Постанова № 36082756, 10.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року справа № 823/3126/13-а

15 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» Плесюка О.С.- за довіреністю,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Білоуса В.Ю. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» (надалі - ТОВ «Черкасиагротрейд») до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - ДПІ у м. Черкасах), в якій позивач ставить питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 р. №0002562301 та №0002572301.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Черкасиагротрейд» мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Бізнесальянс», ФОП ОСОБА_4, ПП «Черкаситоргсфера», ПП «Еріден-Вейс», ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Кемріс», ТОВ «Скай Метр». Були укладені договори: про перевезення вантажів автомобільним транспортом, надання посередницьких послуг, поставку товару, купівлі-продажу, щодо надання консультаційно-інформаційних послуг. Умови зазначених договорів сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, в зв'язку з чим, твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Позивач також зазначив, що чинним податковим законодавством не передбачено права податкового органу обґрунтовувати свої висновки а акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів, оскільки висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється. Крім цього зауважив, що ДПІ у м. Черкасах не було повідомлено ТОВ «Черкасиагротрейд» про продовження строків розгляду його скарги на прийняті ППР (скарга позивачем подана 07.05.2013р., а рішення прийнято лише 19.06.2013р., тобто із запізненням на 23 календарні дні), в зв'язку з чим, у відповідності до п.56.9 ст. 56 Податкового кодексу України оскаржувані ППР мають бути скасовані.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні. Крім того зазначив, що доводи ТОВ «Черкасиагротрейд» щодо скасування оскаржуваних ППР на тій підставі, що податковий орган не повідомив скаржника про продовження розгляду його скарги, є необґрунтованими, оскільки рішення про продовження розгляду скарги позивача від 24.05.2013р. №145/10-2010 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.05.2013р. було направлено на адресу ТОВ «Черкасиагротрейд», проте, було повернуто до податкового органу з відміткою - «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Черкасиагротрейд» повністю.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» зареєстроване 22.05.2007р. у виконавчому комітеті Черкаської міської ради. Основні види діяльності: виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Черкасиагротрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632 (том №1, а.с.46-102).

Висновками вказаного акту перевірки встановлено, наступні порушення, а саме:

1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.138.2, п.138.1, п.138.8, п.138.4, п.138.5 ст.138, п.п.14.1.27, п.п.14.1.28 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями);

2) п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.1982, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями);

3) п. «б» п.п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. та з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Бізнесальянс», ФОП ОСОБА_4, ПП «Черкаситоргсфера», ПП «Еріден-Вейс», ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Кемріс», ТОВ «Скай Метр». Були укладені договори:

- про надання посередницьких послуг від 22.05.2010р. №22/5/10 та від 26.05.2010р. №26/05/10 (том №2, а.с.48,58);

- про поставку продукції від 09.04.2010р. №09/04/10, від 27.05.2010р. №27/05/10 та від 17.05.2010р. №17/05/10 (том №2, а.с.52,55, 101);

- щодо надання консультаційно-інформаційних послуг від 27.09.2010р. №2709-01 (том №2, а.с.72);

- купівлі-продажу від 08.12.2011р. №081211-1, від 19.12.2011р. №191211-1 та від 07.02.2012р. №0702-01 (том №2, а.с.63,95,100);

- перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2011р. №01/02 (том №1, а.с.122).

У відповідності до вказаних договорів, контрагенти позивача зобов'язувались: поставити ТОВ «Черкасиагротрейд» продукцію (товар) - сою; надати товариству консультаційно-інформаційні послуги (пошук оптимальних контрагентів, готових поставити (продати) зернові культури та сою, проведення маркетингових досліджень кон'юнктури ринку зернових та сої, у відповідних регіонах України, а також рекламних акцій, що пов'язані з пошуком постачальників зернових культур); доставити ввірені вантажі з місця відправлення до пункту призначення.

Розрахунок по вищевказаним договорам відбувався в безготівковій формі, шляхом попередньої оплати вартості придбаних товарів, робіт, послуг на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями платіжних доручень (том №2, а.с.110-125).

Згідно інформації, яка міститься в акті перевірки ТОВ «Черкасиагротрейд», заборгованість останнього перед своїми контрагентами по оплаті за придбані товари, виконані роботи та послуги відсутня.

Вищевказаними підприємствами, а також фізичними особами-підприємцями, на підтвердження виконання зазначених договорів (здійснення господарських взаємовідносин) були виписані на ім'я ТОВ «Черкасиагротрейд» первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактур, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні та товарно-транспорті накладні (том №1, а.с.116-250, том №2 а.с.1-109).

В подальшому, ТОВ «Черкасиагротрейд» на підставі отриманих від своїх контрагентів податкових накладних (по виконанню вищевказаних договорів) включило, в податкові декларації, до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. суми ПДВ.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в ході планової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632, податковим органом були використані: акти ДПІ у м. Черкасах від 12.01.2012р. №9/17-21/НОМЕР_1 та від 06.03.2012р. №158/17-21/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 17.11.2009р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 19.12.2011р.»; акт ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва від 07.06.2012р. №1710/22-4/37192785 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кемріс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період серпень, жовтень 2011р.»; акт ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва від 19.06.2012р. №1970/22-4/37000760 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скай метр»; довідка складена ДПІ у м. Черкасах від 14.06.2011р. №953/17-21/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.»; вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р.; акти ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва від 04.07.2012р. №2202/22-4/37448752 та від 05.10.2012р. №4201/22-4/37448752 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл»; акт ДПІ у м. Черкасах від 27.12.2012р. №1158/22-11/33018638 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Черкаситоргсфера».

Зазначеними документами встановлено, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, в зв'язку з чим, операції за їх участю не є господарською діяльністю останніх, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є фіктивними. В судовому засіданні, представник відповідача зауважив, що у відповідності до даних протоколу допиту керівника ТОВ «Скай метр» Радченка В.М., останній вказав, що він веденням фінансово-господарської діяльності свого підприємства не займався, про те, що не являється директором товариства дізнався від слідчого. У відповідності до пояснень ОСОБА_4, в період з 2008р. по 2010р. підприємницькою діяльністю він не займався. Щодо ТОВ «Бізнесальянс» то представник відповідача наголосив, що директором товариства являється Жабоєдов Д.С., якого вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р. визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 та ч.3 ст. 358 КК України.

З урахуванням результатів перевірок контрагентів ПП «Черкаситоргсфера», в акті перевірки від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632 податковим органом зроблено висновок, що правочини між позивачем та його контрагентами, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

На підставі акту перевірки від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632, податковим органом 26.04.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0002562301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Черкаситоргсфера» з податку на прибуток на загальну суму 168 088,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 148 471,00грн. та штрафні санкції в розмірі 19 617,00грн. (том №1, а.с.14);

- №0002572301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Черкаситоргсфера» з ПДВ на загальну суму 150 011,00грн., у тому числі основний платіж в розмірі 123 549,00грн. та штрафні санкції в розмірі 26462,00грн. (том №1, а.с.13).

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені позивачем до ДПС у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням ДПС у Черкаській області від 19.06.2013р. №1097/10-210 (а.с.37-44), в задоволенні скарг позивача було відмовлено. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013р. №10051/6/99-99-10-01-15 (а.с.28-34), скаргу ПП «Черкаситоргсфера» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013р. №0002572301, в частині штрафної санкції на суму 3грн., в решті вимог відмовлено, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, платник податків має право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими первинними документами.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)., що передбачено пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

1 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року втратили свою чинність Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

У зв'язку з тим, що правовідносини здійснювались також у 2012 році, тобто, після набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати норми Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).

Пункт 198.2 ст.198 ПК України, який визначає дату коли у платника податку виникає право на податковий кредит кореспондується з аналогічними посиланнями, які містилися в пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, аналогічне положення було визначено пп. 7.2.6 Закону №168/97-ВР.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із аналізу наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (надалі: Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам ПП «Черкаситоргсфера» з контрагентами-постачальниками, копії яких були надані позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (рахунки-фактур, податкові накладні, платіжні доручення) в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні реквізити для ідентифікації господарських відносин, визначення їх вартості, об'єму, а також встановлення сторін.

В судовому засіданні представник відповідача зауважив, що частина податкових накладних виписаних контрагентами позивача містять недоліки (описки), в графі «вид цивільно-правового договору» замість назви договору вказано назву акту або рахунок.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.181 Господарського кодексу України цивільно-правовий договір може укладатися в спрощеній формі (без складання єдиного документа), шляхом виставлення рахунку та підписання акту чи видаткової накладної. Таким чином, в даному випадку, посилання представника відповідача є необґрунтованими.

Існування інших недоліків (описок) при оформленні первинної бухгалтерської документації не може тягнути за собою їх недійсність та втрату ПП «Черкаситоргсфера» права на податковий кредит, без здійснення аналізу господарських операцій по суті, з урахуванням всіх наявних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.02.2012р. у справі № К-18043/09.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача, а також неправильне оформлення товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, суд зазначає наступне.

Порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363 (надалі-Правила).

У відповідності до абзацу 1 п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

Зазначений висновок підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012р. у справі № К/9991/37912/11.

Суд також наголошує, що реальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами постачальниками підтверджується укладеними договорами про: надання посередницьких послуг; поставку продукції; купівлі-продажу, а також перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На час розгляду справи представником відповідача не було надано жодного доказу про нечинність вищевказаних договорів, оскарження їх в судовому порядку та, як наслідок, визнання договорів недійсним. Тобто, зазначені договори на час проведення перевірки ПП «Черкаситоргсфера» були чинними.

В акті перевірки ПП «Черкаситоргсфера» від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632 вказано, що розрахунки за вищевказаними договорами були проведені у безготівковій формі. На підтвердження вказаної обставини представником позивача в судове засідання були надані належним чином засвідчені копії платіжних доручень (том №2, а.с.110-125). При їх дослідженні суд дійшов висновку, що позивачем дійсно перераховувались кошти на рахунки своїх контрагентів за виконання вищевказаних договорів.

Суд не може погодитись з доводами податкового органу щодо фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, в зв'язку з відсутністю у останніх економічно необхідних умов для здійснення такої діяльності.

Такі доводи на думку суду є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Контрагенту позивача законом надано право на укладення договорів щодо оренди складських приміщень, користування послугами з перевезень, використання в своїй діяльності матеріальних ресурсів, які останньому не належать на праві власності, а використовуються на підставі права користування.

Крім того, суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами, перевіряти наявність персоналу, складів, транспорту тощо, а також не наділений повноваженнями щодо контролю за господарською діяльністю контрагента.

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Тобто, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Також, у відповідності до ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З огляду на вищевказане, суд наголошує, що оскільки на час взаємовідносин ПП «Черкаситоргсфера» з вищевказаними контрагентами, останні були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, взяті на податковий облік в органах державної податкової служби, як платники податку на додану вартість, не мали податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїх контрагентів у позивача не було підстав.

Суд критично оцінює доводи податкового органу, що правочини між позивачем та його контрагентами - ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Кемріс» щодо надання консультаційно-інформаційних послуг, є нікчемними, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

В судовому засіданні представник відповідача зауважив, що з актів здачі-прийняття робіт (послуг) від 16.12.2010р. №77 та від 31.03.2011р. №11, підписаних ФОП ОСОБА_3 та представником позивача, а також акту здачі-приймання робіт (послуг) від 30.09.2011р. №30/09-2, підписаного представниками «Кемріс» та позивача (том №2, а.с.69,71,90), неможливо перевірити фактичне надання відповідних послуг, адже в порушення ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у вказаних актах не конкретизовано дату /період їх надання, зміст та обсяг наданих послуг.

При дослідженні зазначених актів судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Кемріс» на замовлення позивача були проведені: маркетингові дослідження кон'юктури ринку зернових та сої в Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській, Київській та Полтавській областях; рекламні акції, що пов'язані з пошуком постачальників зернових культур; а також проведені переговори з потенційними постачальниками продукції.

Підпунктом 14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних мправовідносин) встановлено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

З урахуванням вищевказаного суд зазначає, що з вказаних актів вбачається мета з якою були проведені відповідні дії, можливо встановити продукцію (товар), яку бажав придбати позивач - сою, крім того, за наслідками проведення вищевказаних дій було досягнути основної мети їх проведення, а саме: підписання договорів на закупівлю позивачем сої у контрагентів-постачальників.

Таким чином, доцільність здійснення ПП «Черкаситоргсфера» витрат на консультаційно-інформаційні послуги від ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Кемріс», які в своїй сукупності призвели до заключення вигідних для позивача договорів по придбанню сільськогосподарської продукції, свідчить про реальність проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання та дійсність первинних бухгалтерських документів.

Твердження податкового органу щодо визнання господарських операції між ПП «Черкаситоргсфера» та ФОП ОСОБА_4 такими, що фактично не були проведені, оскільки постановою Соснівського районного суду м. Черкаси 05.07.2012р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст. 212 КК України, на думку суду є необґрунтованими.

У відповідності до вищевказаного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси, ОСОБА_4 було притягнуто до відповідальності за несплату податків та зборів, зокрема, прибуткового податку. Тобто, несплата ОСОБА_4 податків жодним чином не може вплинути на визнання господарських відносин останнього з контрагентами покупцями такими, що фактично не відбулися.

Оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП «Черкаситоргсфера», ПП «Еріден-Вейс», ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Кемріс», ТОВ «Скай Метр» відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання, то суд дійшов висновку про правомірність включення ПП «Черкаситоргсфера» на підставі отриманих від своїх контрагентів податкових накладних (по виконанню вищевказаних договорів), до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. суми ПДВ.

Задовольняючи позов частково суд зазначає, що в перевіряємий період ПП «Черкаситоргсфера» мало також взаємовідносини з ТОВ «Бізнесальянс» (здійснено поставку сої на суму 5 600,00грн., в т.ч. ПДВ 933,33грн., на підставі чого видано податкову накладну від 12.04.2010р. №261.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що засновником та директором ТОВ «Бізнесальянс» являється Жабоєдов Дмитро Сергійович (інші працівники на підприємстві не числяться). Згідно з поданою звітністю, ТОВ «Бізнесальянс» за весь період діяльності декларувало відсутність трудових ресурсів, офісних та складських та торговельних приміщень, транспорту, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р., який набрав законної сили, Жабоєдова Д.С. визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 та ч.3 ст. 358 КК України (Жабоєдов Д.С. вину визнав та пояснив, що у 2009р. погодився за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, виступити засновником, директором, та головним бухгалтером ТОВ «Бізнесальянс»). Зазначеним рішенням встановлено, що діяльність ТОВ «Бізнесальянс» зводилася до фіктивного підприємництва, а саме: до підготовки, заповнення й підписання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних господарських прибуткових і видаткових операцій, перерахуванню безготівкових грошових коштів по таких операціях з наступним переведенням цих коштів у готівку за винагороду.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, з урахуванням приписів ч.4 ст.72 КАС України, суд дійшов висновку, що оскільки господарські взаємовідносини ПП «Черкаситоргсфера» з ТОВ «Бізнесальянс» фактично не відбулися, в зв'язку з чим бухгалтерські документи по взаємовідносинам зазначених підприємств не мають сили первинних, то у позивача не було права на віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг у ТОВ «Бізнесальянс» до складу валових витрат та включення цих сум до податкового кредиту з ПДВ за вищевказаний період.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 86, 122, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26.04.2013 р. № 0002562301 в частині збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» за платежем податок на прибуток у сумі 143804 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19617 грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26.04.2013 р. № 0002572301 в частині збільшення грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» за платежем податок на додану вартість у сумі 122615 грн. 67 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26462 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1590 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2013р.