Рішення № 36082197, 16.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 р. Справа № 914/4330/13

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп», м. Київ;до відповідача:Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Буськ, Львівська обл.;про:стягнення заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М.Представники сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

15.11.2013р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «МД Груп» до Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі ТОВ про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2013р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 02.12.2013р.

У зв'язку з надходженням на адресу суду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, 02.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 16.12.2013р., про що судом винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання 16.12.2013р. представник позивача не з'явився, на адресу суду направив лист, в якому просить суд розглядати справу без участі представника позивача, за наявними в ній матеріалами. До листа долучив копію акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «МД Груп» та СП «Олнова» у формі ТОВ, станом на 09.12.2013р.

В попередньому судовому засіданні 02.12.2013р., представник позивача позовні вимоги мотивував тим, що 21.06.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № ЛВ 00016. Зазначений Договір за своєю правовою природою є договором поставки. На виконання умов Договору, позивачем протягом 2012р. поставлено відповідачу металопродукції на суму 366 152,90 грн. та в травні 2013р. на суму 34 110,06 грн. Відповідач зобов'язувався оплачувати поставлений товар, протягом трьох банківських днів, з дати виставлення постачальником (позивачем) рахунку-фактури. Однак, всупереч умовам договору, відповідач оплатив поставлений йому товар у 2012р. неповністю, у розмірі 366 152,90 грн., відповідно до сплати залишилося 360,50 грн.; товар поставлений у травні відповідач оплатив частково, у розмірі 12 000,00 грн., відповідно до сплати залишилося 22 110,06 грн. Таким чином, загальний розмір боргу Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі ТОВ перед позивачем становить 22 110,06 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 494,11 грн. штрафу.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 16.12.2013р. не забезпечив. Через канцелярію суду вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити в засідання уповноваженого представника та проведенням з ТОВ «МД Груп» переговорів щодо укладення мирової угоди. До вказаного клопотання долучив копію підписаного акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «МД Груп» та СП «Олнова» у формі ТОВ.

Ознайомившись із клопотанням відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення. При цьому господарський суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, який би міг взяти участь в розгляді справи, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Суд зазначає, що в перше судове засідання клопотання про відкладення було задоволено судом, а відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З приводу відкладення розгляду справи у зв'язку із мирним врегулюванням спору, то суд зазначає, що на його адресу позивачем було направлено лист, в якому він зазначив, що відповідач запропонував укласти мирову угоду, шляхом розстрочення суми боргу, однак, позивач відмовляється від укладення мирової угоди у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

21.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Груп» (надалі - Позивач) та Спільним українсько-німецьким підприємством «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було укладено Договір № ЛВ 00016 (надалі - Договір).

Як вбачається з положень п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язується продати та передати у власність покупця (відповідача) металопрокат (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного Договору. За домовленістю сторін, вантажовідправником товару можуть бути треті особи.

Товар переходить у власність покупця з моменту виписки постачальником документів на відвантаження. На кожну партію товару, поставленого згідно умов п. 3.1. даного Договору постачальник передає разом із товаром або направляє документи поштою протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки: а) рахунок-фактуру (оригінал); б) видаткову накладну (оригінал); в) податкову накладну (оригінал); г) сертифікат якості (за вимогою покупця - завірену постачальником копію) (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.4. Договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару. Вартість товару визначається у Специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами Договору. Умови оплати продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 3 (трьох) банківський днів з дати виставлення постачальником рахунку-фактури.

На виконання зобов'язань за Договором, а саме, в 2012 році, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 366 513,40 грн.

Факт поставки товару та одержання його уповноваженим представником відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностями та отримання товару.

З долучених до позовної заяви реєстрів кредитових платежів вбачається, що отриманий товар відповідачем оплачений неповністю, у розмірі 351 152,90 грн., відповідно до сплати підлягає 360,50 грн.

Крім цього, 31.05.2013р. позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 34 110,06 грн.,

Факт передачі товару позивачем та одержання його повноважним представником відповідача підтверджується видатковою накладною № РНЗ-000544 від 31.05.2013р. та довіреністю на отримання цінностей № 00120 від 24.05.2013р., які знаходяться в матеріалах справи.

Позивачем до позовної заяви були долучені банківські виписки з особового рахунку № 26000003304590, які свідчать про те, що оплата за товар згідно видаткової накладної № РНЗ-000544 оплачений відповідачем лише частково, у розмірі 12 000,00 грн., відповідно до сплати підлягає 22 110,06 грн.

В зв'язку з тим, що поставлений відповідачу товар не був оплачений останнім в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 564 від 20.09.2013р., в якій просив погасити заборгованість за договором № ЛВ 00016 від 21.06.2012р., однак, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

09.12.2013р. позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача по Договору складає 22 470,56 грн.

Отже, судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, утворилася заборгованість в розмірі 22 470,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та підписаним і скріпленим печатками сторін Договору Актом звірки взаємних розрахунків від 25.11.2013р.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Як вбачається зі змісту Договору № ЛВ 00016 від 21.06.2012р., такий за своєю правовою природою є договором поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.2.2. Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах цього Договору.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 4.4. Договору термін кошти в розмірі 22 470,56 грн. сплачено не було, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку.

Частиною 1, 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями п. 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Окрім, основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4 494,11 грн. штрафу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що такий є арифметично правильним, а тому, штраф у розмірі 4 494,11 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80500, Львівська обл., м. Буськ, вул. Івасюка, 5; код ЄДРПОУ 22421742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4/7; код ЄДРПОУ 31991010) 22 470,56 грн. боргу та 4 494,11 грн. штрафу.

3. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «Олнова» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80500, Львівська обл., м. Буськ, вул. Івасюка, 5; код ЄДРПОУ 22421742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4/7; код ЄДРПОУ 31991010) 1 720,50 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2013 р.

Суддя Крупник Р.В.