Рішення № 36082278, 12.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р. Справа № 909/1299/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс"

вул. О. Довженка, буд.1, м. Івано-Франківськ, 76005

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення 65 080 грн. 30 коп., з яких:

64 756 грн. 52 коп. - борг та 323 грн. 78 коп. - штраф

За участю представників:

від позивача: Євстігнєєва Т. М- бухгалтер, (довіреність № б/н дійсна до 31.12.13);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дімекс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65 080 грн. 30 коп., з яких: 64 756 грн. 52 коп. - основний борг, 323 грн. 78 коп. - штраф.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.11.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.13, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.12.13.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з»явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 11.11.13 та від 26.11.13; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 11.11.13 надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві: АДРЕСА_1, названа вище адреса зазначена також у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); станом на час прийняття рішення, ухвала про порушення провадження у справі від 11.11.13 повернута підприємством зв'язку на адресу господарськорго суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 13 від 02.01.12 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 64756 грн. 52 коп. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання позивачем нараховано штраф у сумі 323 грн. 78 коп. Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 2 січня 2012 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № 13 (надалі - Договір).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір поставки № 13 від 02.01.2012 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що продавець поставляє та передає у власність покупця товар в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в накладних, що є невід»ємними частинами даного договору, а покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами даного договору.

У відповідності до умов Договору, за період з серпня 2012 року по вересень 2012 року постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 69749 грн. 84 коп.

Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

№ ДМ-0000191 від 20 серпня 2012 року на суму 8325 грн. 25 коп.;

№ ДМ-0000192 від 20 серпня 2012 року на суму 4013 грн. 19 коп.;

№ ДМ-0000194 від 20 серпня 2012 року на суму 18832 грн. 40 коп.;

№ ДМ-0000200 від 20 серпня 2012 року на суму 9011 грн. 50 коп.;

№ ДМ-0000201 від 20 серпня 2012 року на суму 562 грн. 50 коп.;

№ ДМ-0000202 від 20 серпня 2012 року на суму 112 грн. 00 коп.;

№ ДМ-0000276 від 24 серпня 2012 року на суму 23531 грн. 58 коп.;

№ ДМ-0000233 від 18 серпня 2012 року на суму 5361 грн. 92 коп.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, в яких належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання товару відповідачем, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є доказом, що господарська операція виконана і мають юридичну (доказову) силу.

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні , які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи накладних.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 69749 грн. 84 коп.; зазначена вище поставка відбулася в межах договору поставки № 13 від 02.01.12.

Сума договору та порядок здійснення розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили можливість відтермінування оплати протягом 14 банківських днів з моменту поставки партії товару.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав.

18.09.13, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 29-17/09 від 17 вересня 2013 року з вимогою у 7-денний термін сплатити заборгованість.

Суму заборгованості проплачено відповідачем частково; оплати залишку вартості товару в сумі 64756 грн. 52 коп. станом на час розгляду справи відповідачем не здійснено.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки договір поставки № 13 від 02.01.12 скріплений підписами уповноважених на це осіб, затверджений печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав та не подав жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманого товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 64756 грн. 52 коп. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 64756 грн. 52 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 13 від 02.01.12 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у випадку невиконання п. 4.1. даного договору продавець повинен сплатити покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 0,5 % від вартості недопоставленого товару.

Суд перевірив нарахування штрафу в розмірі 323 грн. 78 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 13 від 02.01.12 підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 323 грн. 78 коп. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 611, 612, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65 080 грн. 30 коп., з яких: 64 756 грн. 52 коп. - основний борг, 323 грн. 78 коп. - штраф задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімекс" (вул. О. Довженка, буд.1, м. Івано-Франківськ, 76005; код 30475486) - заборгованість в сумі 64756(шістдесят чотири тисячі сімсот п»ятдесят шість) грн. 52 коп., 323(триста двадцять три) грн. 78 коп. штрафу та 1720(одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 17.12.13