Постанова № 36082563, 13.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3313/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Боднарук М.М. (по довіреності)

представник відповідача - Караханян А.М. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Хімагро» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0002862301 та форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро"(далі по тексту ТОВ НВФ "Хімагро") до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0002862301 та форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року.

У судовому засіданні 10.12.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0002862301 та форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення форми «Р» №0002862301 та форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до якого прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-8 т.І).

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.129-132 т.І). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

18 травня 2012 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002862301 від 18 травня 2012 року (а.с. 11 т.І), яке вказує, що на підставі акту перевірки №230/22/32067134 від 03 травня 2012 року (а.с. 12-60 т.І) встановлено порушення ч. 1,5 ст. 203, ч. 1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України; п. 198.3 ст. 198 та п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. У зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання на 933103 гривень та за штрафними санкціями 466551,50 гривень.

Також того ж дня позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002872301 від 18 травня 2012 року (а.с. 10 т.І), яке вказує, що на підставі акту перевірки №230/22/32067134 від 03 травня 2012 року встановлено порушення ч.1,5 ст. 203, ч.І, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України; п. 198.3 ст.198 та п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. У зв'язку із чим завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 135 931 гривень.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «НВФ «Хімагро» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ТОВ «НВФ «Хімагро» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одеським окружним адміністративним судом розглянуто справу 1570/247/2012 та задоволено позов ТОВ «НВФ «Хімагро» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі в Одеській області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, які були винесені на підставі акту перевірки №1785/23/32067134 від 13.12.2011 року, в якому встановлено порушення податкового законодавства підприємством за вересень 2011 року, які також відображені в акті перевірки №230/22/32067134 від 03.05.2012 року, на підставі якого винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0002862301 та форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року , тому провадження по цій справі було зупинено до набрання законної сили рішенням суду по справі №1570/247/2012.

13.11.2013 року Одеським апеляційним адміністративним судом апеляційна скарга ДПІ у Комінтернівському районі в Одеській області ДПС залишена без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року - без змін (а.с. 144-148 т. ІІ).

Також, судом встановлено, що відповідачем за результатами перевірки складений акт №230/22/32067134 від 03 травня 2012 року. Висновки акту ґрунтуються на тому, що в іншому акті №436/23-34/34599552/25 від 16.02.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестмотек» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року», вказано, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою. За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвестмотек» з контрагентами за вказаний період, тому договір, укладений позивачем із ТОВ «Інвестмотек» є нікчемним, та не спричинив реального настання правових наслідків, а всі грошові кошти, сплачені товариством на користь контрагента, не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ (а.с. 31-35 т.І), з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ТОВ «НВФ «Хімагро» та ТОВ «Інвестмотек» укладено Договір №01/06/2011 від 01.06.2011 року, купівлі-продажу мінеральних добрив. Доповнення до Договору №01/06/2011 від 01.06.2011 року з додатком №13 від 14.12.2011 року та з додатком №14 від 15.12.2011 року (а.с. 61-65 т.І).

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору, позивачем до суду надані первинні документи, податкові та видаткові накладні, рахунок-фактура та інші (а.с. 66-95, 160-253 т. І). Таким чином, фактичне виконання умов Договору сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З вище викладенного вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, а відтак отримав право на податковий кредит за договором з ТОВ "Інвестмотек", яким, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видано первинні документи (податкові та видаткові накладні) покупцеві - ТОВ НВФ "Хімагро", за сплачені суми покупцем за договором.

Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно.

Стосовно порушення позивачем п.210.10 ст.201 Податкового кодексу України, відповідно до якого позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 144 533,33 гривень по податковій накладній №539 від 19.09.2011 року (а.с. 97 т.І), отриманої від ПАТ "Кримський Титан", яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та було за твердженням відповідача безпідставно сформовано податковий кредит, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією

Позивачем після отримання податкової накладної від ПАТ "Кримський Титан", яка не була зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, до декларації за звітний період було подано додаток 8 (до податкової декларації з податку на додану вартість), а саме заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних).

На підставі викладеного, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 144533,33 гривень по податковій накладній №539 від 19.09.2011 року, отриманої від ПАТ «Кримський Титан».

Крім того, представником позивача було надано довідку №431/22-34/34599552/9 від 26.04.2012 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестмотек» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків ТОВ НВФ "Хімагро" за період грудень 2011 року по січень 2012 року (а.с. 151-157). Відповідно до висновку, звіркою ТОВ «Інвестмотек» встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин, отриманих від ТОВ НВФ "Хімагро" яке мало правові відносини з платником податків. Ознак фіктивного підприємництва не виявлено.

З огляду на наявні в справі докази, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано зроблено висновки про порушення ТОВ НВФ "Хімагро" вимог податкового законодавства, адже позивачем підтверджені факти здійснення господарських операцій відповідними первинними документами, податкові зобов'язання по податку на додану вартість задекларовані належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №230/22/32067134 від 03 травня 2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ НВФ "Хімагро" про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0002862301 та форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Хімагро» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби форми «Р» №0002862301 від 18.05.2012 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби форми «В4» №0002872301 від 18.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 13 грудня 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.

.