Ухвала суду № 36081676, 28.11.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

28.11.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/2891/2013 Головуючий в першій

Категорія 45 інстанції Пекарініна І.А.

Доповідач в апеляційній

інстанції Андрейченко А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Андрейченко А.А.,

суддів - Єфімової В.О., Саліхова В.В.,

за участю

секретаря - Григорчук І.О.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом прокурора Нахімовського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4, третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз», про визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року прокурор Нахімовського району м.Севастополя звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯИ №076443, виданий на ім'я ОСОБА_4 Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №853690001003289 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації (далі СМДА) №319-р від 15.02.2010 року; та витребувати зазначену земельну ділянку із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Севастопольської міської ради (далі СМР).

Вимоги позову мотивовані тим, що спірна земельна ділянка розташована у межах міста Севастополя, а органом, уповноваженим на розпорядження землями державної власності у м. Севастополі, є СМР. Відповідач з відповідним клопотанням до СМР не звертався, рішення щодо передачі йому земельної ділянки у власність СМР не приймалося.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року позов задоволений частково. Визнаний недійсним виданий на ім'я відповідача державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0922 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи вимогу про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт виданий на підставі розпорядження органу, який не мав на це законних повноважень, набуття відповідачем права власності на земельну ділянку не відповідає приписам ст. ст. 116, 118 ЗК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.04.2010 року за №319-р Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження «Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки із встановленням меж в натурі (на місцевості), яка розташована в районі мису Толстий (північна сторона), для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, та надання у власність Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Санбриз» - (список членів додається) земельної ділянки площею 5,1 га, для будівництва та обслуговування дачних будівель з елементами берегоукріплення, з віднесенням цієї земельної ділянки за цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови».

У додатку до розпорядження відповідач зазначена у списку громадян - членів ОК «ДБК «Санбриз», а також зазначена надана їй у власність земельна ділянка площею 0,0922 га за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі зазначених розпорядження і додатку до нього відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0922 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 8, 141).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст. 118 ЗК України. Громадяни та юридичні особи набувають безоплатно право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Щодо органу, уповноваженого на розпорядження землями державної і комунальної власності у місті Севастополі, загальновідомим є факт щодо не розмежування земель державної і комунальної власності міста Севастополя на час видання зазначених розпоряджень СМДА і до теперішнього часу.

Між тим, згідно з рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих № 3/93 від 08 лютого 1977 року «Про межі районів м.Севастополя», Генеральним планом міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 13 грудня 2005 року №4114 земельна ділянка, передана у власність відповідачу, знаходиться в Нахімовському районі в межах території населеного пункту - міста-регіону Севастополь.

В оскаржуваному державному акті на право власності на земельну ділянку зазначена адреса земельної ділянки - АДРЕСА_1.

Таким чином, земельна ділянка, передана у власність відповідачу розпорядженням СМДА, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, за територіальним принципом не перебувають в юрисдикції СМДА.

З відповідним клопотанням до СМР - органу уповноваженого на розпорядження землями державної і комунальної власності у місті-регіоні Севастополі - відповідач не зверталася, рішення про надання відповідачу спірної земельної ділянки у власність СМР не приймалося.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що набуття права власності на земельну ділянку відповідачем не відповідає порядку, встановленому ст. ст. 116, 118 ЗК України, а також про безпідставність доводів представника відповідача, що також викладені в апеляційній скарзі, про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста Севастополя і до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядження землями за межами міста Севастополя - це повноваження СМДА.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих-самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, що пов'язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, в тому числі, якщо відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі незаконного розпорядження органу місцевого самоврядування (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 06.02.2013 р. №6-169цс12, від 22.05.2013 р. №6-33цс13, від 19.06.2013 р. №6-57цс13).

На підставі викладеного доводи апеляційної скарги є безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного державного акту недійсним, оскільки він виданий на підставі розпорядження органу, який не мав на це законних повноважень; із відповідною заявою про одержання безоплатно земельної ділянки відповідач до Севастопольської міської Ради у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України, не звертався.

Обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги прокурора про витребування на користь держави в особі СМР з незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку за СМР. В цій частині, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення фактично не оскаржується.

Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не вбачає, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий А.А.Андрейченко

Судді В.В.Саліхов

В.О.Єфімова