Вирок № 36081391, 16.12.2013, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1569/13-к

Провадження №1-кп/743/97/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Сташківа В.Б.,

при секретарях : Прохоренко А.В., Нерус Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Ріпки кримінальне провадження (внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12013260060000009 від 7 лютого 2013 р.) по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, розлученого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, потерпілого від чорнобильської катастрофи (категорія 4), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

раніше судимого:

1 жовтня 2012 р. за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2550 грн., з розстрочкою його виплати по 255 грн. кожного місяця протягом 10 місяців, вирок не виконаний,

за ст. 249 ч. 1 КК України, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, потерпілого від чорнобильської катастрофи (категорія 4), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, такого, що не має судимостей, в силу ст.. 89 КК України,

за ст. 249 ч. 1 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

-прокурора Київської міжрайонної екологічного прокуратури ОСОБА_3,

-захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4,

-обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

3 серпня 2012 р., в період часу між 03 год. 30 хв. та 04 год. 00 хв., ОСОБА_1, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, використовуючи деревяного човна без бортових номерів з підвісним човновим двигуном «Вихрь 25» МЗВ -0489, перебуваючи на р.Дніпро на території Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, без належних документів та дозволу, в порушення ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 15.02.1999 року і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 року, займались незаконним рибним добувним промислом забороненим знаряддям лову, сіткою, виготовленою із сітконастевого матеріалу довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., та виловили риби цінних порід, а саме: лящ 47 шт., на суму 7990 грн., білизна 2 шт., на суму 510 грн., а всього на суму 8500 грн., що було обраховано відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 р. N 1209, чим заподіяли істотну шкоду рибним запасам України.

В цей же день ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані працівниками прикордонної служби України в прикордонній смузі на відстані 300 м. до Державного кордону України на території Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав повністю та пояснив, що справа повністю сфабрикована. Вказав, що вони з ОСОБА_2 збирались на рибалку, тому він просив ОСОБА_2 з самого ранку прийти та глянути за човном. Перед самим ранком 3 серпня 2012 р. йому зателефонував ОСОБА_2 на сказав, що з човном все гаразд та просив приїхати. В період часу з 3 год. по 4 год., він їхав та мотоциклі за ОСОБА_2, однак побачив, що Рябеньний та ОСОБА_5, які перебували в стані алкогольного спяніння, утримували ОСОБА_2. Вказав, що вказані працівники ВБ не мали права їх як звичайних громадян затримувати, це не входить в їх обовязки, вони лише наглядають за прикордонниками. Він, боячись за ОСОБА_2, поїхав на мотоциклі за прикордонним нарядом. Через деякий час він приїхав на мотоциклі, а за ним прийшов прикордонний наряд в складі ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Останнім ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розповіли, що вони з ОСОБА_2 здійснювали вилов риби сітками, з застосуванням човна. Однак це повністю не відповідає дійсності, так як в той день вони взагалі на воду не виходили. Працівники ВБ зобовязали його віддати ключі від човна. При цьому, човен знаходився в 70-80 метрах від місця де працівники ВБ утримували ОСОБА_2 Після цього, у нього ОСОБА_8 забрав мотоцикл, в який поклали рибу, сітку, двигун від човна та відвіз це все на ПП «Радуль». Вони з ОСОБА_2, в супроводі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли також до ПП «Радуль», там на них складали певні документи, вони вказували на свою невинуватість. Наголошує на тому, що слідча Деньгуб відмовилась допитати свідків з його боку. Оскільки в той день риби не ловив, тому просив визнати його невинним та виправдати. З огляду на те, що він ні в чому не винен, заявлений Київським міжрайонним екологічним прокурором в інтересах держави в особі Головного державного управління охорони та використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, та Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав повністю та пояснив, що ввечері 2 серпня 2013 р. ОСОБА_1 попрохав його глянути за човном, а в 23 год. 2 серпня 2012 р. він отримав від знайомого на імя ОСОБА_3 інформацію про ймовірність відсутності човна, який належить ОСОБА_1 на місці. У звязку з цим, після 23 год. 30 хв. 2 серпня 2012 р. він подолав відстань в 3 км. 700 м. 3 км. 800 м. з с.Новосілки до зони масового відпочинку на р.Дніпро в смт.Радуль, аби поглянути човен, оскільки вони з ОСОБА_1 збирались поїхати на рибалку. Прибувши на те місце близько 01 год. 00 хв. 3 серпня 2012 р., він побачив, що човен на місці, замкнутий. Близько 2 години він був на березі, дивився на річку, чув мотори, а в 3 год. 40 хв. він зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що з човном все в порядку. Він йшов назад назустріч ОСОБА_1, до нього близько 4 год. ранку підійшли працівники ВБ свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та почали зясовувати мету його перебування на тому місці. Біля того місця був виявлений мішок з рибою. До них підїхав ОСОБА_1 та почав зясовувати чому останні його затримали, потім він поїхав за нарядом. Після цього через 30-45 хв. прибули ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пішки, а ОСОБА_1 приїхав на мотоциклі сам. Мішок, двигун, поліетиленовий пакет, які знайшли на березі помістили на мотоцикл ОСОБА_1. Він вказував, що це не його. Військовослужбовці попрохали ОСОБА_1 ключ від човна, той їм надав ключ. ОСОБА_8 відвіз все на мотоциклі на ПП «Дніпро», а він з ОСОБА_1 та в супроводі з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 попрямували туди ж, там на них складали певні документи, вони вказували на свою невинуватість. Вказує на відсутність єдності в показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо часу вчинення кримінального правопорушення. Оскільки в той день риби не ловив, тому просив визнати його невинним та виправдати. З огляду на те, що він ні в чому не винен, заявлений Київським міжрайонним екологічним прокурором в інтересах держави в особі Головного державного управління охорони та використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, та Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області цивільний позов не визнав в повному обсязі.

Не дивлячись на повне невизнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини, їх вина підтверджується наступним.

З Службового завдання на організацію та здійснення раптової перевірки ВПС «Грем`яч», «Вороб`ївка», «Семенівка», «Гірськ», «Деревини», «Добрянка», «Задеріївка», «Дніпроське», яке надано старшим офіцерам відділення ВБ по Чернігівському прикордонному загону ОСОБА_8 та ОСОБА_5, з 1 серпня 2012 р. по 12 серпня 2012 р. вбачається, що вони були зобовязані перевірити лінії державного контролю на територіях, які обслуговують названі вище відділи прикордонної служби.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він перебуваючи на посаді старшого офіцера відділення ВБ по Чернігівському прикордонному загону 2 серпня 2012 р. разом з старшим офіцером відділення ВБ по Чернігівському прикордонному загону ОСОБА_5, на підставі службового завдання, приїхали на ПП. «Радуль» ВПС «Задеріївка» та здійснювали раптову перевірку несення служби прикордонними нарядами на лінії державного кордону України з Республікою Білорусь на ділянці р.Дніпро. 3 серпня 2012 р., близько 4 години, вони почули звук двигуна човна з людьми, який рухався в сторону смт.Радуль та вирішили зясувати, що відбувається. Після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з човна та останній вигрузив сітки, мотор, мішки з рибою та привязав човен, вони з ОСОБА_5 повідомили чергового Чернігівського прикордонного загону про факт рибальства вказаними громадянами на р.Дніпро та попросили аби на місце вчинення правопорушення прибув уповноважений на затримання даних громадян прикордонний наряд, так як в їхні службові обовязки офіцерів ВВБ не входить затримання цивільних громадян під час виявлення вчинення ними адміністративних та кримінальних правопорушень. В цей час, ОСОБА_1 завів мотоцикл та поїхав в невідомому напрямку, а вони спілкувались з ОСОБА_2. Підтвердив, що між ними та ОСОБА_1 відбувалась перепалка. Після того, як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прибули на місце вчинення правопорушення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, разом з човном, мотором, сіткою та з мішками риби та мотоциклом були доставлені на ПП «Радуль» ВПС «Задеріївка» для складання відповідних документів.

Допитаний в судовому засіданні, у режимі відеоконференції з Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, у відповідності до ст. 336 КПК України, свідок ОСОБА_5 показав, що він станом на 3 серпня 2012 р. перебував на посаді старшого офіцера відділення ВБ по Чернігівському прикордонному загону. 2 серпня 2012 р. вони з старшим офіцером відділення ВБ по Чернігівському прикордонному загону ОСОБА_8, на підставі службового завдання, приїхали на ПП. «Радуль» ВПС «Задеріївка» та здійснювали перевірку несення служби прикордонними нарядами на лінії державного кордону України з Республікою Білорусь на ділянці р.Дніпро. 3 серпня 2012 р., близько 4 години, вони почули звук двигуна човна з людьми, який рухався проти течії знизу у вверх, та вирішили зясувати, що відбувається. Побачивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з човна, останній забрав з човна сітки, мотор, мішки, як потім зясувалось, з рибою та привязав човен. Вони з ОСОБА_8 повідомили чергового Чернігівського прикордонного загону про факт рибальства вказаними громадянами на р.Дніпро. При цьому, човновий двигун був в робочому стані. В цей час, ОСОБА_1 завів мотоцикл та поїхав в невідомому напрямку. Вони, в свою чергу, спілкувались з ОСОБА_2. Після того, як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 прибули на місце вчинення правопорушення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який повернувся на місце правопорушення, разом з човном, мотором, сіткою та з мішками риби та мотоциклом були доставлені на ПП «Радуль» ВПС «Задеріївка» для складання відповідних документів. При цьому, вчинення правопорушення та затримання обвинувачених не знімалось на відеокамеру.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які були очевидцями того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зранку 3 серпня 2012 р., в зоні відпочинку біля смт.Радуль, пришвартували до берега човен на якому плавали по р.Дніпро, того як ОСОБА_2 забрав з човна мотор, сітку, мішки та привязав човен, суд знаходить, що ці показання є достовірними, логічними та послідовними та, що відсутні будь-які підстави вважати показання даних свідків неправдивими.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він, станом на 3 серпня 2012 р., працював на посаді начальника відділення логістики ПП «Радуль». 3 серпня 2012 р., в період часу з 3 год. по 4 год. ранку, до нього на мобільний телефон зателефонував черговий та повідомив про необхідність прибути на ПП «Радуль», аби потім разом з ОСОБА_7 прибути до р.Дніпро в район масового відпочинку в прикордонній смузі, де працівники ВБ виявили правопорушників. Зустрівши ОСОБА_7, вони пішли на місце виявлення правопорушників. Коли вони йшли, до них підїхав на мотоциклі ОСОБА_1 та запропонував підвести їх на місце, де були працівники ВБ та ОСОБА_2, однак вони відмовились. Коли вони прийшли, то там були працівники ВБ: Липко та ОСОБА_8, правопорушник ОСОБА_2, лежали поліетиленовий кульок з сіткою, мішки, як потім зясувалось, з свіжовиловленою рибою, двигун, бочок. При цьому, човна він не бачив. Все вони погрузили на мотоцикл ОСОБА_1. Вказаним мотоциклом з берегу р.Дніпро до ПП «Радуль» керував ОСОБА_8. Вони з ОСОБА_7 відвели ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПП «Радуль». При цьому ОСОБА_1 дав ключ від човна військовослужбовцю, який вказаний човен відчинив та відігнав до ПП «Радуль». Де вони порахували рибу, а ОСОБА_7 склав відповідні процесуальні документи, зокрема зберігальний акт човна та мотору. Потім приїхав ОСОБА_9 з річної міліції, який склав протокол огляду місця події, вилучив вказані речі та забрав сітку й свіжовиловлену рибу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він, станом на 3 серпня 2012 р., працював на посаді начальника відділення дільничних інспекторів ПП «Радуль». 3 серпня 2012 р., в період часу з 3 год. по 4 год. ранку, до нього на мобільний телефон зателефонував помічник старшої зміни Ковальчук та повідомив про необхідність прибути до р.Дніпро в район масового відпочинку в прикордонній смузі, де працівники ВБ виявили правопорушників. Зустрівши ОСОБА_6, вони пішли на місце виявлення правопорушників. Коли вони прийшли, то там вже було світло та були працівники ВБ, ОСОБА_1, ОСОБА_2, лежали сітка, мішки, як потім зясувалось, з свіжовиловленою рибою, двигун, бочок. Все вони погрузили на мотоцикл ОСОБА_1 та відвезли до ПП «Радуль». Де ним складені відповідні процесуальні документи, зокрема протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 85 КУпАП на ОСОБА_1 та ОСОБА_2, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 3 серпня 2012 р., в якому описані виявлені речі, а саме: деревяний човен, двигун «Вихрь 25», бочок до човнового двигуна, два білих мішки з свіжовиловленою рибою, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт., поліетиленовий згорток з сіткою порізною, довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм.. Потім приїхав ОСОБА_9 з річної міліції, який склав протокол огляду місця події, вилучив вказані речі та забрав сітку й свіжовиловлену рибу. Спеціаліст для визначення найменування риби та сітки залучений не був.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд знаходить, що ці показання є достовірними, логічними та послідовними та, що відсутні будь-які підстави вважати показання даних свідків неправдивими.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що він працює начальником ЛПН «Любеч» ЛВ в р/п «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області. 3 серпня 2012 р. йому на телефон подзвонив заступник начальника ЛВ в р/п «Чернігів» ОСОБА_10 та повідомив про необхідність прибути до ПП «Радуль» ВПС «Задеріївка», так як там прикордонниками затримано осіб, які виловлювали рибу. Вони вдвох зранку приїхали на даний прикордонний пост, де вже знаходились співробітники прикордонної служби, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Також там знаходилась так звана «сітка поражена», яка була мокрою, на ній були сліди риби, мішки з рибою, які зі слів прикордонників, належали затриманим ОСОБА_2 та ОСОБА_1, човен, двигун, який недавно був у використанні. З останнім він не спілкувався, але чув про те, що останні категорично заперечували причетність до правопорушення. Після цього, він перерахував рибу по кількості та виду, так як він має необхідні знання та відрізнить ляща та білизну від інших видів риби. Отже залучення спеціаліста для визначення виду сітки та виду риби не було обовязковим. Також склав протокол огляду місця події, на підставі якого вилучив сітку, рибу, човен, двигун. Після цього, забрали свіжовиловлену рибу та сітку та відвезли в м.Чернігів.

У протоколі огляду місця події від 03.08.2012 р., у відповідності до ст. 191 КПК 1961 р., проведеного в присутності понятих (а.п. 56-58, т. 1), зазначені: знаходження деревяного човна сірого кольору без реєстраційний та номерних знаків, двигуна «Вихрь 25» зеленого кольору, без н/з, бензинового бочка до човнового двигуна червоного кольору ємністю 20 кг., двох білих мішків з свіжовиловленою рибою, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт., поліетиленового згортку з сіткою порізною, довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм.. Під час огляду вилучено: деревяний човен сірого кольору, двигун «Вихрь 25», без н/з, сітку порізну, довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., свіжовиловлену рибу, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт..

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він на початку серпня 2012 р. в ранковий час збирався з ОСОБА_12 по гриби, коли підходив до будинку останнього, то побачив ОСОБА_1, який викачував мотоцикл з коляскою. Потім вони з ОСОБА_12 пішли по гриби, а коли прийшли, то почули, що ОСОБА_1 було затримано.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що він є військовим пенсіонером, в смт.Радуль доглядає стареньку матір, живе по сусідству з ОСОБА_1. Він на початку серпня 2012 р., в ранковий час, з ОСОБА_11 збирався йти в ліс по гриби. Коли до нього підходив ОСОБА_11, то вони побачили ОСОБА_1, який викачував мотоцикл з коляскою з свого господарства. Потім вони з ОСОБА_11 пішли по гриби. В той, чи на наступний день, він почув, що ОСОБА_1 було затримано.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, суд приходить до висновку, що останні не вказали конкретний день серпня місяця 2012 року коли зранку ходили по гриби в ліс, не вказали приблизний час, коли вони бачили ОСОБА_1, який викачував мотоцикл з свого господарства. Виходячи з цього, враховуючи те, що під час допиту в якості обвинуваченого в судовому засіданні ОСОБА_1 не вказував про те, що він розмовляв з цими свідками біля свого господарства, суд вважає, що показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 є сумнівними. Крім того, під час досудового розслідування (слідства) в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 не заявляв клопотань про допит цих свідків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона спільно проживає з ОСОБА_1 в одному будинку за адресою: смт. Радуль Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Зелена, 32. На початку серпня 2012 р. вона спала та почула, що ОСОБА_1 дуже рано встав та готував собі чай. Вона спитала його, куди він йде, той відповів, що їде на річку. При цьому, вона з ліжка не вставала та на годинник не дивилась. Під час розмови ОСОБА_1 не говорив, що йому телефонував ОСОБА_2 та казав, що на річці проблеми з човном. Вказала, що саме в той день ОСОБА_1 затримали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він являється сином ОСОБА_13, яка проживає спільно з ОСОБА_1. Він проживає окремо. На початку серпня 2012 р., зранку коли світало, до нього приїхав ОСОБА_1 з пропозицією разом поїхати на рибалку на р.Дніпро. Оскільки про це вони раніше не домовлялись, то він відмовився від цієї пропозиції.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, в сукупності з поясненнями ОСОБА_1 допитаного в судовому засіданні в якості обвинуваченого, суд приходить до висновків:

- що під час розмов з даними свідками ОСОБА_1 не вказував їм, що ОСОБА_2 його чекає на р.Дніпро;

- що свідок ОСОБА_14 під час допиту не вказував, що ОСОБА_1 приїжджав до нього в той день коли останнього затримували;

- що під час досудового розслідування (слідства) в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 не заявляв клопотань про допит цих свідків;

- що під час допиту в якості обвинуваченого в судовому засіданні ОСОБА_1 не вказував про те, що він розмовляв з цими свідками в їх помешканнях.

Отже, вказане свідчить про непослідовність показань ОСОБА_1 в судовому засіданні та викликає сумніви в правдивості показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які суд розцінює за намагання допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене і ввести суд в оману, оскільки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перебувають з ОСОБА_1 в близьких стосунках (цивільна дружина та син цивільної дружини).

Захисна версія ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно того, що вони дане кримінальне правопорушення не вчинювали, на човні не плавали, рибу сіткою не ловили, не знайшла свого підтвердження в даному судовому засіданні, та спростована: показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, як очевидцями вказаного кримінального правопорушення; показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зафіксували наявність свіжовиловленої риби, наявність сітки, виготовленої із сітконастевого матеріалу, човна, двигуна для човна на місці вчинення кримінального правопорушення; показаннями свідка ОСОБА_9 та даними складеного ним протоколу огляду місця події. На думку суду, дана захисна версія спрямована на уникнення кримінальної та цивільно-правової відповідальності за вчинене.

Суд зауважує, що відсутні належні та допустимі докази наявності зєднань телефонних номерів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в ніч з 2 на 3 серпня 2012 р., а тим більше зміст розмов між цими абонентами. Клопотань про тимчасовий доступ до інформації, яка перебуває у володінні операторів телекомунікації (мобільного зв'язку) щодо зєднань телефонних номерів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сторона захисту не заявляла.

Щодо позиції сторони захисту щодо того, що в обвинувальному акті зазначено невірний час вчинення кримінального правопорушення, а саме 3 серпня 2012 р., близько 4 год. 45 хв., то суд враховує наступне.

Проаналізувавши рапорти ОСОБА_5 від 3 серпня 2012 р. (а.п. 24, том 1), ОСОБА_8 від 3 серпня 2012 р. (а.п. 25, том 1), ОСОБА_9 від 3 серпня 2012 р. (а.п. 55, том 1), ОСОБА_7 від 3 серпня 2012 р. (а.п. 44, том 1), показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд робить висновок, що час вчинення вказаного кримінального правопорушення є 3 серпня 2012 р., в період часу між 03 год. 30 хв. та 04 год. 00 хв., а не як зазначено в обвинувальному акті 3 серпня 2012 р., близько 4 год. 45 хв..

Тому суд вважає доведеним, що кримінальне правопорушення було вчинено 3 серпня 2012 р., в період часу між 03 год. 30 хв. та 04 год. 00 хв..

Суд ставиться критично до позиції сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 істотної шкоди для рибного господарства України та вважає її не обґрунтованою, виходячи з наступного.

Зокрема, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду Україна від 10.12.2004р. №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» передбачено, що вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, суди повинні враховувати не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання.

Абзац 4 пункту 12 зазначеної вище Постанови, передбачає, що відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК України настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо.

Таким чином, «істотна шкода» в даній категорії справ має оціночне поняття і відповідно до невиключний перелік обставин та даних, за яких шкода може визнаватися істотною.

Даними розрахунку розмірів збитків, заподіяних незаконним виловом риби ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується, що відповідно до такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 21 листопада 2011 р. N 1209 розмір стягнення за одну особину білизни складає 255 грн., а за одну особину ляща 170 грн., а загальний розмір шкоди складає 8500 грн. /2 білизни х 255 грн. = 510 грн.; 47 лящів х 170 грн. = 7990 грн.; 510 грн. + 7990 грн. = 8500 грн./ (а.п. 65, т. 1).

З розяснень головного спеціаліста іхтіології Чернігівдержрибохорони ОСОБА_16 допитаної судом в якості спеціаліста та листа Чернігівдержрибохорони від 7 серпня 2012 р. № 877 доводиться, що істотна шкода визначається у відповідності до кількості незаконно вилучених водних живих ресурсів (2 шт. білизни та 47 шт. ляща) та збитків рибному господарству, які визначаються від кількості особин, а не від ваги улову. Коефіцієнт промислового повернення для білизни - 0,003%, для ляща - 0,003%, середня плодючість однієї самки білизни 100 тис. ікринок, середня плодючість однієї самки ляща 170 тис. ікринок, до статевозрілого віку від кожної самки білизни виростає в середньому до 300 шт., а середня плодючість однієї самки ляща в середньому до 510 шт., якщо це перемножити то виходить 25 000 шт., які могли дожити до промислового розміру.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що внаслідок незаконного вилову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 риби, а саме: 2 шт. білизни та 47 шт. ляща була нанесена істотна шкода для рибного господарства України.

Щодо позиції сторони захисту щодо відсутності доказів того, що вилучена сітка являється «сіткою порізною», то суд виходить з наступного.

Під час огляду місця події від 03.08.2012 р., у відповідності до ст. 191 КПК 1961 р., було вилучено зокрема, «сітку порізну», довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм.,

Оскільки в чинному законодавстві відсутнє визначення терміну «сітка поріжна» / «сітка порожева», то суд не вбачає підстав для застосування вказаного терміну в найменуванні знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

З показань свідка ОСОБА_9 доводиться, що вилучена 03.08.2012 р. сітка, виготовлена із сітконастевого матеріалу.

В той же час, за змістом ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об'єктів тваринного світу забороняються застосування монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а відповідно до п. 3.15 „Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.99, забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань.

Отже, сітки будь-якого виду (в т.ч. виготовлені із сітконастевого матеріалу) та будь-якого розміру відносяться до заборонених знарядь лову риби.

Таким чином, сітка виготовлена із сітконастевого матеріалу, що вилучена у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є забороненим знаряддям лову.

Стороною обвинувачення доведено, яку кількість риби, і яких порід виловили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за допомогою заборонених знарядь лову і що цим завдано шкоду для рибного господарства України.

Позиція сторони захисту щодо необхідності при огляді вилученої риби залучати спеціаліста, з метою визначення виду риби, її кількості, визначення засобу лову є хибною, у звязку з тим, що в даному випадку огляд місця події та вилучення певних предметів проводився до порушення кримінальної справи у відповідності до ч. 2 ст. 190 КПК 1961 р. та у звязку з тим, що участь спеціаліста при проведенні слідчих дій, в силу ч. 1 ст. 128-1 КПК 1961 р. проводиться в необхідних випадках.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду Україна від 10.12.2004р. №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» під незаконним заняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) треба розуміти таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке здійснюється з порушенням чинного законодавства, що регулює порядок і умови промислового, любительського, спортивного рибальства, іншого використання водних живих ресурсів. Зокрема, незаконним є промисел, який здійснюється всупереч існуючим правилам: без належного на те дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, із застосуванням заборонених знарядь лову, з перевищенням установлених лімітів чи норм вилову.

Дослідженими в даному кримінальному провадженні доказами підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за попередньою змовою групою осіб, було здійснено незаконне зайняття рибним добувним промислом, а не «вилов риби», як зазначено в обвинувальному акті. При цьому, незаконне зайняття рибним добувним промислом виразилось у вилученні водних живих ресурсів із природного середовища із застосуванням заборонених знарядь лову сітки, виготовленої із сітконастевого матеріалу та при відсутності належного на те дозволу.

Оскільки вказане кримінальне правопорушення було вчинено до набрання вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2012 р. чинності, а санкція ч. 2 ст. 249 КК України передбачає кваліфікуючу ознаку «незаконне зайняття рибним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст.. 249 КК України», то дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати саме по ч.1 ст. 249 КК України.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що таке їх діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в незаконному зайнятті рибним промислом, що завдало істотної шкоди.

Вирішуючи питання про визначення міри покарання, що може бути призначена обвинуваченим та потреби у їх відбуванні, суд керується загальними засадами призначення покарання (ст.. 65 КК України), враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, а також відомості про особи винних.

Обставини, що помякшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлені. При цьому, в обвинувальному акті не вказано таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а суд самостійно не може вказати у вироку дану обставину погіршивши становище обвинуваченого.

ОСОБА_1 вчинив дане кримінальне правопорушення під час досудового слідства в попередній кримінальній справі про обвинувачення його та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, що свідчить про нього, як про особу, яка не стала на шлях виправлення.

В той же час, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно, є потерпілим від чорнобильської катастрофи (категорія 4), у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою, яка досягла пенсійного віку, то до нього не може бути застосований такий вид покарання, як обмеження волі, в силу ст.. 61 КК України.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає покарання ОСОБА_1 необхідно визначити у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 249 КК України, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_1 засуджується, вчинене ним до постановлення попереднього вироку, покарання йому належить призначити за правилами ст. 70 ч. 4 КК України, а саме частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ріпкинського районного суду від 1 жовтня 2012 р..

В силу п. 9 Перехідних положень до КПК України, запобіжний захід обраний ОСОБА_1, в порядку КПК 1963 р., до набрання вироком чинності слід залишити підписку про невиїзд.

Обставин, що помякшують та обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлені. При цьому, в обвинувальному акті не вказано таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а суд самостійно не може вказати у вироку дану обставину погіршивши становище обвинуваченого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно, є потерпілим від чорнобильської катастрофи (категорія 4), у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває. З його слів, неофіційно працює в м.Києві.

ОСОБА_2вчинив дане кримінальне правопорушення під час досудового слідства в попередній кримінальній справі про обвинувачення його та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, що свідчить про нього, як про особу, яка не стала на шлях виправлення.

Слід зауважити, що під час розгляду даного кримінального провадження в Ріпкинському районному суді Чернігівської області, а саме 14 жовтня 2013 р. він був звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2012 р. в названій вище кримінальній справі, тобто він є таким, що не має судимостей, в силу ст.. 89 КК України.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає покарання ОСОБА_2 необхідно визначити у виді штрафу в межах санкцій ч. 1 ст. 249 КК України, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

В силу п. 9 Перехідних положень до КПК України, запобіжний захід обраний ОСОБА_2., в порядку КПК 1963 р., до набрання вироком чинності слід залишити підписку про невиїзд.

У відповідності до ч.9 ст.100 КПК України долю речових доказів і документів суд вирішує при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне правопорушення, при цьому гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані, або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються.

Речові докази: знаряддя і засоби промислу, а саме: деревяний човен без бортових номерів з підвісним човновим двигуном «Вихрь 25» МЗВ -0489, бензиновий бочок до човнового двигуна червоного кольору ємністю 20 кг., сітку, виготовлену із сітконастевого матеріалу довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., та добуту рибу цінних порід, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт. слід конфіскувати на користь держави.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Заявлений Київським міжрайонним екологічним прокурором в інтересах держави в особі Головного державного управління охорони та використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області та Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області цивільний позов про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 8500 грн. у відшкодування шкоди заподіяної навколишньому середовищу необхідно задовольнити в повному обсязі, так як матеріалами даного кримінального провадження доведено наявність шкоди, протиправність заподіювачів шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вини заподіювачів шкоди.

Керуючись ст. ст. 370, 374-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2550 грн., з конфіскацією знарядь і засобів промислу: деревяного човна без бортових номерів з підвісним човновим двигуном «Вихрь 25» МЗВ -0489, бензинового бочка до човнового двигуна червоного кольору ємністю 20 кг., сітки, виготовленої із сітконастевого матеріалу довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., та добутої риби цінних порід, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт..

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ріпкинського районного суду від 1 жовтня 2012 р. за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2550 грн. та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді штрафу розміром 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., з конфіскацією знарядь і засобів промислу: деревяного човна без бортових номерів з підвісним човновим двигуном «Вихрь 25» МЗВ -0489, бензинового бочка до човнового двигуна червоного кольору ємністю 20 кг., сітки, виготовленої із сітконастевого матеріалу довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., та добутої риби цінних порід, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт..

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2550 грн., з конфіскацією знарядь і засобів промислу: деревяного човна без бортових номерів з підвісним човновим двигуном «Вихрь 25» МЗВ -0489, бензинового бочка до човнового двигуна червоного кольору ємністю 20 кг., сітки, виготовленої із сітконастевого матеріалу довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., та добутої риби цінних порід, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт..

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.

Конфіскувати на користь держави речові докази:

- знаряддя і засоби промислу: деревяний човен без бортових номерів з підвісним човновим двигуном «Вихрь 25» МЗВ -0489, бензиновий бочок до човнового двигуна червоного кольору ємністю 20 кг., які знаходяться на відповідальному зберіганні в ППр. «Радуль» ВПС «Задеріївка» (а.п. 59, 70, т. 1), сітку, виготовлену із сітконастевого матеріалу довжиною 93 м, висотою 2 м, розміром вічка 70 мм., яка знаходиться на зберіганні в камері речових доказів ЛВ в р/п Чернігів (а.п. 70, 60, т. 1);

- добуту риби цінних порід, а саме: лящ 47 шт., білизна 2 шт., яка передана згідно акту про передачу водних живих ресурсів від 9 серпня 2012 р. до кінологічного центру УМВС України в Чернігівській області (а.п. 70, 61, т. 1).

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов Київського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Головного державного управління охорони та використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області та Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) у відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу в розмірі 8500 грн. (вісім тисяч пятсот гривень) на користь Радульської селищної ради Чернігівської області, зарахувавши кошти на рахунок останньої (банківські реквізити: код: ГУДКСУ в Чернігівській області, р/р: 33114331700426, МФО 853592, ЄРДПОУ 38046020 для Радульської селищної ради Чернігівської області за шкоду заподіяну навколишньому середовищу, код - 24062100).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя В.Б.Сташків