Рішення № 36081293, 12.12.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/646/13 Справа № 734/1922/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 грудня 2013 року

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі - Дідовець М.І.,

за участю: позивача за первісним позовом, відповідача за обєднаним позовом ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом, відповідача за обєднаним позовом ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом, позивача за обєднаним позовом ОСОБА_3,

представника за первісним позовом, позивача за обєднаним позовом ОСОБА_4,

представника третьої особи Коропївської сільської ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від спадкування та за обєднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Остерська районна державна нотаріальна контора та Коропївська сільська рада Козелецького району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в:

у суд із позовом про усунення від спадкування звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_3, у якій просить усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_6, який помер 15 квітня 2005 року в с. Коропє Козелецького району. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_6 за життя потребував постійного стороннього догляду, тому позивачка у 2003 році його забрала до свого будинку, де доглядала за ним, готувала їжу, прала білизну та одяг, водила на прогулянку та т.п. Відповідачка ОСОБА_3 під час хвороби ОСОБА_6 ухилялася від надання йому допомоги, не давала грошей на придбання ліків, не приїжджала до нього на протязі останніх двох років, на похороні не була. Тому, вважає, що є всі підстави для усунення ОСОБА_3 від спадщини після смерті її батька ОСОБА_6

Під час розгляду даної справи, до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_3, у якій вона просить визнати недійсним заповіт, складений 30 жовтня 2003 року від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, посвідчений 30 жовтня 2003 року секретарем виконкому Коропївської сільської ради Козелецького району ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 26. Свої позовні вимоги мотивує тим, що даний заповіт підписаний не ОСОБА_6, оскільки його підпис суттєво відрізняється від інших його підписів. Крім цього, форма та зміст заповіту не відповідають вимогам закону.

Ухвалою суду вищевказані позови були обєднані в одне провадження і розглядалися однією цивільною справою.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти заявлених до неї позовних вимог заперечила, та пояснила, що вона не мала можливості часто провідувати батька ОСОБА_6, оскільки проживає у м. Суми. На той час вона отримувала мізерну зарплатню, та при цьому виховувала малолітню дитину. Крім цього, у неї з братом ОСОБА_9 та його дружиною, у яких проживав останній час ОСОБА_6, була домовленість, що у разі погіршення стану останнього, вони будуть її про це повідомляти, однак від них ніяких відомостей не було. При цьому свої позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про усуненні від спадкування ОСОБА_3 При цьому просить задовольнити позов ОСОБА_3 та визнати недійсним заповіт від 30 жовтня 2003 року від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, вважаючи його таким, що складений з порушеннями законодавства та ставлячи під сумнів складання його особисто спадкодавцем.

Представник третьої особи залишив даний спір на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що останній час ОСОБА_6 проживав у свого сина. ОСОБА_3 привозила своєму батьку ОСОБА_6 ліки. На погані взаємовідносини з дочкою ОСОБА_6 не скаржився. Коли останній помер ОСОБА_3 була у нього на похоронах.

Свідок ОСОБА_11 Хоминічна у судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 приїжджала відвідувати свого батька ОСОБА_12 та привозила йому ліки. Коли ОСОБА_13 помер ОСОБА_3 приїхала на похорон, і привезла продукти.

Свідок ОСОБА_14 під час судового розгляду показала, що ОСОБА_6 до смерті догодовувала її сестра, а його невістка ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що вона, як фельдшер інколи надавала медичну допомогу ОСОБА_6, у якого були вікові хвороби.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 це її свекор. У звязку із слабким здоровям, вона забрала його жити до себе. Пенсії, яку отримував ОСОБА_6 було достатньо щоб його утримувати. Заповіт на її дочку ОСОБА_1 ОСОБА_6 складав у приміщенні сільської ради. Вона повідомляла ОСОБА_3 про стан здоровя ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_17 під час судового засідання показала, що останні 3 роки ОСОБА_6 проживав у ОСОБА_15, яка за ним доглядала.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона працювала на посаді секретаря Коропївської сільської ради у період з 10.01.1995 року по 2006 рік. У 2003 році нею у окремому кабінеті приміщення Коропївської сільської ради в присутності ОСОБА_6 було складено заповіт, у якому останній все своє майно заповів своїй внучці ОСОБА_1. Під час оформлення заповіту у кабінеті знаходився спадкодавець ОСОБА_6 і вона. Заповіт оформлювався згідно тих рекомендацій, які давалися на курсах у Козелецький районній державній адміністрації та чинного законодавства. Особа ОСОБА_6 була встановлена згідно паспорта громадянина України. На печатній машинці вона набирала текст. ОСОБА_6 ходив за допомогою паличок. Вчинення цієї дії була занесена до журналу реєстрації нотаріальних дій сільської ради. ОСОБА_6 особисто розписався у заповіті та журналі. Це було добровільне волевиявлення ОСОБА_6, без будь-якого тиску. Чи читав ОСОБА_6 особисто заповіт, чи він був зачитаний йому у голом, вона не памятає.

Під час розгляду справи були встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини:

ОСОБА_6 помер 15 квітня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_18 1-ЕЛ № 167189;

за життя ОСОБА_6 розпорядився своїм майном, про що 30 жовтня 2003 року склав заповіт посвідчений секретарем виконкому Коропївської сільської ради у якому все своє майно заповів ОСОБА_7, про що у журналі реєстрації нотаріальних дій мається запис за № 26 від 30.10.2003 року;

згідно довідки УПФУ в м. Сумах дочка ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, та перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 11.08.2005 року;

ОСОБА_3 13.09.2005 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_6;

ОСОБА_7 10.10.2006 року звернулась до нотаріальної контри із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6;

16 грудня 2013 року державним нотаріусом Остерської державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із права на земельну частку (пай).

Заслухавши позивача-відповідача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_22, відповідача-позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника третьої особи, свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від спадкування задоволенню не підлягає. Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Остерська районна державна нотаріальна контора та Коропївська сільська рада Козелецького району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним. До даного висновку суд приходить із наступних підстав:

відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10, ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України передбачують, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Спадкоємець, на підставі ст. 66 Закону України „Про нотаріат, має право одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину це процесуальний нотаріальний акт, який посвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців.

Як визначено ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто суду надано право усунути особу від права на спадкування за законом лише за зазначених у цій нормі умов.

Відповідно із п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи спір про усунення від права на спадкування слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обовязку щодо надання допомоги та свідомого невиконання цього обовязку. Ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, якої він потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дії.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 постійно проживає у м. Суми, і з цієї причини не могла часто відвідувати батька ОСОБА_6, який проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3. Але при можливості вона приїжджала його провідати, та привозила для нього ліки і продукти. Дані обставини підтверджені у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Тобто факт умисного ухилення відповідача від надання допомоги батьку не знайшов підтвердження у судовому засіданні. Тому суд відмовляє у позовних вимогах ОСОБА_1 щодо усунення від права на спадкування ОСОБА_3

Відмовляючи ОСОБА_3 у її позовних вимогах, суд виходить із того, що згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право тісно пов'язано з особою, а тому вчинення заповіту через представника не допускається. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту.

Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Як будь-який правочин, заповіт може бути визнано недійсним. Недійсним заповіт є, якщо за позовом заінтересованої особи таким його визнає суд, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є нікчемним, якщо: а) заповіт складений особою, яка не мала на це права; б) заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Діюче законодавство передбачає, що цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена тільки судом ( ч.1 ст. 36 ЦК України). Дана норма передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

На підставі ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті-за позовом осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р.Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак, у момент вчинення правочину вона перебувала у такому стані, коли не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.). Для визначення наявності такого стану суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої має стосуватись стану особи саме на момент вчинення правочину. Клопотання у відповідності до 239 ЦПК України про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_6 по справі позивачі не заявили.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008р. роз'яснено, що заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Однак у суду немає підстав вважати волевиявлення спадкодавця ОСОБА_6 не вільним і таким, що не відповідало її волі, оскільки останній не був визнаний недієздатним за рішенням суду. Підстав вважати його таким, що не міг розуміти значення своїх дій через порушення фізіологічних процесів в організмі та інших явищ через хворобу, у суду немає.

Таким чином, у судовому засіданні позивачем ОСОБА_3 та її представником у судовому засіданні не було надано достовірних і беззаперечних доказів про невідповідність волевиявлення ОСОБА_6 його волі. З підстав, зазначених позивачем визнати заповіт недійсним неможливо. Під час розгляду справи судом було достовірно встановлено, що оспорюваний заповіт ОСОБА_6, складений у письмовій формі з зазначенням місця та дати його складання, підписаний заповідачем та посвідчений уповноваженою посадовою особою. За життя ОСОБА_6 питання про обмеження його цивільної дієздатності не порушувалося.

Крім того, позивач ОСОБА_3 звернулася з даним позовом після того як відповідач ОСОБА_1 вже реалізувала своє право на спадкування, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 грудня 2005 року і ставши власником спадкового майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 66 Закону України „Про нотаріат, ст.ст. 36, 225, 1224, 1234 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від спадкування відмовити.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Остерська районна державна нотаріальна контора та Коропївська сільська рада Козелецького району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд.

Суддя: