Постанова № 36082055, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/5774/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача:Халіна А.О. - представник;

Від відповідача: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013

у справі № 910/5774/13 (Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді: Босий В.П., Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго"

про врегулювання розбіжностей

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про врегулювання розбіжностей задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 в частині відмови щодо задовлення позовних вимог про викладення п.4.1 договору в редакції позивача скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, у відповідності до якого врегулювати розбіжності, які виникли між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаp України" та Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" під час укладення договору купівлі-продажу природного газу для виробництва шляхом викладення спірних умов договору в редакції, зазначеній в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 910/5774/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2013.

12.11.2013 представник скаржника подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 12.11.2013 задоволено вказане клопотання представника позивача, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 10.12.2013 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 10.12.2013 представник позивача надав свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" на адресу позивача було направлено проект Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі- Договір).

Проте листом від 08.01.2013 року № 26-57/1.2-13 вказані договори були повернуті на адресу відповідача без підпису, як неприйнятні для позивача, при цьому ніяких обґрунтувань та пояснень з цього листа не вбачається.

07.02.2013 відповідач знову направляє на адресу позивача проекти Договорів у редакції позивача, але з протоколом розбіжностей щодо редакції п.4.1.Договору, однак листом від 12.02.2013 № 26-761/1.6-13 вони були повернуті на адресу відповідача без підпису та обґрунтування.

Листом від 19.02.2013 № 26-892/1.2-13 позивач направив підписані зі своєї сторони Договори подальшого їх оформлення та підписання з боку Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго".

Листом від 28.02.2013 № 01-05/56 Комунальне підприємство теплового господарства "Гадячтеплоенерго" повернуло підписаний зі свого боку Договір, однак із застереженням про протокол розбіжностей щодо непогодження з п.п. 4.1, 6.4, 7.2, 9.3 Договору.

Вказаний лист отриманий позивачем 04.03.2013, про що свідчить вхідний штамп на першій сторінці листа.

Оскільки в результаті переговорів вказані пункти Договору не були сторонами врегульовані, як того вимагає п.6 ст. 181 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду для врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення Договору купівлі-продажу природного газу та просить суд прийняти в редакції позивача п.п. 4.1, 6.4, 7.2, 9.3 Договору.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У відповідності з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вимог п.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" позивач здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25 липня 2012 р. "Про визначення гарантованих постачальників" позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

За змістом вимог п. 10 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" гарантований постачальник не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

З урахуванням указаних положень чинного законодавства та вимог ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України укладення договору на постачання природного газу є обов'язковим для сторін у справі.

Відповідно до вимог ст. 649 Цивільного кодексу України, ст. 187 Господарського кодексу України врегулювання розбіжностей під час укладення спірного договору між сторонами підлягають вирішенню судом.

Загальні умови та порядок укладення господарських договорів врегульовані ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог п. 1.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1181 від 13 вересня 2012 р., гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22 вересня 2011 року № 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2011 року за № 1155/19893.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Заперечуючи щодо умов укладення запропонованого договору відповідач виходив з того, що умови п. 4.1 договору, які передбачають визначення обсягу природного газу відповідно до Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 р., суперечать вимогам чинного законодавства.

Між тим, рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" № 6 від 29 жовтня 2012 р. відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дію наказу Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 р. на час пропозиції позивача укласти спірний договір зупинено і до часу розгляду справи не відновлено.

За таких обставин вимоги цього наказу Міністерства палива та енергетики не підлягають застосуванню до договірних відносин сторін, а умови п. 4.1 спірного Договору викладені у редакції позивача не відповідають вимогам розділу 3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом та Правилам користування природним газом для юридичних осіб і не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що не підлягають також задоволенню вимоги позивача щодо умов п. 7.2 договору, що передбачають безспірний порядок сплати пені за порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, та п. 7.3, що передбачає право продавця в односторонньому порядку розірвати договір, оскільки такі умови суперечать положенням розділу 5, п. 6.2.2 розділу 6, розділів 7 та 10 Типового договору, які не передбачають безспірного порядку сплати неустойки та права постачальника на односторонню відмову від договору. Запропонована відповідачем редакція цих пунктів договору також не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, тому не приймаються судом.

Виходячи з наведеного, п. 7.2 договору підлягає викладенню в редакції позивача за виключенням положень про безспірний порядок сплати пені.

Згідно ст.ст. 256, 257, п. 1 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пункт 1 статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди про викладення п. 9.3 Договору в редакції позивача "Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.", а нормою статті 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а тому, запропоновані позивачем умови п. 9.3 Договору, не підлягають прийняттю.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 у справі № 910/5774/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5774/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко