Постанова № 36081916, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/5589/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача:Халіна А.О. - представник;

Від відповідача: Степанова О.В.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013

у справі № 910/5589/13 (Головуючий суддя: Літвінова М.Є., судді: Босий В.П., Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія"

про врегулювання розбіжностей

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" про врегулювання розбіжностей задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 в частині відмови щодо замовлення позовних вимог про викладення п.4.1 договору в редакції позивача скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, у відповідності до якого врегулювати розбіжності, які виникли між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" під час укладення договору купівлі-продажу природного газу для виробництва шляхом викладення спірних умов договору в редакції, зазначеній в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 910/5589/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.11.2013.

22.10.2013 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, призначеному на 12.11.2013 представник позивача заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 12.11.2013 задоволено вказане клопотання представника позивача, продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено до 10.12.2013 у зв'язку з неявкою представника відповідача, зобов'язано представника відповідача надати письмові пояснення по справі.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, 28.11.2013 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.12.2013 сторони надали свої пояснення по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

19.02.2013 для врегулювання договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія", Національна акціонерна компанія «Нафтогназ України» листом від 19.02.2013 № 26-858/1.2-13 направила відповідачу підписаний зі свого боку Договір купівлі-продвжу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями (далі-Договір) .

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" листом від 27.02.2013 № юр/194 повернуло на адресу позивача підписаний зі свого боку Договір для вказаної вище категорії споживачів з протоколом розбіжностей щодо непогодження з п.п. 2.1, 2.2, 3.2, 4.1, 5.5, 6.3, 6.4, 7.2, 7.3, 10.12 Договору.

Розглянувши протоколи розбіжностей до Договору, позивач погодився з редакцією відповідача в частині п.п. 2.1, 5.5 та запропонував відкоригувати ці пункти додатковою угодою до Договору, про що зазначено в листі №26-1318/1.2-13 від 15.03.2013. Всі інші пункти Договору позивач просив залишити без змін та в редакції Національна акціонерна компанії «Нафтогназ України».

Також, позивач повідомив, що в разі неприйняття умов Договору в порядку ст. 181 Господарського процесуального кодексу України змушений буде звернутися до суду для врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення Договору.

В результаті переговорів вказані пункти Договору не були сторонами врегульовані з наступним письмовим підтвердженням, як того вимагає п.6 ст. 181 Господарського кодексу України.

Оскільки, пропозиції відповідача щодо умов Договору є не прийнятними для позивача, позивач звернувся до суду для врегулювання розбіжностей, що виникли під час укладення Договору купівлі-продажу природного газу та просить суд прийняти в редакції позивача п.п. 2.2, 3.2, 4.1, 6.3, 6.4, 7.2, 7.3, 10.12 Договору.

Листом від 20.12.2012 № 01/юр/2125 відповідач повернув підписані зі свого боку по два примірники Договорів купівлі-продажу природного газу із застереженням, а саме: з протоколами розбіжностей від 20.12.2012 в яких не погодився з п.п. 2.2, 3.2, 4.1, 6.3, 6.4, 7.2, 7.3 Договору, та виклав їх у своїх редакції. Окрім того, у протоколі відповідач зазначив, що п. 10.12 Договору необхідно виключити.

15.01.2013 не підписані позивачем Договори та протоколи розбіжностей до них повернуті відповідачу листом № 26-52/1.2-13, обґрунтовуючи це тим, що умови наданих Договорів для позивача є неприйнятними.

18.01.2013 та 06.02.2013 відповідач повторно направив Договори та протоколи розбіжностей для підписання позивачем (лист № юр/61 та № 133-1), однак вони були повернуті на адресу відповідача з тих же підстав, що зазначені в листі від 15.01.2013.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У відповідності з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до вимог п.п. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" позивач здійснює реалізацію природного газу для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25 липня 2012 р. "Про визначення гарантованих постачальників" позивач визначений гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

За змістом вимог п. 10 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" гарантований постачальник не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

З урахуванням указаних положень чинного законодавства та вимог ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України укладення договору на постачання природного газу є обов'язковим для сторін у справі.

Відповідно до вимог ст. 649 Цивільного кодексу України, ст. 187 Господарського кодексу України врегулювання розбіжностей під час укладення спірного договору між сторонами підлягають вирішенню судом.

Загальні умови та порядок укладення господарських договорів врегульовані ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог п. 1.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії; що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1181 від 13 вересня 2012 р., гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22 вересня 2011 року № 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2011 року за № 1155/19893.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

З тексту спірного Договору, що запропонований позивачем умови п.п. 2.2, 3.2, 6.3, 6.4 Договору про порядок та умови проведення розрахунків, приймання-передачу газу, відповідальність сторін відповідають вимогам Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. "Про забезпечення споживачів природним газом", Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, Правил користування природним газом для юридичних осіб, Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, ст. 534 Цивільного кодексу України не порушують прав відповідача, тому вимоги з цього приводу підлягають задоволенню.

Заперечуючи щодо умов укладення запропонованого договору відповідач виходив з того, що умови п. 4.1 договору, які передбачають визначення обсягу природного газу відповідно до Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 р., суперечать вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" № 6 від 29 жовтня 2012 р. відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дію наказу Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15 липня 2010 р. на час пропозиції позивача укласти спірний договір зупинено і до часу розгляду справи не відновлено.

За таких обставин вимоги цього наказу Міністерства палива та енергетики не підлягають застосуванню до договірних відносин сторін, а умови п. 4.1 спірного Договору викладені у редакції позивача не відповідають вимогам розділу 3 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом та Правилам користування природним газом для юридичних осіб і не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо умов п. 7.2 договору, що передбачають безспірний порядок сплати пені за порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, та п. 7.3, що передбачає право продавця в односторонньому порядку розірвати договір, оскільки такі умови суперечать положенням розділу 5, п. 6.2.2 розділу 6, розділів 7 та 10 Типового договору, які не передбачають безспірного порядку сплати неустойки та права постачальника на односторонню відмову від договору.

Отже, п. 7.2 договору підлягає викладенню в редакції позивача за виключенням положень про безспірний порядок сплати пені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає обов'язку покупця (споживача) природного газу надавати продавцю (постачальнику) природного газу інформацію про рух грошових коштів на рахунках, а тому запропоновані позивачем умови п. 10.12 договору, що встановлюють такий обов'язок, не ґрунтуються на вимогах закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 у справі № 910/5589/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5589/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко