Рішення № 36078296, 10.12.2013, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16750/13-ц

пр. № 2/759/6354/13

10 грудня 2013 року

Святошинський районний суд міста Києва в складі

головуючого-судді Мазур І.В.

при секретарі Сіряченко Я.В.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

3-ї особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД» , 3-тя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «МТД» про відшкодування майнової та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй на праві власності належить автомобіль «Seat» д.р.н.НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ. 11.06.2013р. приблизно о 9год.10хв. ОСОБА_3 виконуючи свої трудові обов'язки водія ТОВ «МТД», керуючи автомобілем «ГАЗ-33021», д.р.н.НОМЕР_2, який належить на праві власності відповідачу, порушуючи п.10.9 ПДР, по вул.Осінній,13 в м.Києві під час руху заднім ходом не переконався, що це буде небезпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним їй автомобілем. . Згідно постанови Святошинського райсуду м.Києва від 5.07.2013р. ОСОБА_4 було визнаним винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КупАП. Внаслідок протиправних дій 3-ї особи їй було завдано матеріальну шкоду. Розмір шкоди згідно звіту №2535 автотоварознавчого дослідження спеціаліста становить 12930грн.78коп. За проведення дослідження нею сплачено 455грн., що підтверджується товарним чеком №220 від 25.06.2013р. Окрім матеріальної шкоди їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що ситуація, яка склалася з вини ОСОБА_4 виникла всупереч її волевиявленню та призвело до проблематизації її життя. Позивачка просила стягнути з відповідача 12930грн.78коп. завдану матеріальну шкоду, моральну шкоду в розмірі 5000грн., судові витрати по справі в розмірі сплачений судовий збір в розмірі 344грн.10оп., а всього 18729грн.88коп.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив письмові заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилався на те, що дійсно ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків водія ТОВ «МТД» здійснив зіткнення з автомобілем позивачки ОСОБА_1 Його вина підтверджується постановою Святошинського райсуду .Києва від 5.07.2013р. Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ «СК «Лафорт» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну , зокрема майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю застрахованого автомобіля ГАЗ-33021 (д.р.н.НОМЕР_2) і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ «МТД». У зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

3-тя особа ОСОБА_4 вину свою в ДТП визнав повністю, рішення просив постановити на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

11.06.2013р. приблизно о 9год.10хв. ОСОБА_3 виконуючи свої трудові обов'язки водія ТОВ «МТД», керуючи автомобілем «ГАЗ-33021», д.р.н.НОМЕР_2, який належить на праві власності відповідачу, порушуючи п.10.9 ПДР, по вул.Осінній,13 в м.Києві під час руху заднім ходом не переконався, що це буде небезпечно для інших учасників руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним їй автомобілем. Згідно постанови Святошинського райсуду м.Києва від 5.07.2013р. ОСОБА_4 було визнаним винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КупАП. /а.с.9/

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У відповідності до частини 3 цієї ж процесуальної норми, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.5 даної статті особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що на час ДТП 3-тя особа ОСОБА_4 виконував свої трудові обов'язки водія відповідача ТОВ «МТД», керуючи автомобілем ГАЗ-33021 (д.р.н.НОМЕР_2), який належав відповідачу і був застрахований згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за АП/9790463 14.09.2012р. приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт».

Розмір шкоди згідно звіту №2535 автотоварознавчого дослідження спеціаліста становить 12930грн.78коп. За проведення дослідження позивачкою сплачено 455грн., що підтверджується товарним чеком №220 від 25.06.2013р. /а.с.10-14/

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.

Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

З урахуванням того, що автомобіль відповідача «ГАЗ-33021», д.р.н.НОМЕР_2 був застрахований ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» і відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ «СК «Лафорт» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну , зокрема майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю застрахованого автомобіля ГАЗ-33021 (д.р.н.НОМЕР_2), завдану майнову шкоду позивачці має відшкодовувати ПАТ «СК «Лафорт».

В той же час суд враховує положення ст.ст.10 та ч.1 ст.11 ЦПК України згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В судовому засіданні позивач та її представник пояснили суду, що вони вимагають стягнення майнової шкоди лише з відповідача ТОВ «МТД», до страхової компанії вони заявляти позовні вимоги не будуть, оскільки у них є відомості , що на даний час СК «Лафорт» припинила свою діяльність.

Враховуючи викладені обставини, докази, оцінку, яким суд дав вище, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивачки ОСОБА_1 до ТОВ «МТД» щодо відшкодування майнової шкоди, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Керуючись викладеним та вимогами ст. 1167 ЦК України суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з урахуванням того, що автомобіль позивача і досі не відремонтований, ОСОБА_1 тривалий час була позбавлена можливості користуватися автомобілем, був порушений звичайний уклад її життя. Розмір моральної шкоди суд оцінює в 700грн.(сімсот грн.), які мають бути стягнуті з відповідача як з власника джерела підвищеної небезпеки у якого 3-тя особа ОСОБА_3 працює водієм і перебуває з відповідачем у трудових відносинах.

Керуючись вимогами ст.88 ЦПК України суд стягує пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача ТОВ «МТД» на користь позивачки ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 114грн.70коп., (сто чотирнадцять грн.70коп.).

Керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, ст.ст.3, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 60, 88, 212-215, 294, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД» (ід.код 30521013) на користь ОСОБА_1, ід.н.НОМЕР_3 завдану моральну шкоду в розмірі 700грн. (сімсот грн..), судові витрати по справі в розмірі 114грн.70коп., (сто чотирнадцять грн.70коп.), а всього 814грн.70коп. (вісімсот чотирнадцять грн.70коп.).

В частині відшкодування майнової шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя