Справа № 755/21557/13-ц
Провадження №2/755/5803/13
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
"10" вересня 2013 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. перевіривши виконання вимог ст.ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Васильченко Людмила Олександрівна про визнання права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення права, -
В С Т А Н О В И В :
04 вересня 2013 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Васильченко Людмила Олександрівна про визнання права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення права та 09 вересня 2013 року був переданий в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.п. 2, 3, 5, 6 ч.2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, в позовній заяві повинні бути зазначені: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, наявність підстав для звільнення від доказування. Відповідно до частини четвертою цієї ж статті, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
Звертаючись до суду з позовом позивач , відповідно до заявлених позовних вимог, просить суд: задовольнити зустрічну позовну заяву про визнання права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення права. Разом з тим, дані вимоги заявлені позивачем не коректно, оскільки даний позов поданий в загальному порядку.
Також відповідно до заявлений позовних вимог, позивач просить суд:
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на ? частини однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відновити становище, яке існувало до порушення його права власності, шляхом:
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину зареєстроване за реєстровим № 2-н-1194 від 12 квітня 2007 року, видане ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 1/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину зареєстроване за реєстровим № 2н-1195 від 12 квітня 2007 року, видане ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на 1/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати недійсним свідоцтво, зареєстроване за реєстровим № 5-392 від 20 березня 2013 року, видане ОСОБА_5 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на 1/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений 27 березня 2013 року та зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6 в реєстрі під № 423;
- визнати недійсним договір дарування, укладений 19 січня 2008 року та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в реєстрі під № 239;
- визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) право власності на спадкове майно в розмірі 1/8 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати за ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на спадкове майно в розмірі 1/8 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати за ОСОБА_5 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_3) право власності на спадкове майно в розмірі 1/8 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1;
- визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) право власності на спадкове майно в розмірі 1/8 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу спільного сумісного майна подружжя та визнання за ним права власності не містить належного нормативно-правового обґрунтування, оскільки правовідносини щодо спільного сумісного майна подружжя виникли у період часу з 1983 року по 1993 року. В той же час, позивач посилається на норми Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, які набрали чинності 01 січня 2004 року.
Крім того, позивачем не обґрунтовані вимоги в частині поділу спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності, які пред'явлені до суду після спливу 20 років. Тобто, позивачем пропущені строки позовної давності, як до вимог щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, так і до вимог про визнання права власності.
Як роз'яснено пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК ( 435-15 ) про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності. У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (частина перша статті 1279 ЦК) ( 435-15 ) суд повинен враховувати використання цього майна одним із спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, інші обставини, які мають істотне значення.
Як вбачається із змісту позову, позивачем пред'явлені вимоги лише до відповідача ОСОБА_2, в той час як позивачем оспорюється право спадкування та право власності інших осіб, які позивачем до участі у справі не були залучені, їх процесуальний статус не визначений, тобто підлягають уточненню позовні вимоги щодо визначення коло відповідачів, оскільки позивачем, як вбачається зі змісту позовних вимог, ставиться питання щодо прав та обов'язків інших осіб, які не є сторонами відповідно до поданого позову.
Крім того, матеріали позовної заяви не містять відомостей про звернення позивача до інших спадкоємців для перерозподілу спадщини або відомостей щодо відмови останніх у перерозподілі спадщини.
Також позивачем в позовній заяві зазначено, що роз'ясненням нотаріуса від 16 липня 2013 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі того, що він не є спадкоємцем четвертої черги за законом, тоді як наявна перша черга спадкоємців за законом.
Як вбачається з відповіді Десятої Київської державної нотаріальної контори від 15 липня 2013 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оскільки він не є спадкоємцем за законом, так як шлюб з померлою був розірваний.
В той же час позивачем не додано до матеріалів позовної заяви відомостей щодо оскарження відмови Десятої Київської державної нотаріальної контори, як у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так і у видачі свідоцтва про право власності на часку в спільному майні подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає тому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 119, 121, 210, 293 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Васильченко Людмила Олександрівна про визнання права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення права, залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк, що не може перевищувати три дні з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя:
Судове рішення № 36077699, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 10.09.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 755/21557/13-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: