Постанова № 36082831, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року № 826/13526/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з

обслуговування великих платників

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000444050 від 08.08.2013р.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл", звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків від 08.08.2013 року №0000444050.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Співробітниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "777 Наталі" за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2013 р. За результатами перевірки складено Акт від 29.07.2013 року №29/40-50/20010397 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.1, ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), включено до складу валових доходів доходи отримані від операцій з продажу, які не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого підприємством було завищено валові доходи за період, що перевірявся на загальну суму 83 759 грн. в т. ч. за 3 квартал 2012 року -57 583 грн., за 4 квартал 2012 р. -26 176 грн. та п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), включено до складу валових доходів доходи отримані від операцій з продажу, які не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого підприємством було завищено витрати на загальну суму 7 739 660 грн., в т. ч за 3 квартал 2012 р. в сумі 4 657 073 грн., за 4 квартал 2012 р. в сумі - 3 082 587 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 р. року №0000444050, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 411 609 грн. (за основним платежем +1 607 740 грн. та штрафні (фінансові) санкції 803 870 грн.).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ "777 Наталі" (Продавець), з іншого боку, було укладено ряд Договорів на придбання насіння соняшника

Позивач зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в підтвердження Позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, складські квитанції, рахунки-фактури, карточки аналізу якості зерна.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договору в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується, оскільки в матеріалів справи відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, банківські виписки, докази поставки товару, докази відвантаження товару, книги обліку виданих довіреностей, реєстри продажу товарів та інші документи, які підтверджують реальність виконання послуг.

Також, Суд звертає увагу, що подані Позивачем документи належним чином не оформлені деякі з них є нечитабельними, та з складських квитанцій не можливо встанови ким поставлено товар і що даний товар було отримано саме від ПП "777 Наталі".

Відповідач зазначає наступне: «Згідно даних єдиного реєстру податкових накладних та податкових накладних, отриманих від ГВПМ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС ПП „777-Наталі" реалізовано в серпні - грудні 2012 р. та в березні 2013 р. соняшника та сої у загальній кількості 18 643,26 т., в т.ч. соняшника у кількості 18 587,02 т. та сої 56,24 т.

Згідно з оперативними даними Головного управління статистики у Кіровоградській області урожайність соняшника по Компаніївському району у 2012 р. становила 1,6 т./га. Отже, максимально можлива урожайність ПП „777- Наталі" у 2012 р. могла бути лише 471,904 т. (294,94га * 1,6 т./га), але підприємство реалізувало 18 587,02 т. соняшника (урожайність 63,02 т./га), що перевищує середню урожайність за 2012 р. в 39,4 рази. Для того, щоб виростити 18 587,02 т. соняшника на земельних площах 294,94 га ПП „777- Наталі" потрібно було його вирощувати протягом 39 років (18 587,02 т. / 471,904 т.) і, щоб його продати у 2012 р., протягом 39 років цей соняшник не повинен був реалізовуватись. Крім того, для накопичення та зберігання такої кількості соняшника необхідно мати відповідні місця зберігання (по місткості та умовам зберігання).

Враховуючи вищевикладене, для вирощування сої у кількості 56,24 т. у ПП „777- Наталі" взагалі відсутні земельні площі (рілля).

Між тим, листом ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 16.07.2013 №5921/10/09- 020 повідомлено, що в користуванні ПП „777-Наталі" в період 2012 року перебувало лише 294,94 га ріллі, тобто 33 земельні частки паї на яких підприємством було вирощено 793 ц - кукурудзи, 336 ц - соняшнику та 650 ц - сої (копія додається).

Таким чином, обсяг постачання сільськогосподарської продукції за серпень - грудень 2012 р. та березень 2013 р. неадекватний тим земельними площам, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції.».

Для з'ясування всіх обставин справи Судом було надіслано Судовий запит №826/13526/13-а від 22.10.2013 р. до Відділу Держкомзему у Компаніївському районі Головному управлінню Держкомзему у Кіровоградській області про надання інформації стосовно того, чи видавалася Довідка від 04.09.2012 р. за підписом начальника Відділу Держкомзему у Компаніївському районі Головному управлінню Держкомзему у Кіровоградській області С. Капінос ПП " 777 Наталі" та чи використовує земельну ділянку ПП " 777 Наталі" та в якій площі.

На адресу Суду надійшло повідомлення від Відділу Держкомзему у Компаніївському районі Головному управлінню Держкомзему у Кіровоградській області вих. 1690/01/01-11 від 01.11.2013 р. (вх. 03-4/77458/13 від 08.11.2013 р.), в якому повідомлялося, що Довідка від 04.09.2012 р. за підписом начальника Відділу Держкомзему у Компаніївському районі Головному управлінню Держкомзему у Кіровоградській області С. Капінос видавалася ПП "777 Наталі" та станом на 01.01.2012 р. у користуванні ТОВ "777 Наталі" перебуває земельна ділянка площею 294,94 га ріллі.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому, посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договорів не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, Суд вважає за необхідне зазначити, що при цьому видається неможливим встановити порядок, строки, час здійснення сторонами робіт (послуг) та оплати за надані послуги (поставка товару), з огляду на відсутність банківських виписок, виставлених виконавцями рахунків чи будь-яких інших документів.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук