачається, що ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" передало ТОВ "Сервісзем проект" будівельний об'єкт на розі вул. Гостомельське шосе та 11 Лінія в початковій стадії будівництва згідно Форми КБ-2В, КБ-3(том 2, а.с.65, 83).

Крім цього, зазначені обставини підтверджуються наданими на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 ТОВ "Сервісзем проект" письмовими поясненнями. А саме, ТОВ "Сервісзем проект" зазначило, що на земельній ділянці, яку повернуто на підставі акта від 01.04.2012, було виконано наступні роботи: вирито котлован під секції №1, №2, №3; залита бетоном подушка під фундамент секцій №1, №2, №3 шестисекційного будинку; залита бетоном фундаментна плита під секції №1, №2, №3 та був зв'язаний каркас для стрічкового фундаменту під секції №1, №2, №3. В загальному готовність секцій №1, №2, №3 складала приблизно 75%-80%. Також до даного об'єкту будівництва було виявлено ряд зауважень, які були викладені в додатку №3 до договору комісії від 17.08.2011 (том. 2, а.с. 65). ТОВ "Сервісзем проект" звернуло увагу на те, що фактично прийнятий згаданий об'єкт будівництва відображений на фотознімках, які були зроблені 10.04.2012 при передачі його іншому генпідряднику (том. 2, а.с. 85-91).

Крім цього, ТОВ "Сервісзем проект" зазначило, що в подальшому будівельний об'єкт на перетині вул. Гостомельське шосе і 11 Лінія в недобудованому стані, відповідно до протоколу обстеження залізобетонного фундаменту на міцність, передало ТОВ "Київмонолітбуд-2005" на підставі акта приймання-передачі будівельного об'єкту від 10.04.2012 в якому описано фактичний стан об'єкта будівництва на момент його передачі (том. 2, а.с. 92).

Отож, із зазначених вище обставин та документів випливає те, що фінансово-господарські відносини у жовтні 2011 року, які були між ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" та ТОВ "Укррост-ЛТД" з приводу виконання договору генпідряду №9 від 01.09.2011, були реальними і спрямованими на виконання умов даного договору.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо проведення будівництва житлово-офісного комплексу за адресою: м.Ірпінь, на розі вулиць Гостомельське шосе та вул.11-Лінія.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання договору генпідряду №9 від 01.09.2011, контрагент позивача (ТОВ "Укррост-ЛТД") був зареєстрований юридичною особою, був платником податку на додану вартість, а також мав діючу ліцензію на здійснення будівельної діяльності та дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, що підтверджується наступними документи: свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ "Укррост-ЛТД" №775740 від 07.09.2007, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100065415 НБ №109917 від 18.09.2007, ліцензією серії АВ №406064 з терміном дії з 21.12.2007 по 21.12.2012, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією 21.12.2007 на здійснення виду господарської діяльності - будівельна діяльність, дозволом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №1115.10.32-45.21.1 від 23.09.2010 з терміном дії з 23.09.2010 по 23.09.2013, який виданий територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м.Києву (том 1, с.а.93 ,96, 94-95, 91-92).

Крім того, в акті перевірки позивача немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Укррост-ЛТД" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання та виконання договору генпідряду №9 від 01.09.2011.

Також, під час судового розгляду справи, відповідачем не подано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом - ТОВ "Укррост-ЛТД", у судовому порядку нікчемним та визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Укррост-ЛТД".

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента - ТОВ "Укррост-ЛТД" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з акта перевірки позивача, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної адміністративної справи, відносно посадових осіб позивача та ТОВ "Укррост-ЛТД" не було прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Поряд з цим, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

В статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послу. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Із системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із статтею 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, відсутність обов‘язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Враховуючи те, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок податкового органу про нікчемність укладеної між позивачем та ТОВ "Укррост-ЛТД" угоди безпідставним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв’язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 239333,34 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Укррост-ЛТД".

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв’язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб’єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу ""Інтерспав" проти України", про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський Суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі ""БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, замовник не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства генпідрядником-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Укррост-ЛТД" можливо порушує вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Статтями 11 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, відповідачем не подано доказів, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" та ТОВ "Укррост-ЛТД", правомірності прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а посилання у акті перевірки позивача на акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби №5146/22-222-35362360 від 09.11.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укррост-ЛТД" з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт/послуг) у підприємств постачальників з 01.09.2009 по 30.09.2012 та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям", суд вважає, неналежним та недопустимим доказом. Отже, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факти безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року у зв'язку із здійсненням господарської діяльності з ТОВ "Укррост-ЛТД".

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Укррост-ЛТД" підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0000192204 від 12 лютого 2012 року прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192204 від 12 лютого 2012 року прийняте Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київській області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созидатель ХХІ" (вул. 10-А Лінія, буд 1, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ 35181855) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.