Рішення № 36082270, 12.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 р. Справа № 902/1531/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032)

до: Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (вул. Радянська, 14, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422)

про стягнення коштів в сумі 124004 грн 44 коп. за договором №КО-ВН-20/2013 від 05.07.2013р.,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 136004 грн 44 коп. за договором №КО-ВН-20/2013 від 05.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.11.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1531/13 з призначенням її до розгляду.

28.11.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 12.12.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами усіх витребуваних судом доказів.

В судове засідання на визначену дату (12.12.2013р.) представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча завчасно та належним чином повідомлялися про судовий розгляд справи ухвалою суду від 28.11.2013 року, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, 06.12.2013р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №130юр-968/2013 від 03.12.2013р. (вх. 08-46/14729/13 від 06.12.2013р.), в якій він зменшив ціну позову на 12000 грн. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, відтак просив стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України 111810 грн основної заборгованості, 2866 грн 29 коп. пені, 8666 грн 70 коп. штрафу та 661 грн 45 коп. 3% річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зміну ціни позову в частинні стягнення основного боргу судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність між сторонами спору щодо стягнення 12000 грн основної заборгованості, що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно із п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.07.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (виконавець, позивач) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (замовник, відповідач) укладено договір №КО-ВН-20/12(а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов"язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили найменування с/г культур, площу угідь, плановий початок надання послуг, вартість послуг за 1 зібраний гектар (в т.ч. ПДВ), загальну вартість послуг (в т.ч. ПДВ), перелік техніки для надання послуг.

Згідно із п. 1.3 Договору загальний обсяг послуг по збиранню врожаю складає 500 га.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору вартість послуг по збиранню врожаю за 1(один) гектар зазначається в п. 1.2 Договору. Вартість послуг за 1 зібраний гектар та обсяг послуг можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду. Загальна вартість наданих послуг (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі- приймання наданих послуг, що підписані сторонами.

Згідно із п. 3.4. Договору оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше ніж через 5 (п"ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на загальну суму 123810 грн, що підтверджується скріпленим підписами та печатками сторін актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6733 від 20.08.2013р. на суму 123810 грн (а.с. 10).

Відповідач свої договірні зобов"язання стосовно вчасного та повного розрахунку за надані послуги не виконав, за надані послуги не розрахувався.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, у відповідача перед позивачем, виникла заборгованість по оплаті наданих послуг відповідно до Договору в сумі 123810 грн.

Як стверджує позивач у позові та підтверджується матеріалами справи, погашення відповідачем заборгованості за надані йому послуги, здійснено так і не було, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору, укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що частину боргу в сумі 12000 грн по оплаті послуг наданих відповідачеві відповідно до Договору на підставі вищевказаного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №6733 від 20.08.2013р. відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 14.11.2013р.., що підтверджується навною в матеріалах справи копією банківської довідки від 15.11.2013р. (а.с. 28 зворот).

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі- це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 12000 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 111810 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2866 грн 29 коп. пені, 8666 грн 70 коп. штрафу та 661 грн 45 коп. 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку непогашення заборгованості протягом більше 30 днів з моменту виникнення такої заборгованості, замовник зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь виконавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку пені, штрафу та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені чітко узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема з положеннями ст. 231 ГК України, якою підтверджується можливість одночасного застосування штрафу і пені за порушення господарських зобов'язань.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (вул. Радянська, 14, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422, код ЄДРПОУ 00497638) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033; вул. Саксаганського, 143, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37702357) 111810 грн основної заборгованості, 2866 грн 29 коп. пені, 8666 грн 70 коп. штрафу, 661 грн 45 коп. 3% річних та 2720 грн 09 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 12000 грн основного боргу припинити відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 17 грудня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи